Ухвала суду № 45142105, 12.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/6130/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1228/15

Єдиний унікальний № 334/61340/14-к Головуючий в 1-й інстанції: Гнатюк О.М.

Категорія: ст.ст. 119 ч.1, 296 ч.2,

186 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Жовніренко В.П., Імберової Г.П.

при секретарі Бойко О.О.

за участю: прокурорів Степанченка А.В. та Мірзоян Т.В.

обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014080000000103, по обвинувальному акту щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 «а»,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 119 КК України, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 186 КК України,

встановила:

З апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 року /т.8 а.п.104-106/ звернулись прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в яких:

прокурор /т.8 а.п.115-119/ просить скасувати повністю ухвалу від 14.05.2015 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та направити обвинувальний акт з додатками до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для призначення підготовчого судового засідання, вважаючи, що при постановленні ухвали судом не враховані фактичні обставини кримінального провадження та допущені істотні суперечності у висновках, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування скарги апелянт послався на наступне:

- підставами для повернення обвинувального акта судом зазначено: суперечності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, невідповідність обставин кримінального правопорушення його правовій кваліфікації, незазначення в обвинувальному акті часу та місця настання смерті ОСОБА_7, які є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, повинен містити викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;

- судом вірно зазначено, що під час підготовчого судового засідання суд не перевіряє правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, у той же час, у порушення вимог ст. 314 КПК України, всупереч вищевказаним твердженням, суд під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки обставин кримінального правопорушення та піддав сумніву правильність викладення органом досудового розслідування фактичних обставин вчинених обвинуваченими злочинів;

- суд зазначив, що викладення фактичних обставин кримінального правопорушення містить у собі суперечності, а з тексту обвинувачення (а не обвинувального акту) суду важко зрозуміти, з чим саме знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку настання смерті потерпілого, тобто обвинувачення є неконкретним, хоча, відповідно до вимог ст. 314 КПК України, неконкретність обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акту;

- зі змісту ухвали не вбачається, у чому саме полягає наявність суперечностей в обвинувальному акті, а невідображення в обвинувальному акті, на думку суду, місця та часу смерті ОСОБА_7, не відповідає дійсності та свідчить лише про те, що суд вдався до дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень, що не є предметом підготовчого судового засідання, на що обґрунтовано звернув увагу апеляційний суд Запорізької області в своїй ухвалі від 27.02.2015 року;

- в описовій частині ухвали неодноразово зазначено на те, що суду не зрозумілі ті чи інші обставини, як наприклад час та причина припинення хуліганських дій, причина смерті ОСОБА_7, що ніяким чином не узгоджується з вимогами ст.ст. 314-315 КПК України та не є предметом дослідження на стадії підготовчого судового засідання;

- в обґрунтування підстав для повернення обвинувального акту суд вказав неконкретність обвинувачення, неправильність правової кваліфікації, суперечності під час викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, проте, внаслідок розгляду ухвал Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2014 року та від 10.12.2014 року про повернення прокурору обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні (у тому числі й з аналогічних підстав), апеляційним судом Запорізької області ухвалами від 14.10.2014 року та 27.02.2015 року), двічі надавалася оцінка відповідності обвинувального акту вимогам КПК України, при цьому, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши при цьому, що питання повноти розслідування, аналіз змісту фактичних обставин кримінальних правопорушень, які встановлені прокурором, не є предметом підготовчого судового засідання та їх перевірка не передбачена межами підготовчого судового засідання. Однак, незважаючи на викладене, суд проігнорував та не взяв до уваги рішення апеляційного суду, хоча вони набули чинності, є обов'язковими для виконання, а викладені у них обставини є преюдиціальним фактом;

- суд безпідставно не взяв до уваги думку потерпілої ОСОБА_5 щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, а безпідставно надав перевагу думці представника потерпілої - адвокату ОСОБА_8, яка наполягала на поверненні обвинувального акту з підстав неправильної кваліфікації діянь обвинувачених, тобто, за таких обставин, суд на стадії підготовчого судового засідання по суті вдався до з'ясування правильності кваліфікації дій обвинувачених та з'ясування усіх обставин вчинення ними злочинів, не призначивши судовий розгляд у разі сумнівів щодо правильності кваліфікації дій обвинувачених, адже саме до цього зводиться уся описова частина ухвали суду від 14.05.2015 року та саме це є єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника обвинувачених про їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України;

Також прокурор звертає увагу на те, що суд більше десяти місяців не може прийняти остаточне рішення, передбачене ч. 3 ст. 314 КПК України, що призводить до порушення судом загальних засад кримінального провадження щодо дотримання розумних строків, а суддя Гнатюк О.М., отримавши 26.03.2015 року вказаний обвинувальний акт, про що безпосередньо зазначено в описовій частині ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 року, у порушення вимог ч. 1 ст. 314 КПК України, призначив підготовче судове засідання лише на 14.05.2015 року;

захисник /т.8 а.п.112-114/ просить скасувати повністю ухвалу від 14.05.2015 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; постановити нову ухвалу, якою звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Скаргу апелянт обґрунтував наступними доводами:

- як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, суд послався на начебто невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які, на думку суду, не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому, суд детально аналізує докази по справі і робить по ним висновки та висновки щодо повноти розслідування, що відповідно до ОСОБА_9 27 КПК України «Підготовче провадження», не є предметом дослідження на стадії підготовчого судового засідання;

- питання щодо відповідності кримінального процесуального закону саме цього обвинувального акту вже двічі було предметом дослідження судом апеляційної інстанції, а саме: ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2014 pоку обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 296 ч. 2, ст. 119 ч. 1 КК України, ОСОБА_3 за ст. ст. 296 ч. 2, 186 ч. 1 КК України, було повернуто прокурору для усунення недоліків, проте, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014 року, з посиланням на відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, зазначена ухвала була скасована, а обвинувальний акт направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для виконання вимог ст. ст. 314-316 КПК України. Після цього, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.12.2014 pоку цей самий обвинувальний акт знов було повернуто прокурору для усунення недоліків, однак, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27.02.2015 року, оскільки була повторно встановлена повна відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, ухвала суду першої інстанції від 10.12.2014 p. була скасована, а обвинувальний акт направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для виконання вимог ст. ст. 314-316 КПК України;

- у підготовчому судовому засіданні 14.05.2015 року взагалі не розглядалось питання відповідності чи невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства, позиції сторін з приводу обвинувального акту, окрім представника потерпілої, судом не вислуховувались, єдиним питанням, яке було розглянуто в цьому підготовчому судовому засіданні, було клопотання захисника обвинувачених про звільнення їх від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності, для вирішення якого суд видалявся до нарадчої кімнати, проте, повернувшись з нарадчої кімнати, суд проголосив оскаржувану ухвалу, якою було вирішено питання і по заявленому клопотанню захисника, і по поверненню обвинувального акту прокурору;

- суд безпідставно залишив без розгляду його клопотання щодо звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, пославшись як на підставу для цього на невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 284 та ч. ч. 2, 3 ст. 314 КПК України, оскільки зазначені норми жодним чином не пов'язують можливість звільнення від кримінальної відповідальності і закриття провадження по справі з відповідністю чи невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК;

- ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119 та ч. 2 ст. 296 КК України, а ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 186 КК України, які, згідно із ч. 3 ст. 12 КК України, є злочинами середньої тяжкості, у звязку з чим, апелянт вважає, що заявлене ним клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст. 49 КК України, підлягає задоволенню.

Згідно із зазначеною ухвалою суду, відмовлено взадоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України і закриття кримінального провадження; обвинувальний акт у кримінальному провадженні разом з матеріалами кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 296 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України, - повернутий прокурору прокуратури Запорізької області для усунення зазначених недоліків.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме, викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень та сформульоване обвинувачення не відповідають правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, а виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, які прокурор вважає встановленими, містить в собі суперечності, а саме:

- в обвинувальному акті не вказаний час та місце настання смерті потерпілого, оскільки відповідно до обвинувачення після отримання тілесних пошкоджень, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, потерпілий ОСОБА_7 розмовляв із обвинуваченими та вчиняв дії; з тексту обвинувачення незрозуміло, коли хуліганські дії обвинувачених були закінчені і з якої причини (потерпілий втік, настання смерті потерпілого, припинення неправомірних дій обвинуваченими тощо);

- відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 одночасно було вчинено два кримінальних правопорушення, які кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України - 16 лютого 2008 року, приблизно о 23.10 год., при цьому, обставини щодо вчинення вказаних кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а саме обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, стороною обвинувачення викладені по-різному;

- в обох зазначених епізодах обвинувачення не вказаний час та місце настання смерті потерпілого, хоча у випадку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України, воно вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого;

- з тексту обвинувачення важко зрозуміти, з чим саме знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку настання смерті потерпілого: з отриманням черепно-лицевої травми потерпілим або з аспірацією блювотних мас в сукупності з черепно-лицевою травмою, тобто обвинувачення є неконкретним;

- при викладенні обвинувачення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 119 КК України вказано, що внаслідок умисних дій останнього, потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких, при цьому зазначено, що ОСОБА_2 не передбачав можливість настання смерті останнього в результаті аспірації блювотних мас, хоча повинен і міг їх передбачати, однак таке обвинувачення відповідає іншій правовій кваліфікації;

- посилання сторони обвинувачення на той факт, що у кримінальному провадженні ухвалювалося процесуальне рішення щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, не може бути прийнято судом, оскільки під час підготовчого судового засідання суд не перевіряє правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, а вказує на суперечності між фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та правової кваліфікацією;

- у викладеному обвинуваченні ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 1 КК України відсутня вказівка на те, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_7 знаходився в безпорадному стані та в чому полягав такий стан (втрата свідомості тощо).

Вказані недоліки обвинувального акту, на думку суду, унеможливлюють ухвалення судом рішення щодо закриття провадження та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційних скарг, прокурорів, які підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, а також вимоги апеляційної скарги захисника з урахуванням уточнень; захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу, вимоги якої уточнив і просить скасувати ухвалу суду і повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції; обвинувачених на підтримання апеляційної скарги захисника з урахуванням внесених до неї уточнень та апеляційної скарги прокурора; вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Нормами ст.291 КПК України закріплені вимоги до форми та змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, недотримання яких, відповідно до ст.314 п.3 ч.3 КПК України, дає суду підстави для прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні про повернення обвинувального акта прокурору.

Частиною другою ст.291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме, у тому числі з іншими відомостями, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення /п.5/.

Виходячи зі змісту ухвали, суд повернув обвинувальний акт прокурору у звязку з його невідповідністю вимогам КПК України і з цих же підстав відмовив в задоволенні клопотання захисника про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Як свідчать дані, які містяться в матеріалах судового кримінального провадження, питання відповідності обвинувального акту та додатків до нього вимогам КПК України було неодноразово предметом перевірки в апеляційній інстанції згідно з ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014 року та від 27.02.2015 року, яка не встановила з боку органу досудового розслідування порушень вимог ст.291 та інших норм КПК України, у тому числі в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повторне повернення судом першої інстанції обвинувального акту через невідповідність його вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України є недопустимим та таким, що не відповідає ст.314 КПК України в частині питань, які вирішує суд під час підготовчого судового засідання..

У той самий час, відповідно до вимог ст.314 КПК України, суд зобовязаний вирішити по суті питання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності при наявності на те правових підстав, про що також зазначено в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 27.02.2015 року.

Суд першої інстанції, в порушення вимог зазначеного закону, та не приймаючи до уваги висновки і мотиви, з яких апеляційною інстанцією скасовані попередні ухвали по провадженню, про що зазначено в ч.3 ст.415 КПК України, не розглянув клопотання захисника та обвинувачених про звільнення останніх від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України по суті, відмовив в задоволенні клопотання з формальних підстав, а не з правових з відповідним обґрунтуванням згідно з нормами кримінального закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а обвинувальний акт з додатками до нього в обємі вимог ст.291 КПК України та матеріалами судового провадження підлягає поверненню до суду першої інстанції з призначенням по ньому нового розгляду.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2015 року, якою відмовлено взадоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України і закриття кримінального провадження; обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 296 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України, повернутий прокурору прокуратури Запорізької області, скасувати та призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

О.С. ОСОБА_10 ОСОБА_9 Імберова