Ухвала суду № 45162436, 10.06.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу.

Посилалася на те, що 10 червня 2014 року між нею та відповідачем укладено договір-заяву № 300131/64718/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік», відповідно до умов якого вона передала банку гроші в сумі 340000 грн. згідно квитанції № 12 від 10 червня 2014 року на строк до 10 вересня 2014 року із нарахуванням та виплатою процентів в розмірі 26,5% річних.

_________________

№ 22-ц/794/810/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Кирилюк Л.К.

категорія 19/27 Доповідач Галичанський А.Д.

Відповідно до п.5.2 Основних умов нарахування процентів за вкладом у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобов'язаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. Вказану письмову вимогу вкладник зобов'язаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається вкладнику з відміткою банку про отримання письмової вимоги. У даній письмовій заяві вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (із зазначенням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування). Якщо день повернення суми вкладу припадає на вихідний, святковий, неробочий день, то повернення суми вкладу проводиться банком на наступний перший робочий день.

В разі, коли вкладник не надав банку дану письмову вимогу та не вимагає повернення вкладу після закінчення строку, визначеного договором-заявою, строк розміщення строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня після закінчення строку, визначеного договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення строкового вкладу. Протягом строку, на який продовжено розміщення строкового вкладу, банк нараховує та виплачує вкладнику проценти за ставкою, що встановлена банком для банківських строкових вкладів (депозитів) відповідного виду вкладу та діє станом на перший день початку строку, на який продовжено розміщення вкладу.

Кількість пролонгацій строку розміщення строкового вкладу за договором не обмежена. Після закінчення кожного строку, на який було продовжено розміщення строкового вкладу, кошти зі строкового вкладного рахунку можуть бути повернуті вкладникові за його письмовою вимогою на умовах, визначених у абзаці першому цього пункту Основних умов, а дія договору припиняється.

01 грудня 2014 року нею було направлено відповідачу лист про небажання продовжувати договір депозиту з вимогою про негайне повернення готівкою суми вкладу з сумою нарахованих процентів відповідно до умов договору. Таким чином, 10 грудня 2014 року відповідач був зобов'язаний повернути їй суму вкладу в розмірі 340000 грн. та нараховані проценти в сумі 45173 грн. 42 коп., однак вклад до даного часу не повернуто.

Просила стягнути з відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь суму банківського вкладу за договором-заявою № 300131/64718/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 10 червня 2014 року в сумі 340000 грн. та нараховані проценти в сумі 45173 грн. 42 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 за договором-заявою № 300131/64718/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 10 червня 2014 року депозитні кошти в сумі 340000 грн. та нараховані проценти в сумі 45173 грн. 42 коп., а всього суму 385173 грн. 42 коп.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення суми банківського вкладу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1058, 1059, 1060 ЦК України, договору між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» №300131/64718/3-14 від 10 червня 2014 року та зазначив про обовязок публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» повернути позивачу вклад в розмірі 340000 грн. та проценти в сумі 45173 грн. 42 коп.

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №300131/64718/3-14 від 10 червня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на три місяці в національній валюті в сумі 340000 грн., строком до 10 вересня 2014 року, з процентною ставкою в розмірі 26,5 % річних. Відповідно до квитанції від 10 червня 2014 року № 12 позивачкою внесено кошти в сумі 340000 грн. на виконання договору про банківський строковий вклад (депозит).

Строк дії договору банківського вкладу був продовжений ще на три місяці до 10 грудня 2014 року на умовах, передбачених вказаним договором.

В звязку з небажанням після пролонгації продовжувати ще раз на новий строк депозитний договір позивачка ОСОБА_1 01 грудня 2014 року направила відповідачу письмову заяву про повернення готівкою суми вкладу з сумою нарахованих процентів відповідно до умов договору.

Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Разом із тим згідно із ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Наведене спростовує доводи публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на які є посилання в апеляційній скарзі, про недотримання письмової форми договору.

Згідно із п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Отже, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-17цс12.

Не заслуговують на увагу посилання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на те, що підпис на квитанції від 10 червня 2014 року № 12 щодо здійснення ОСОБА_1 вкладу вчинено начальником відділення №87 ОСОБА_2

Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» належність підпису на квитанції від 10 червня 2014 року № 12 працівником банку визнається.

На квитанції міститься відбиток печатки (штампа), який публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» не оспорюється.

З огляду на викладене квитанція від 10 червня 2014 року № 12 за змістом та формою відповідає вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174.

Само по собі посилання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на вчинення у вказаній квитанції підпису працівником банку (філії, відділення), який прийняв готівку, не спростовує обставини здійснення ОСОБА_1 вкладу в сумі 340000 грн. на виконання між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та нею укладеного договору №300131/64718/3-14 від 10 червня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Класік».

Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно п.6 договору-заяву № 300131/64718/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» після закінчення строку, визначеного п.1 договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Встановлено, що 01 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з заявою про закінчення депозиту та отримання суми вкладу готівкою.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: