Вирок № 45164667, 11.06.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4122/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кириченко П.Л.,

при секретарі Осадченко С.В.

за участю прокурора Карбовського С.Г., представника потерпілого та представника цивільного позивача захисника ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь Одеської області кримінальне провадження відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

цивільний позов прокурора Овідіопольського району Одеської області який діє в інтересах: КУ «Міської клінічної лікарні №11» до ОСОБА_3 про стягнення витрат на лікування;

цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Моторне (транспортне) Страхове Бюро України (код 21647131) про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП;

цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Моторне (транспортне) Страхове Бюро України (код 21647131) про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2014 року о 18:00 годині водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, керував власним, технічно-справним автомобілем «Ніссан Сільвія» державний номерний знак НОМЕР_3, рухався по автодорозі «Одеса-обїзд міста Одеси» з боку села Сухий Лиман у напрямку автодороги «Одеса-Іллічівськ», напроти АЗС «Татьяна», що розташована на виїзді з села Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, не вибрав безпечну швидкість руху, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з технічно-справним автомобілем «Опель-Комбо» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належить гр. ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався у прямому зустрічному напрямку.

Під час керування транспортним засобом, водій ОСОБА_3 не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити допустив порушення вимог п. п. 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 ), що зобовязують водія:

12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

11.3. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та обїзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Внаслідок даної ДТП з вини водія ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1522 від 15.07.2014 року пасажир автомобіля «Опель Комбо» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «закритий подвійний перелом правої плечевої кістки зі зміщенням відламків, закритий вколочений перелом великоберцової кістки правої голені, садно правої голені. Дані тілесні ушкодження призвели до розладу здоровя більше трьох тижнів, і по цьому критерію відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення п.п. 12.1, 11.3 «Правил дорожнього руху» водієм ОСОБА_3, що спричинило потерпілій ОСОБА_4, середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав, та пояснив, що дійсно, 25.05.2014 року о 18.00 годин, керуючи транспортним засобом "Ніссан" р.н. НОМЕР_3, рухався по дорозі Одеса - об'їзна дорога з боку с. Сухий Лиман, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснилася дорожньо-транспортна пригода з транспортним засобом "Опелькомбо" р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а пасажир автомобілю "Опель" ОСОБА_4 отримав тілесні пошкодження.

Представник потерпілої ОСОБА_4 та цивільного позивача ОСОБА_5 не заперечує проти розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку та пояснив, що дійсно щодо потерпілої були вчинені противоправні дії та збоку обвинуваченого були порушені правила дорожнього руху.

Заслухавши пояснення учасників процесу та з урахуванням того, що вони не заперечують про визнання не доцільності доказів щодо обставин, які ні ким не оскаржуються, при цьому суд з'ясував, що обвинувачений та представник потерпілої та цивільного позивача, правильно розуміють зазначений зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, в звязку з цим суд вважає можливим розглянути кримінальне провадження допитавши учасників кримінального провадження та дослідивши письмові докази, щодо особи обвинуваченого та розглянути цивільні позови в рамках ст. 128 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, що керує транспортним засобом,що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому повинен нести відповідальність за ст. 286 ч.1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує особу обвинуваченого, його вік, матеріальне та сімейне становище, думку представника потерпілого, а також те, що з боку обвинуваченого було здійснено щире каяття та останній активно сприяв розкриттю злочину, що суд розглядає, як обставини, які помякшують його покарання.

При таких обставинах суд вважає можливим назначити покарання обвинуваченому у вигляді штрафу.

Обвинувачений ОСОБА_3 є особою яка самостійно зайнята, має тривалий стаж водія, раніше до адміністративної відповідальності за грубе порушення ПДР не притягувався, з урахуванням вищевказаних обставин та в звязку з тим, що керування транспортними засобами для обвинуваченого є головним джерелом доходу його сімї, суд вважає можливим, призначити покарання, без застосування додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В ході досудового розслідування до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява від Прокуратури Овідіопольського району Одеської області, яка діє в інтересах держави в особі: Комунальної Установи «Міська Клінічна лікарня № 11» (код02774415) до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих злочином, за стаціонарне лікування на загальну суму 6553,95 грн., в ході судового розгляду обвинувачений дані витрати не сплатив. Цивільний позивач наполягає на стягненні даних витрат, обвинувачений ОСОБА_3 не погоджується з даними вимогами. Витрати на лікування підтверджується розрахунком наданим позивачем, судом перевірений даний розрахунок складений вірно. З урахуванням того, що КУ «Міська Клінічна лікарня № 11» фактично здійснила витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь КУ «Міська Клінічна лікарня № 11» витрати на лікування в розмірі 6553,95 грн.

В рамках кримінального провадження до суду звернувся цивільний позивач ОСОБА_5 з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код 21647131). Обвинувачений ОСОБА_3 позов визнав частково, цивільний відповідач позов не визнав та направив до суду заперечення.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги потерпілого та цивільного позивача частково, з наступного:

Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Так,судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху під час керування транспортним засобом п.п. 12.1,11.3., що підтверджується матеріалами кримінальної справи та сторонами не оскаржується.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб "Опель-комбо" р.н. НОМЕР_2, який належить цивільному позивачу ОСОБА_5. Розмір шкоди, завданої цивільному позивачу у вигляді пошкодження вищевказаного транспортного засобу складає 64317,82 грн., що підтверджується висновком фахівця №14/0-130 від 11.09.2014 року. Крім безпосереднього пошкодження транспортного засобу, у цивільного позивача були витрати, пов'язані з даним ДТП, а саме евакуація транспортного засобу - 720 грн., зберігання транспортного засобу - 1008 грн., переміщення транспортного засобу 800 грн., проведення дослідження 1168,20 грн., а всього 3696,20 грн., що підтверджується фінансовими документами.

В ході розгляду справи було встановлено, що на час ДТП обвинувачений ОСОБА_3, будучи водієм транспортного засобу "Ніссан" р.н. НОМЕР_3, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі по тексу Закону) не був належним чином застрахованим.

Згідно с.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст.9 Закону України МТСБУ, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну

потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що матеріальна шкода може бути стягнута не лише з страхувальника, а і з іншої особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, та відповідає за завдану шкоду, а тому суд вважає можливим стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь цивільного позивача матеріальну шкоду в розмірі 18044,02 грн., а з Моторного (транспортного) страхового бюро України - 50000 грн.

Цивільний позивач просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 було пошкоджено майно цивільного позивача ОСОБА_5, внаслідок чого цивільний позивач отримав душевні страждання. З урахуванням глибини цих страждань, їх тривалості, сімейного та матеріального стану обвинуваченого та цивільного позивача з урахуванням принципів справедливості та розумності, суд відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України, вважає можливим стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5 000грн. В іншій частині стягнення моральної шкоди вважає розмір не доведений.

Цивільний позивач ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 та цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу по 2000 грн. з кожного. Сплата грошей на правову допомогу в розмірі 4000 грн. підтверджується фінансовими документами.

Відповідно до ст.118,120 КПК України, витрати на правову допомогу сплачує тільки підозрюваний, обвинувачений, а тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3.

Цивільний відповідач МТСБУ подав до суду письмове заперечення, з яких вбачається, що ОСОБА_5 не зверталась до цивільного відповідача та не надала необхідні документи для виплати коштів, але до цих заперечень суд відноситься критично, так як цивільний позивач ОСОБА_5 фактично повідомила про ДТП належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням. Вимога цивільного відповідача надати належним чином завірену постанову суду, що підтверджує винуватість іншого учасника ДТП, є безпідставною, тому що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Цивільний відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не підлягає розгляду, так як не випливає з обвинувачення. Але ці заперечення є помилковими з наступного: протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 взаємоповязані з правовідносинами, які виникли між цивільним позивачем та цивільним відповідачем (МТСБУ), тому, відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов ОСОБА_5 підлягає розгляду в рамках даного кримінального провадження.

В рамках кримінального провадження до суду звернулась потерпіла ОСОБА_4 з цивільним позовом про стягнення матеріальної шкоди внаслідок заподіяння під час ДТП тілесних ушкоджень з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Код 21647131) в розмірі 29962,66 гривень, крім того потерпіла просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень з кожного. Обвинувачений ОСОБА_3 позов визнав повністю, цивільний відповідач позов не визнав та направив до суду заперечення.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступного:

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху під час керування транспортним засобом п.п. 12.1, 11.3., що підтверджується матеріалами кримінальної справи та сторонами не оскаржується.

Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та знаходилась на лікуванні в лікувальному закладі в період з 23.05.2014 по 01.07.2014 року, що підтверджується медичною документацією.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що знайшло своє відображення у висновку судово-медичної експертизи № 1522 від 15.07.2014 року.

В ході розгляду справи було встановлено, що на час ДТП обвинувачений ОСОБА_3, будучи водієм транспортного засобу "Ніссан" р.н. НОМЕР_3, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі по тексу Закону) не був належним чином застрахованим.

Згідно ст. 23.1. Закону України МТСБУ: шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Після ДТП потерпіла ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня № 11 м. Одеси» в період з 23.05.2014 по 01.07.2014 року, тобто 40 діб. На час ДТП Потерпіла ОСОБА_4 не працювала. Мінімальна заробітна плата складає 1218,00 гривень за місяць. Виходячи з цього, не отриманий дохід потерпілої за час втрати працездатності складає 1624 гривні (1218,00 /30 днів) х40 днів=1624, 00 гривні.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_4 втратила працездатність на певний час, розмір яких знайшло своє документальне підтвердження, а тому ці витрати підлягають стягненню з цивільного відповідача МТСБУ на користь потерпілої в розмірі 1624,00 гривні.

Під час лікування потерпіла ОСОБА_4 витратила кошти на медикаменти, вироби медичного призначення, діагностику та витрати на доставку та утримання на загальну суму 28338, 66 гривень.

Витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 27338,66 гривень підтверджуються фінансовими документами (накладними, квитанціями), оригінали яких були оглянуті під час судового засідання. Таким чином, суд приходить до висновку в обґрунтованості даних вимог.

Потерпіла просить стягнути з цивільного відповідача на доставку та утримання 1000 гривень, але в цій частині вимоги потерпілої не підлягають задоволенню, так як ці витрати не мають прямого причинного звязку з ДТП та витратами на лікування.

Із вищевказаного суд приходить до висновку, що з цивільного відповідача МТСБУ на користь потерпілої ОСОБА_4 підлягає стягненню шкода, заподіяна здоровю, на загальну суму 27338,66 гривень + 1264,00 гривень =28602,66 гривень.

Потерпіла ОСОБА_4 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 було пошкоджено майно цивільного позивача ОСОБА_5, внаслідок чого цивільний позивач отримав душевні страждання. З урахуванням глибини цих страждань, їх тривалості, сімейного та матеріального стану обвинуваченого та потерпілої, з урахуванням принципів справедливості та розумності, та в звязку з тим, що з боку потерпілої, як пасажиром було порушено п.п.5.2.б ПДД, що представником потерпілої не оскаржується, тому суд відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України, вважає можливим стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В іншій частині стягнення моральної шкоди вважає розмір не доведений.

Цивільний позивач ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 та цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу по 2000 грн. з кожного. Сплата грошей на правову допомогу в розмірі 4000 грн. підтверджується фінансовими документами.

Відповідно до ст.118,120 КПК України, витрати на правову допомогу сплачує тільки підозрюваний, обвинувачений. А тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3.

Цивільний відповідач МТСБУ подав до суду письмове заперечення, з яких вбачається, що ОСОБА_5 не зверталась до цивільного відповідача та не надала необхідні документи для виплати коштів, але до цих заперечень суд відноситься критично, так як потерпіла ОСОБА_4 фактично повідомила про ДТП належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням. Вимога цивільного відповідача надати належним чином завірену постанову суду, що підтверджує винуватість іншого учасника ДТП, є безпідставною, тому що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Цивільний відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не підлягає розгляду, так як не випливає з обвинувачення. Але ці заперечення є помилковими з наступного: протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 взаємоповязані з правовідносинами, які виникли між цивільним позивачем та цивільним відповідачем (МТСБУ), тому, відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає розгляду в рамках даного кримінального провадження. В своїх запереченнях представник цивільного відповідача зазначив, що потерпіла не надала оригінали медичної документації.

В ході відкритого судового засідання з участю учасників кримінального провадження були оглянуті оригінали фінансових документів (квитанції, накладні, тощо) щодо придбання медикаментів, виробів медичного призначення, тощо. А тому, заперечення цивільного відповідача в частині не надання оригіналів фінансових документів є безпідставними.

Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 в дохід держави підлягають стягненню судові витрати за проведення експертизи у розмірі 615 грн.(судова експертиза № 2731), експертизи у розмірі 295,20 грн.(судова експертиза № 3930) та експертизи у розмірі 615 грн.(судова експертиза № 2730) в загальній сумі 1525 грн.

Керуючись ст.ст. 369, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3600 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунальної Установи «Міської клінічної лікарні №11» витрат на лікування в розмірі 6553,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., а всього 14000 грн.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (код 21647131) на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмір 28602,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 18142,02 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., а всього 27142,02 грн.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (код 21647131) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмір 50000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1525 грн. 20 к.

Вирок може бути оскаржений до палати по кримінальним справам Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Кириченко П.Л.