Рішення № 45152938, 15.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: №22ц/790/3804/15 Головуючий 1-ої інстанції Штих Т.В.

Справа: №638/5282/14-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 9 958,36грн. за період з 01.03.2007року по 28.02.2014року, і судовий збір в розмірі 243,60грн. та поновити їм строк позовної давності - з моменту звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, але не в повному обсязі сплачує кошти за надані послуги, у звязку з чим по квартирі АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_1, виникла вищевказана заборгованість, яку в добровільному порядку погасити вона відмовляється.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник КП «ХТМ» - Пономарьова Н.В. заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, вказуючи, що позивач просить стягнути заборгованість за сім років, що не ґрунтується на нормах закону. У поданих на позов запереченнях, просила застосувати до даних правовідносин загальний строк позовної давності у три роки.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року позов КП «ХТМ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 5 022,49грн. за період з 01.03.2007року по 31.03.2011року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» судові витрати в розмірі 243,60грн.

Позовні вимоги КП «ХТМ» за надані послуги з теплопостачання за 01.04.2011року по 28.02.2014року повернуто позивачу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог КП «ХТМ» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати в частині періоду та стягнутої суми і ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне зясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

КП «ХТМ» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржуть.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Оскільки рішення місцевого суду оскаржується лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.03.2007року по 31.03.2011року в сумі 5 022,49грн., тому в іншій частині відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України колегією суддів в апеляційному порядку не переглядається.

Як встановлено судовим розглядом, відповідач ОСОБА_1 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Вона є споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV, які їй надає позивач. Опалювальна площа квартири складає 57,8кв.м, особистий рахунок в КП «ХТМ» відкрито на її імя.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005року №630 (надалі Правила).

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 зазначеного Закону споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий же обовязок закріплено положеннями ст.ст. 67,68 Житлового кодексу України.

Відповідно до вимог ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п.16 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковий період.

Пунктом 10 ч.3 ст.20 Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житло-комунальні послуги у вигляді пені в установленому законом чи договором розмірах. Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена і в п.23 Правил та п.20 Типового договору про надання послуг з теплопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, положення якого мають юридично обовязковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Як свідчать матеріали справи відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує послуги за опалення та підігрів води, у звязку з чим по її квартирі утворився борг.

У травні 2011 року КП «ХТМ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення на їх користь з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 5549,70грн. за період з 01.03.2007р. по 31.03.2011р. Дзержинським районним судом м. Харкова видавався судовий наказ від 12.05.2011року про стягнення з відповідача вищевказаної суми. Але, у подальшому, за заявою ОСОБА_1 цей судовий наказ було скасовано ухвалою цього ж суду від 04.10.2012року та розяснено КП «ХТМ» про їхнє право з такими вимогами звернутися до суду в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо предявлення позову.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Про своє порушене право позивач дізнався ще в листопаді 2006 року, оскільки з цього часу, згідно наданого розрахунку заборгованості (а.с. 5-6) відповідач не в повному обсязі стала проводити оплату таких послуг. Проте, із заявою про видачу судового наказу КП «ХТМ звернулось лише у травні 2011 року, в якій просили стягнути заборгованість за період з 01.03.2007р. по 31.03.2011р., тобто цей період перевищував загальний строк позовної давності, встановлений законом у три роки. Судовий наказ від 12.05.2011 року було скасовано ухвалою суду від 04.10.2012року.

Оскільки у письмових запереченнях на позов відповідач просила застосувати до даних правовідносин загальний строк позовної давності, а позивачем жодних доказів поважності пропуску цього строку не надано, тому суду не було законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості фактично за 4 роки 30 днів. (31.03.2011р. мінус 01.03.2007р.).

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за три роки, а саме за період з 01.04.2008року по 31.03.2011року в сумі - 3569,54грн., згідно розрахунку заборгованості (а.с. 5-6).

Згідно п.4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року змінити: зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання з 5022,49грн. до 3569,54грн., визначивши період за який проводиться стягнення з 01.04.2008року по 31.03.2011року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення ного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді