Рішення № 45138676, 30.04.2014, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1216/13-ц

пров. №2/544/6/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2014 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Несена О.І..,

представника позивача ОСОБА_1 (представника юридичної особи),

відповідача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 (фізичних осіб),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул.. Леніна, 41 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк ( далі- ПАТ) «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним,

у с т а н о в и в :

У липні 2013 року позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство ( далі ПАТ) «Комерційний банк «Надра» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 травня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» в особі відділення № 9 Полтавського регіонального управління та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений Договір «Автопакет» № 1311/09/08-А ІD 820659, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 25189,11 дол. США строком до 08.05.2015 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,3 % річних. Свої зобовязання за договором позивач виконав та здійснив перерахування кредитних коштів, у передбаченому договором розмірі. Всупереч умовам кредитного договору, яким передбачений обовязок позичальника повернути кредит та відсотки за його користування шляхом здійснення мінімально необхідного платежу у розмірі 496,15 дол. США щомісяця, позичальник належним чином договору не виконує, чим систематично порушує його основні умови. З серпня 2012 року по даний час здійснює щомісячні платежі значно в меншому розмірі ніж передбачено договором. У звязку з цим банк вимагає дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором.

У звязку з порушенням кредитного договору станом на 19.06.2013 заборгованість позичальника за договором складає 16950,17 дол. США, що з урахуванням офіційного курсу встановленого НБУ на вказану дату становить 135 482,71 грн, з яких основний борг 12 239,83 дол. США, відсотки за користування кредитом 1844,19 дол. США, пеня за порушення строків погашення заборгованості 347,24 дол. США та штраф згідно п. 5.2 договору - 2518,91 дол. США. Просить стягти з відповідачів указану суму солідарно, а також судові витрати.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали зустрічний позов до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, який ухвалою суду від 18.09.2013 обєднано до спільного розгляду з первісним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що при підписанні кредитного договору банком було допущено ряд порушень чинного законодавства та прав позичальника як споживача кредитної послуги. Зокрема, зазначено, що ануїтетний платіж, який позичальник має сплачувати щомісяця по кредиту, має дещо завищене значення по відношенню до базових умов кредитування при визначеній відсотковій ставці. Внаслідок такого завищення відбувається штучне завищення і відсоткової ставки, що в самому договорі кредитування не відображається. При розрахунку суми відсотків по кредиту допущене арифметичне викривлення внаслідок непропорційного застосування кількості днів у році, яких умовно визначено як 360 днів, а не фактичних 365-366 днів у році. Таким чином позивач ще більше штучно збільшує реальну відсоткову ставку. Тобто, під час укладення кредитного договору банк приховав від позивача інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману споживача щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчення кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би банку, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів та у визначеній кількості платежів. При цьому умисел банку полягає у тому, що позивач приховав від споживача реальну відсоткову ставку з метою отримання додаткового прибутку. Якби споживач у момент підписання договору міг підрахувати, що щомісячний платіж відповідає ставці 15,71 %, а не такій, як зазначено у договорі 15,3 %, то не підписав договір. Крім того, фактично кредит було отримано у гривнях, гроші були конвертовані у гривню і перераховані до автосалону як плата за автомобіль.

Також банком були не дотримані вимоги щодо оформлення та укладення кредитного договору. Зокрема, відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту. Вказані порушення, на думку відповідачів, є підставою для визнання договору недійсним.

Нарахування кредитодавцем штрафних санкцій згідно п. 5.2 договору вважають безпідставним, оскільки кредитодавцець одночасно застосовує пеню і штраф як самостійні види неустойки за прострочення строку сплати мінімальних платежів.

Ухвалою суду від 31.03.2014 провадження у справі в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, закрито.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов ПАТ КБ «Надра» підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зустрічний позов ОСОБА_5 не визнала вказуючи на те, що перед укладенням кредитного договору позивач мав можливість отримати повну інформацію банку, яка знаходилася у загальнодоступних місцях приміщення його відділень, про всі види кредитів, які надаються, відсоткові ставки, суми кредитів, переваги та умови існуючих видів кредитування. Позивачу була вручена Памятка клієнта по умовам оформлення продукту «Автопакет», з якою він ознайомився. Під час укладення договору позичальник був вільним у виборі кредитодавця та виду кредиту. Зміст укладеного договору повністю відповідає вимогам чинного законодавства, нормам Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства та не містить несправедливих умов. Надаючи кошти у кредит банк від моменту видачі коштів несе найбільший та найважливіший ризик їх неповернення. Відповідач коштів для повернення кредиту не сплачує та вживає всі можливі спроби уникнути повернення коштів з будь-яких підстав. Кредит виданий в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право здійснювати операції з надання кредиту в іноземній валюті, такі операції не потребують індивідуальної ліцензії. Тому видача відповідачу кредиту в іноземній валюті та визначення порядку повернення кредиту та сплати відсотків у валюті зобовязання є правомірною.

Крім того, зазначила, що позичальник мав усвідомлювати, що курс національної валюти до долару США не є незмінним, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. Відповідач мав можливість, оцінивши фінансові ризики, у 14-денний термін відмовитися від кредиту, проте цим правом він не скористався. При виборі валюти кредитування позивач керувався насамперед тим, що відсоткова ставка за кредитами в іноземній валюті нижча по відношенню до кредиту у національній валюті. Крім того, відповідач з 2008 року договірні зобовязання виконує шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до умов укладеного договору. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» не визнали з тих підстав, що кредитний договір був укладений позичальником ОСОБА_5 під впливом обману зі сторони позивача, при його укладенні було допущено ряд порушень законодавства, а розрахунок заборгованості за договором згідно експертного висновку взагалі не підтверджений документально. Просили відмовити у його задоволенні.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не зявився, направив заяву про слухання справи у його відсутність у звязку з неможливістю за станом здоровя зявитися до суду, позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» не визнав, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4 позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у їх задоволенні. Зустрічний позов просив задовольнити з огляду на те, що факт обману позичальника при укладені договору з ПАТ КБ «Надра» знайшов своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема висновком судової економічної експертизи, згідно якої визначений банком ануїтетний платіж за кредитним договором відповідає відсотковій ставці -15, 48 %.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08.05.2008 року між позивачем та відповідачем ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», був укладений кредитний договір «Автопакет» №1311/09/8-А, за умовами якого банк надає позичальнику ОСОБА_5 кредит у розмірі 25 189,11 дол. США на споживчі цілі, а саме: на придбання автотранспортного засобу, з відсотками за користування кредитом у розмірі 15,3 % річних ( а.с.10-15 т.1).

У забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору останній зобовязувався передати в заставу автотранспортний засіб вартістю 127205 грн, що в еквіваленті при перерахуванні в долари США по офіційному курсу на день прийняття автотранспортного засобу складає 25 189,11 дол. США. Крім того зобовязання забезпечене порукою. Відповідно до розділу 3 договору поручитель, яким виступає ОСОБА_2, зобовязувався відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань у повному обємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

На виконання умов укладеної угоди відповідно до заяви на видачу готівки відповідачем видано кредитні кошти позивачу у розмірі 25189,11 дол. США, сумі еквівалентній 127 205,01 грн (а.с.16 т. 1).

Відповідно до п.2.2.1 договору погашення кредиту позичальником мало здійснюватися шляхом щомісячних платежів по погашенню кредиту та сплаті нарахованих процентів у вигляді щомісячного мінімально необхідного платежу у сумі 496,15 дол. США.

Відповідно до статті 626 та 627 Цивільного кодексу (далі ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, необхідні для чинності правочинів, в тому числі щодо змісту, форми, наслідків правочину, а також щодо осіб, що його вчиняють. Частиною ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Із спірного кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторони домовилися про суму кредиту в розмірі 25 189,11 дол. США та розмір відсотків - 15,3 %.

За клопотанням відповідачів у справі була призначена та проведена судово-економічна експертиза, в ході якої досліджено та визначено реальну відсоткову ставку, дотримання порядку надання кредитних коштів, визначеним у договорі способом, правильність розрахованої позивачем суми заборгованості за кредитом.

Згідно висновку №1199 від 24.02.2014 року судово-економічної експертизи, визначений банком у кредитному договорі «Автопакет» №1311/09/08 від 08.05.2008 щомісячний ануїтетний платіж в сумі 496,14 дол. США не відповідає відсотковій ставці в розмірі 15,3 % річних, а фактично становить 15,48 % (а.с.186-194 т. 1).

Вказаний висновок є чітким та конкретним, обґрунтованим, мотивованим та роз'яснений експертом ОСОБА_7 у судовому засіданні, тому у суду немає підстав ставити його під сумнів.

Судовий експерт ОСОБА_7 є атестованим судовим експертом відповідно до Закону України «Про судову експертизу» і обставин, які б виключали участь експерта у справі не встановлено.

Як зазначено у ст. 10, 11 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд зважає, що відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Не погоджуючись із висновком експерта, представник позивача від проведення повторної експертизи для обєктивного та повного дослідження питань, що ставилися для розгляду експерту, відмовився, інших доказів в обґрунтування своїх заперечень, та спростування тверджень відповідача, окрім доданих до позову документів, не надав.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами укладеного сторонами кредитного договору, зокрема, є відсоткова ставка та ціна договору.

Судом встановлено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторони у належній формі дійшли згоди щодо умов кредитування, визначених у кредитному договорі, а саме: ціни договору та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Наведений вище експертний висновок підтверджує, що під час укладення кредитного договору позивач приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку позичальник сплатив би позивачу, погашаючи кредит у порядку, визначеному договором шляхом погашення заборгованості ануїтетними платежами.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в момент укладення кредитного договору між сторонами, позичальник був введений в оману позивачем щодо істотних умов договору - ціни та відсоткової ставки, а тому волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його волевиявленню на його укладення саме на таких умовах, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог зустрічної позовної заяви.

Укладення оскаржуваного кредитного договору було здійснено відповідачем ОСОБА_5 під впливом обману з боку позивача. Мотивом обману було отримання позивачем прихованого додаткового прибутку у вигляді завищеної процентної ставки.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях позивача.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Доводи представника позивача про те, що банком належним чином було доведено до відома позивача зміст, умови та порядок виконання кредитного договору, та що сторони при підписанні договору досягли згоди з усіх істотних його умов, не спростовують висновку суду. Відповідач, підписуючи договір, підтвердив ознайомлення лише з тими положеннями, які були викладені відповідачем в умовах договору та які, вочевидь, були недостатніми для здійсненя свідомого вибору. Однак банком була прихована інформація щодо дійсного розміру процентної ставки, яка, виходячи із розміру встановленого банком ануїтетного платежу, є вищою, ніж зазначено у договорі.

З матеріалів справи вбачається, що детальний розпис загальної вартості кредиту в договорі кредиту відсутній, а графік погашення платежів не складався при його підписанні. У щомісячному мінімальному платежі не визначено, яку частку від щомісячного платежу складає тіло кредиту, а яку - проценти.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що розмір щомісячного платежу розраховувався працівниками банку, однак пояснити, який розмір у щомісячному платежі складає тіло кредиту, а який розмір - проценти, не змогла.

При цьому експерт у судовому засіданні пояснив, що за такої системи платежів загальна сума збитків для позичальника за договором становитиме 4534 дол. США.

За таких обставин, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_5 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Інші доводи відповідача ОСОБА_5 щодо недотримання вимог законодавства при укладенні кредитного договору (відсутність графіку платежів, детального розпису сукупної вартості кредиту та фактичне отримання кредиту у гривнях), що підтверджено висновком судово-економічної експертизи, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Зокрема, відповідач не довів, які негативні правові для нього наслідки наступили у звязку з відсутністю цих вимог та які його права порушені з огляду на те, що відсутність вказаних умов у договорі не перешкоджало його виконанню відповідачем протягом тривалого часу, а конвертація валюти, отриманої позичальником у гривню для перерахування коштів на придбання автомобіля не суперечили цільовому призначенню видачі кредиту придбання автотранспортного засобу для відповідача.

Враховуючи, що судом визнано обґрунтованими позовні вимоги відповідача про визнання кредитного договору недійсним, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором задоволенню не підлягають.

Виходячи з обсягу наданих позивачем на дослідження бухгалтерських документів, зокрема виписки по рахунку позичальника ОСОБА_5, експерт у судовому засіданні розяснив, що даними документами кредиторська заборгованість відповідачів перед банком взагалі не підтверджується (а.с.194 т.1) Згідно висновку експерта розрахунок заборгованості відповідачів документально не підтверджується з огляду на те, що розрахунок приведений банком по кредиту та відсотках за умови завищеного розміру відсоткової ставки, а при обрахунку пені завищений період, за який він проводився та сума фактичної заборгованості, на яку вона нараховувалася.

У відповідності із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Інших переконливих доказів, які б могли спростувати висновок експертизи в частині правильності розрахунку заборгованості, судом не знайдено.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у сумі 135482,71 грн слід відмовити.

У ході судового розгляду представник позивача звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним, з огляду на те, що договір був укладений у 2008 році.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює тривалість загальної позовної давності у три роки. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Проте, у ході судового розгляду було встановлено, що при укладенні кредитного договору позичальнику ОСОБА_5 не були відомі обставини, що спонукали його на звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним на захист порушених прав. До 2012 року позичальник добросовісно виконував умови спірного договору і лише з 2012 року, коли йому стали відомі ці обставини, що порушують його права, відповідач припинив виплату коштів за договором. Саме з цього моменту, на думку суду, слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності, тому у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності за заявою позивача слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з викладеним, з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 повинні бути присуджені понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову - у сумі 114, 71 грн, а також витрати по проведенню судово-економічної експертизи в сумі 1530 грн.

Керуючись ст.ст. 6,10,11, 57-60, 88, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215, 230,627-628, 638,1054 ЦК України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Кредитний договір «Автопакет» № 1311/09/08-А від 08 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5, ОСОБА_2, - визнати недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (МФО 331809, ідентифікаційний код 20025456) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в повернення судових витрат по сплаті судового збору у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн 71 коп. та витрат по проведенню судової економічної експертизи 1530 (одну тисячу пятсот тридцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий -

Повний текст рішення виготовлений 07.05.2014