Рішення № 45134408, 10.06.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.06.2015

Справа № 320/1897/14ц

Провадження № 2/320/70/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Мелітополь Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

при секретарі -Фурсовій Л.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Шлях-2002», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», ОСОБА_7. треті особи Центр надання послуг, пов'язанних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, пов'язанних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів про відчуження спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розділити майно, набуте під час спільного сумісного проживання з відповідачем. В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися Остаточно уточнений позов предявлено ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Шлях-2002», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», ОСОБА_7. треті особи Центр надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ОСОБА_8 України в Запорізькій області про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів про відчуження спільного майна подружжя. В своєму позові позивач просить визнати недійсним договір комісії № 25/6/4 від 25.06.2014 року, укладений між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.08.2013 року. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 25-6-4 від 25.06.2014 року, укладений між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_5, на підставі якого був проданий автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, транзитний номер АТ1874, № кузова (рами) KL1NF486E8K005790, № двигуна F16D32098401 та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_5 на підставі поданої ним заяви № 42279548 від 25.06.2014 року та довідки рахунку № ВІА622669 від 25.06.2014 року. Визнати недійсним договір комісії від 11.03.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль». Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 11.03.2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль» та ОСОБА_6, на підставі якого було продано автомобіль ВАЗ модель 21120, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, № двигуна 21120342398, шасі (рама, кузов) ХТА21120010024003 та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену Мелітопольським ВРЕР Запорізької області за ОСОБА_6 на підставі поданої ним заяви № 36771865 від 14.03.2014 року та довідки-рахунку № ВІА357135 від 11.03.2014 року. У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF 486, реєстраційний номер НОМЕР_1 /теперішній реєстраційний номер НОМЕР_3/ вартістю 80 100 грн. та витребувати його з володіння ОСОБА_5 на її користь. Виділити їй у власність мопед «Джиллі» вартістю 6 000 грн., велосипед «Азимут» вартістю 1000 грн., вібромассажер вартістю 1950 грн., бігову доріжку вартістю 7000 грн., сейф вартістю 2000 грн., комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 грн., прихожу (натуральне дерево бук) вартістю 4200 грн., спальний гарнітур «сніжна королева» вартістю 11900 грн., кондиціонер LG вартістю 1000 грн., посудомийна машина Boch вартістю 2000 грн., пральна машинка LG 8049 вартістю 2000 грн., морозильні камери 2 шт. вартістю 5 000 грн., шафа купе(3,5*2,0)вартістю 6500 грн., хлібопіч PHILIPS вартістю 1798.50 грн., компютерний стіл вартістю 1000 грн., компютер (системний блок та монітор) марки Asus вартістю 1000 грн., витребувавши це майно з володіння ОСОБА_3 на її користь. Виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21120 держ. номер НОМЕР_4 вартістю 80 100 грн., витребувавши його з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, та виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_5 вартістю 40 000 грн. У власність ОСОБА_3 виділити: телевізор JVS модель AV 1415 EE вартістю 2300 грн., кухонні меблі вартістю 7600 грн., мякий куток та кухонний стіл вартістю 2700 грн., комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 грн., Водонагрівач Арістон SG 100 вартістю 2100 грн., Холодильник NORD Standard вартістю 1630 грн., пилосос Rowenta вартістю 1045 грн., магнітолу LG модель LPC LM 535 X вартістю 503 грн., LED телевізор Samsung вартістю 6000 грн., холодильну вітрину - 4000 грн., побутові холодильники 2шт. вартістю 8 000 грн., залишивши це майно у володінні ОСОБА_3. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю у вартості виділеного майна у сумі 3329, 50 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь ? частину грошових коштів, отриманих ним від продажу торгівельного кіоску, розташованого на ринку в районі Нового Мелітополя по вул. Куйбишева та який перебував у спільній сумісній власності подружжя, у сумі 40000 грн.

У судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 було предявлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Після уточнення позовних вимог позивач за зустрічним позов просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши йому водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, пральну машину Gorenje , вартістю 2400 гривень, холодильник NORD Standart, вартістю 500 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень, кондиціонер LG, вартістю 1000 гривень, сейф для зброї вартістю 1000 гривень, холодильну вітрину, вартістю 1200 гривень, морозильні камери 2 шт. вартістю 1250 гривень кожна, кухонні меблі, вартістю 6000 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королева», вартістю 11900 гривень. Відповідачу виділити відбромасажер вартістю 1000 гривень, прихожа (природне дерево, бук), вартістю 4200 гривень, шафа-купе, вартістю 6500 гривень, кухонні меблі, вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл, вартістю 2700 гривень, комплект плетеної меблі (стіл та 4 крісла), вартістю 3650 гривень, комплект шкіряної меблі «Імператор», вартістю 21850 гривень. Поділити автомобіль Таврія, д/з АР4835АЕ, визнавши право власності по ? частці за ОСОБА_3 та ОСОБА_1, Стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію до рівності часток в спільному майні в розмірі 9750 гривень.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали. Позивач пояснила суду, що в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 було придбано вказане в позові майно, вартість придбаного в період з 2005 року по 2013 рік спільного майна вона визначила, виходячи з ціни, за які майно купувалось. Також позивач за первісним позовом пояснила суду, що в 2008 році вони з відповідачем ОСОБА_3 придбали автомобіль НОМЕР_6, вартістю 90000 гривень та в 2012 році вони придбали автомобіль НОМЕР_7, вартістю 80000 гривень. Позивач пояснила суду, що шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано 19.03.2014 року на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду, а фактично шлюбні відносили було припинено з 1 січня 2014 року. Вона переїхала проживати разом із сином ОСОБА_10 у м. Запоріжжя, а відповідач залишився проживати в квартирі, так як це помешкання належить його батькам. Після припинення шлюбних відносин позивач з сином переїхали проживати в інше місто, а все перелічене в позові майно залишилося у відповідача ОСОБА_3 Автомобілі ВАЗ 21120 р/н НОМЕР_2 та CHEVROLET LACETTI NF 486 р/н НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_3 продав після припинення шлюбних відносин без її письмової згоди, в звязку з чим вона вважає договори купівлі-продажу недійсними. Також позивач пояснила суду, що в період шлюбу вони з відповідачем придбали торгівельний кіоск, розташований на ринку в районі Нового Мелітополя по вул. Куйбишева. За місцем знаходження цього торгівельного кіоску вона здійснювала підприємницьку діяльність, а відповідач не працював. Все майно було придбано ними за гроші, отримані від торгівлі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, він та його представник на задоволенні зустрічного позову наполягали. Первісний позов відповідач визнав в частині придбання в період шлюбу майна, вказаного в зустрічній позовній заяві в період з 2007 року по 2013 рік за визначеними ним цінами, а саме водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, придбано в 2012 році пральну машину Gorenje, вартістю 2400 гривень, холодильник NORD Standart, вартістю 500 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень, придбано в 2007 році, кондиціонер LG, вартістю 1000 гривень, відбромасажер вартістю 1000 гривень, сейф для зброї вартістю 1000 гривень, холодильну вітрину, вартістю 1200 гривень, морозильні камери 2 шт. вартістю 1250 гривень кожна, кухонні меблі, вартістю 6000 гривень. Також відповідач ОСОБА_3 визнає, що в 2011 році було придбано прихожа (натуральне дерево, бук), вартістю 4200 гривень, шафа-купе, вартістю 6500 гривень, кухонні меблі, вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл, вартістю 2700 гривень, комплект плетеної меблі (стіл та 4 крісла), вартістю 3650 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королева», вартістю 11900 гривень, комплект шкіряної меблі «Імператор», вартістю 21850 гривень, однак про придбання цього майна він дізнався тільки після отримання позову. ОСОБА_3 зазначає, що придбані меблі потрібно виділити позивачу, оскільки з часу придбання це майно знаходилося в користуванні позивача. Автомобіль Таврія, д/з АР4835АЕ вони з позивачем придбали в 2002 році, цей автомобіль знаходиться в його користуванні і він оцінює його в 5000 гривень. Щодо зустрічного позву, вказує на те, що сімейні відносини було фактично припинено наприкінці січня 2015 року і просить поділити спільне майно, виділивши йому водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, пральну машину Gorenje, вартістю 2400 гривень, холодильник NORD Standart, вартістю 500 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень, кондиціонер LG, вартістю 1000 гривень, сейф для зброї вартістю 1000 гривень, холодильну вітрину, вартістю 1200 гривень, морозильні камери 2 шт. вартістю 1250 гривень кожна, кухонні меблі, вартістю 6000 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королева», вартістю 11900 гривень. Відповідачу виділити відбромасажер вартістю 1000 гривень, прихожу (природне дерево, бук), вартістю 4200 гривень, шафу-купе, вартістю 6500 гривень, кухонні меблі, вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл, вартістю 2700 гривень, комплект плетеної меблі (стіл та 4 крісла), вартістю 3650 гривень, комплект шкіряної меблі «Імператор», вартістю 21850 гривень. Поділити автомобіль Таврія, д/з АР4835АЕ, визнавши право власності по ? частці за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на мою користь грошову компенсацію до рівності часток в спільному майні в розмірі 9750 гривень. Крім того, відповідач пояснив суду, що мопед «Джиллі» та велосипед «Азимут» належить їх з позивачем сину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає, що це майно не підлягає поділу і не заперечує проти передачі цього майна дитині. Також відповідач пояснив суду, що шлюбні відносини між ним та позивачем були припиненні наприкінці січня 2014 року. Автомобіль ВАЗ модель 21120, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вони з позивачем придбали в 2008 році, а в 2009 році продали цей автомобіль відповідачу ОСОБА_6 Потім, в 2012 році вони з позивачем купили автомобіль НОМЕР_8, який в 2013 році продали відповідачу ОСОБА_9 Договори купівлі-продажу автомобілів не укладалися, він надавав покупцям довіреності. Відповідач пояснив суду, що автомобілі продавалися зі згоди позивача і їй відомо було про продаж. Також відповідач пояснив суду, що дійсно, вони з позивачем торговали продуктами харчування в торгівельному кіоску, розташованого в на ринку в районі Нового Мелітополя, але цей кіоск не був їх власністю. Доходи від торгівлі складали 2000 3000 гривень на місяць.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом. В судовому засіданні він пояснив, що в березні 2009 року придбав у відповідача ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21120 за 5000 доларів США, в звязку з чим останній надав йому довіреність на право розпорядження та керування автомобілем. Договір купівлі-продажу не укладався через відсутність грошей на переоформлення автомобілю. 14 березня 2014 року він перереєстрував автомобіль на своє їм я. ОСОБА_11 час, з 2009 року і до теперішнього часу автомобіль знаходиться в його користуванні. Ні позивач ОСОБА_1, ні відповідач ОСОБА_3 до теперішнього часу претензій з приводу його користування та володіння автомобілем не предявляли.

Відповідачі ОСОБА_5, Приватне підприємство «Шлях-2002», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Треті особи Центр надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ОСОБА_8 України в Запорізькій області в судове засідання не зявилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що первісний позов та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимогст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 10 жовтня 1998 року між сторонами відділом РАЦС по м. Мелітополя, Запорізької області було укладено шлюб (а.с.15).

Від сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с. 14)

Відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.02.2014 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.167).

ОСОБА_12 відповідей на запит суду з Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області № 1144 від 19.11.2014 року (а.с. 123) та № 1119 від 14.11.2014 року (а.с. 124) автомобіль ЗАЗ 1102 д/з АР4835АЕ зареєстровано за ОСОБА_3. Автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з АР5366СІ з 26.12.2012 року був зареєстрований за ОСОБА_3, з 08.01.2014 року автомобіль було знято з обліку для реалізації за дорученням ОСОБА_9 З 25.06.2014 року автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486 д/з АР7056СО зареєстровано за ОСОБА_5 Автомобіль ВАЗ 21120, д/з АР2413ВЕ з 04.07.2008 року було зареєстровано за ОСОБА_3. 14.03.2014 року вищевказаний автомобіль перереєстровано за довідкой-рахунком на нового власника ОСОБА_6.

Автомобіль автомобілем марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2 з 04.07.2008 року був зареєстрований за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 160)

Відповідно до довіреності від 31.03.2009 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14 керувати та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС № 086126, виданого Мелітопольським ВРЕВ УМВС України в Запорізькій області від 04.07.2008 року автомобілем марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с 156)

ОСОБА_12 заяви ОСОБА_6 № 36771865 від 14.03.2014 року проводилася перереєстрація автомобілю марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 158, 169), що також підтверджується довідкою-рахунком від 11.03.2014 року (а.с. 159,170) на нового власника ОСОБА_6.

Відповідно до договору комісії від 11.03.2014 року, укладеному між ТОВ «Автовертикаль» та ОСОБА_3, ТОВ «Автовертикаль» прийняло призначений для комісії автомобіль марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 207).

ОСОБА_12 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікацію № 528 від 11.03.2014 року ціна продажу автомобіль марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 45256 гривень (а.с.208)

За договором купівлі-продажу від 11.013.2014 року, укладеному між ТОВ «Автовертикаль» та ОСОБА_6 автомобіль марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001 було продано ОСОБА_6 за визначеною п. 2. цього Договору ціною в розмірі 45256 гривень (а.с. 209).

ОСОБА_12 приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 11.03.2014 року автомобіль марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001,було передано ТОВ «Автовертикаль» та ОСОБА_6 (а.с. 210).

Відповідно до довіреності від 13.08.2013 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_15 керувати та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САО 5228516, виданого Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 26.12.2012 року автомобілем марки CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с 197)

ОСОБА_12 облікової картки № 33503926 від 08.01.2014 року автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 було знято з обліку для реалізації (а.с. 166, 192).

ОСОБА_12 заяви ОСОБА_5 № 42279548 від 25.06.2014 року проводилася перереєстрація автомобілю CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 158, 169), що також підтверджується довідкою-рахунком від 125.06.2014 року (а.с. 165, 191) на нового власника ОСОБА_5.

Відповідно до договору комісії № 25/6/4 від 25.06.2014 року, укладеному між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_9, що діяв в інтересах власника ОСОБА_3 приватне підприємство «Шлях-2002» прийняло призначений для комісії автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 198).

Пунктом 2 Додатку до договору комісії № 25/6/4 від 25.06.2014 року визначена ціна транспортного засобу, яка становить 80100 гривень (а.с. 199)

За договором купівлі-продажу № 25-6-4 від 25.06.2014 року, укладеному між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_5 року автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 було продано ОСОБА_5 за визначеною п. 3.1. цього Договору ціною в розмірі 80100 гривень.

ОСОБА_12 приймання-передачі до договору купівлі-продажу № 25-6-4 від 25.06.2014 року автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску,було передано приватним підприємством «Шлях-2002» ОСОБА_5 (а.с. 204).

Відповідно до довідки Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.06.2015 року № 11163/08-32-17-01 доходи фізичної особи-підприємця у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік становили 0,00 гривень, у період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року становили 12000,00 гривень, у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 рік становили 110707,00 гривень.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_16, яка пояснила, що позивач ОСОБА_1 доводиться їй подругою. Свідку відомо, що позивач працювала на ринку на Н.Мелітополі, а відповідач ОСОБА_3 сидів вдома з дитиною. Свідок пояснила, що подружжя придбали пральну машину LG, а потім купили нову пральну машину. В квартирі вона була до Нового року і бачила нові меблі, кондиціонер, полочку для взуття, шафу, сейф, шкіряні меблі з дивану та два кресли придбані приблизно в 2011 році. Доход у подружжя був тільки з батискафу. Свідок пояснила, що в кімнаті вона бачила компютерний стіл, спальний гарнітур, що складався з великого ліжка, комоду, дзеркала. На лоджії стояла плетені меблі стіл та стільці. В залі була нова шафа-купе, тренажер. Меблі купували в м. Запоріжжя. В кухні була стінка, посудомийна машина, верхні шафи, В торгівельному кіоску на ринку було два двокамерних холодильника, холодильні вітрини, холодильник для морозива. Свідок вважає, що все холодильне обладнання в теперішній час знаходяться у гаражі батьків відповідача. Позивач ОСОБА_1 пішла від відповідача 01.01.2014 року, про це вона дізналась від позивача. Як пояснила свідок після цього вона в квартирі не була. Навесні 2014 року бачила як відповідач перевозив до батьків диван та два крісла, плетені меблі, дзеркало. Свідок пояснила, що їй відомо, що у сторін був автомобіль Таврія білого кольору, якої давно вже не має, восени 2008 року придбали 12-ту сірого кольору, потім Лачеті червоного кольору, також був автомобіль Ніва, мопед та велосипед. Автомобілі свідок бачила в 2014 році, восени цього року їх вже не було. До цього часу всі автомобілі стояли в гаражі у батьків відповідача, меблі також були перевезені в цей гараж.

Свідок ОСОБА_17, яка є сусідкою, пояснила суду, що в квартирі подружжя вона була двічі коли хворіла собака, останній раз два-три роки тому. Свідок надала суду пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_16 щодо меблів в квартирі. Марки побутової техніки вона не памятає. Свідок пояснила суду, що бачила як перевозили меблі, але думала, що перевозить речі інша особа. Їй відомо, що був автомобіль Шевролет, 12-а та Ніва.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка доводиться матірю позивачці, пояснила суду, що в квартирі була останній раз в грудні 2013 року. Стосовно меблів в квартирі надала аналогічні з поясненнями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 свідчення. Свідок засвідчила в судовому засіданні, що всі меблі було придбано в 2012 році в Запоріжжі, куди вони їздили вдвох. Свідок пояснила, що її дочка піша від відповідача наприкінці 2013 року. ОСОБА_11 свідчила, що у подружжя були Таврія, сріблястий російський автомобіль, червоного кольору іномарка, Ніва. Свідку не відомо, що Шевролет було продано за довіреністю, а також не відомо за скільки вони продали сірий Жигулі. Свідок пояснила суду, що їй взагалі не відомо продана машина чи ні. Червоний автомобіль ОСОБА_11 купив Галі, за яку ціну їй не відомо. У Галі ніколи не було грошей, всі гроші були у ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що він доводиться позивачці братом. Йому відомо, що сімейні відносини припинено з 01.01.2014 року. Йому відомо, що у подружжя був сімейний бізнес і непогані доходи, приватним підприємцем була зареєстрована позивачка. В квартирі свідок був останній раз в кінці 2013 року. Меблі були всі нові, придбані в 2011 році у м. Запоріжжі. Свідок пояснив суду, що з січня 2014 року його сестра проживає разом із ОСОБА_19 в м. Запоріжжі. Надані суду пояснення щодо наявності меблів та побутової техніки в квартирі аналогічні поясненням попередніх свідків. Також він пояснив, що у подружжя був Запорожець, Таврія, ВАЗ та Шевролет. Останніх два автомобіля стояли або під вікнами квартири, або біля будинку батьків відповідача.

Позивач ОСОБА_1 підтвердила суду, що меблі, перелічені у видатковій накладній № РН-0000011 від 18.08.2011 року були придбані у ОСОБА_19, з яким вона познайомилася в 2011 році і в теперішній час проживає разом. В подальшому, в судовому засіданні позивач пояснила, що познайомилась з ОСОБА_19 після розірвання шлюбу з відповідачем.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що знає сторони близько 15 років як подружжя. Йому відомо, що останнім був автомобіль Ніва, до цього була червона Лачетті, а до цього Лада біла. Лада була продана, потім була Лачетті. Цей автомобіль було придбано і одразу ж продано в позаминулому році. Свідок пояснив, що в квартирі був багато разів. Свідок засвідчив, що меблі та побутова техніка, зображені на фотографіях на аркушах справи 93, 95, 96, 97 були і раніше, посудомийної машини не було До січня 2014 року в квартирі був влітку або в вересні. Останній раз в квартирі був пару тижнів тому. Плетеної меблі в квартирі ніколи не було, на балконі були ящики. Бігової доріжки та сейфу не бачив. Подружжя торгували на ринку, ОСОБА_1 торгувала, а ОСОБА_18 був постійно з нею. В кіоску бачив вітрину.

Свідок ОСОБА_21 засвідчила, що знайома зі сторонами 7,6 років. В квартирі бувала 3-4 рази на рік. Свідок засвідчила, що меблі та техніка, зображені на фотографіях на аркушах справи 93, 95, 96, 97 були і раніше і відповідають періоду з 2008 по 2012 рік. Посудомийки, шафи-купе дзеркальної у подружжя не було. На балконі меблі не було З літа 2012 року по 2013 рік в квартирі не була. Плетеної меблі, шафи-купе, дзеркала в квартирі не було. Автомобілі були срібляста Лада і Лачетті, но не одночасно.

Свідок ОСОБА_22 повідомив суду, що відповідача за первісним позовом він знає з дитинства, а позивача років 5-6. З весни 2012 року по 2014 рік працював в Росії, а до цього постійно бував у них в квартирі. По наданим фотографіям обстановки квартири з матеріалів справи пояснив, що нічого не змінилось. Шкіряної меблі та плетеної меблі не було. Свідок пояснив, що у подружжя був автомобіль Таврія, потім Ваз, потім Лафеті. Лафеті придбана через 2-3 роки після продажу ВАЗ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що його товариш купив за 5000 доларів США автомобіль ВАЗ 21120 в 2009 році у ОСОБА_1. Свідок повідомив суду, що він вписав в довіреність і весь час з 2009 року автомобіль знаходився в користуванні ОСОБА_22 і стояв по вул.. Цюрупи. ОСОБА_23 засвідчив, що ОСОБА_1 з дружиною приїздили до ОСОБА_22 влітку відпочивати на море вже після продажу автомобілю.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_6 пояснив суду, що автомобіль він придбав в 2009 році у ОСОБА_3 за 5000 доларів США, про що в нього мається розписка. В довіреності вказано трьох осіб. З цього часу автомобіль постійно знаходився у нього. ОСОБА_6 пояснив суду про те, що йому відомо, що сторони у праві перебували у шлюбі, вони приїздили разом вже пізніше до нього на море відпочивати. Він не цікавився у позивача чи відомо їй про продаж автомобілю, але претензій від неї стосовно його користування автомобілем не було. Автомобіль купив в 2009 році, а переоформив в 2014 році, так як на час придбання грошей на переоформлення не було. При переоформлені автомобілю 45000 гривень не сплачував. Автомобіль зберігав взимку у себе в гаражі по вул.. Цурюпи, а влітку на території ЖЄКу.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що автомобіль ВАЗ 21120 було придбано в 2008 році і про його продаж вона дізналась з матеріалів справи, вона була впевнена що автомобіль належить їм. Згоди на продаж автомобілю вона не давала і вважає, що не відповідає дійсності той факт, що автомобіль був постійно з 2009 року в користуванні ОСОБА_22. Вона також засвідчила суду, що згоди на продаж Шевролет ОСОБА_5 вона не давала. Також свідок пояснила, що після її дня народження вони з відповідачем в Запоріжжі купили меблі, найняли вантажоперевізчика і привезли її в Мелітополь. Меблі вона знайшла по інтернету і на момент придбання не знала чоловіка, який їй відвантажив меблі зі складу. ОСОБА_1 не відомо де зараз знаходиться меблі. Також свідок пояснила, що вони придбали посудомийну машину. У них був кіоск 2х3, відповідач наймав чоловіка щоб той «варив» кіоск. Свідок пояснила, що вони торгували продуктами харчування, в кіоску були холодильники. Від колеги по ринку їй відомо, що відповідач продав кіоск за 80000 гривень.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_16 через те, що її свідчення суперечливі поясненням інших свідків та не узгоджуються з письмовими доказами, до того ж вона є близькою подругою позивачки.

До пояснень свідків ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18 суд також ставиться критично з вказаних вище підстав, крім того свідок ОСОБА_17 підтвердила в суді неприязне ні стосунки з відповідачем, а свідки ОСОБА_11, ОСОБА_18 є близькими родичами позивача, матірю та рідним братом, відповідно.

Суд дослідив надані позивачем за первісним позовом в матеріали справи на підтвердження придбання побутової техніки та меблів копії розрахункових документів та інструкцій з експлуатації (а.с. 16-26) і дійшов до висновку, що вони не можуть слугувати належним доказом придбання майна, так як не підтверджують придбання товарів саме сторонами у справі. До того ж суду не було надано оригіналів цих письмових доказів.

Також суд дослідив додані позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи копії та оригінали розрахункових та інших документів на підтвердження придбання побутової техніки (а.с. 62-64, 79-84, 85, 87) і дійшов до висновку, що вони також не можуть слугувати належним доказом придбання майна, так як не підтверджують придбання товарів саме сторонами у справі, окрім водонагрівача Garanterm, та пральної машини Gorenje через підтвердження наявності цього майна фотокартками.

Оскільки сторонами у справі не заперечувались обставини придбання окремого майна у період шлюбу за спільні сумісні кошти сторін, то при з'ясуванні факту придбання спірного майна у період шлюбу за спільні сумісні кошти сторін, суд виходив з доказів, отриманих під час судового розгляду та оцінених за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалось на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Суд, заслухавши у судовому засіданні сторони, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено і ця обставина не заперечується сторонами, що подружжям у період шлюбу на сумісні кошти було придбано автомобіль ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_9, автомобіль НОМЕР_10, ВАЗ модель 21120 державний номерний знак НОМЕР_2.

Також судом встановлено, що подружжям в період шлюбу за сумісні кошти було придбано прихожа (натуральне дерево бук) вартістю 4200 гривень, шафа купе(3,5х2,0) вартістю 6500 гривень, кухонні меблі вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл вартістю 2700 гривень, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 гривень., комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 гривень, холодильник NORD Standard вартістю 1630 гривень, кондиціонер LG вартістю 1000 гривень, вібромассажер вартістю 1950 гривень, сейф вартістю 2000 гривень, холодильна вітрина вартістю 4000 гривень, морозильні камери 2 штуки вартістю 2500 гривень кожна, компютерний стіл вартістю 1000 гривень, водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, пральну машину Gorenje, вартістю 2400 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень. Всього на загальну суму 78880 гривень.

Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів придбання в період шлюбу за спільні гроші наступного майна - телевізора JVS модель AV 1415 EE, водонагрівача Арістон SG 100, пральної машинки LG, пилососа Rowenta, магнітоли LG модель LPC LM 535 X, LED телевізора Samsung, хлібопічки PHILIPS, посудомийна машина Boch вартістю 2000 грн., придбана у 2005 році, кондиціонер LG, тренажеру бігова доріжка, побутових холодильників в кількості 2 штук, компютеру (монітор і системний блок марки Asus,торгівельного кіоску на ринку в районі Нового Мелітополя по вул. Куйбишева та факт знаходження цього майна в користуванні відповідача.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження того, що кухонні меблі, вказані ним у зустрічному позові не були придбані в період шлюб, а належать його батькам.

ОСОБА_12ст. 60 Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_12ст. 69 Сімейного кодексу Українидружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно дост. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 70 Сімейного Кодексу України, у випадку поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.

Відповідно до ч.2ст. 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ніяких договорів про правовий та юридичний статус сумісного майна або його поділ сторони не укладали.

ОСОБА_12 п. п. 23, 25 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, транспортні засоби.

Суд вважає доказаним той факт, що майно перебуває у спільній власності подружжя, оскільки відповідно дост. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_12 дост. 368 Цивільного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов'язківучасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз. Однак, учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає що в ній міститься достатньо документів для правильного та об'єктивного розгляду.

Поділ спільного майна подружжя, згідно роз'яснень, наведених у п.п. 22-24, 29постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СКтаст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Усудовому засіданні встановлено, що позивачза первісним позовом вимагає поділу спільного сумісного майна подружжя згідно вищенаведеного переліку, при цьому вона вказує вартість майна на момент придбання. Відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів, які б спростовували зазначені позивачем ціни. З огляду на вказане суд приймає вартість придбаного в період шлюбу майна, виходячи цін, зазначених позивачем за первісним позовом і не приймає до уваги заперечення відповідача.

Щодо стосовно вартості майна, зазначеного у зустрічному позові позивачем, окрім майна зазначеного в первісному позові, то суд з наведених вище підстав також приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом щодо вартості побутової техніки.

Стосовно вартості майна, переліченого у видатковій накладній № РН-0000011 від 18.08.2011 року, то у цьому випадку сторони досягли згоди.

Суд, встановлюючи обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та факт знаходження спірного майна у сторін на час припинення шлюбних відносин дійшов до висновку, що придбані 18.08.2011 року меблі, а саме, прихожа (натуральне дерево бук), шафа купе(3,5х2,0, кухонні меблі, мякий куток та кухонний стіл, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла), спальний гарнітур «Сніжна королівна», комплект шкіряної меблі «Імператор» не знаходилися в помешканні за адресою м. Мелітополь вул.. Февральська, 223/48, в якому проживали подружжя до припинення шлюбних відносин, на час їх припинення. Оскільки позивач за первісним позовом наполягає на придбанні в період шлюбу цього майна і підтвердила це письмовим доказом, а відповідач не заперечує факт придбання вказаного майна, але вказує на те, що це майно знаходилося в особистому користуванні позивача з часу придбання і до часу припинення шлюбних відносин суд вважає необхідним виділити прихожу (натуральне дерево бук), шафа купе(3,5х2,0, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла), спальний гарнітур «Сніжна королівна», комплект шкіряної меблі «Імператор» позивачці за первісним позовом. Виділення у власність відповідача за первісним позовом будь-яке майно з вищенаведеного переліку може в подальшому утруднити виконання рішення щодо витребування майна з володіння позивача відповідачеві, так як суду не надано доказів місцезнаходження цього майна на час розгляду справи.

Кухонні меблі, мякий куток та кухонний стіл суд вважає необхідним виділити відповідачу за первісним позовом, так як доданими ним до матеріалів справи фотокартками обстановки квартири (а.с. 91-97) підтверджується знаходження цього майна в квартирі за адресою м. Мелітополь, вул.. Февральська, 223/48 у м. Мелітополі.

Суд вважає, що вказаними вище фотокартками також підтверджується знаходження в квартирі за адресою м. Мелітополь, вул. Февральська, 223/48 у м. Мелітополі наступного майна: холодильника NORD, кондиціонера LG, компютерного столу, водонагрівача Garanterm, пральної машини Gorenje, телевізора Samsung і тому суд вважає доцільним виділити це майно у власність відповідача за первісним позовом.

ОСОБА_12 Дозволу № 41/Ш-52 від 05.12.2006 відповідач ОСОБА_3 має право на зберігання та носіння зброї, в звязку з чим, суд вважає необхідним виділити йому сейф.

З урахуванням, інтересів сторін, суд вважає необхідним виділити у власність позивача ОСОБА_1 з сумісно придбаного майна подружжя: прихожу (природне дерево бук) вартістю 4200 гривень, шафу купе (3,5х2,0) вартістю 6500 гривень, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 гривень, комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 гривень, вібромасажер вартістю 1950 гривень, пральну машину Gorenje , вартістю 2400 гривень, морозильну камеру вартістю 2 500 гривень, компютерний стіл вартістю 1000 гривень, а всього на суму 55950 (пятдесят пять тисяч девятсот пятдесят) грн.

Відповідачеві ОСОБА_3 виділити у власність водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень, сейф вартістю 2000 гривень, кондиціонер LG вартістю 1000 гривень, морозильну камеру вартістю 2 500 гривень, кухонні меблі вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл вартістю 2700 гривень, холодильник NORD Standard вартістю 1630 гривень, холодильну вітрину, вартістю 4000 гривень, а всього на суму 19 430 (девятнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень.

Оскільки вартість виділеного позивачеві та відповідачеві не рівноцінна, суд вважає необхідним стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача в якості компенсації до рівності часток у спільному майні грошову суму в розмірі 18260 гривень.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом відмовилася від позовних вимог в частині поділу велосипеду «Азимут» в звязку з тим, що відповідач добровільно передав це майно їх сину.

Відповідно до ст. 174 Сімейного кодексу майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини, є власністю дитини.

Сторонами не заперечувалося, що заявлений у первісному позові до поділу мопед «Джиллі» було придбано їх сину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З урахуванням визнання сторонами обставин придбання мопеду «Джиллі» для потреб дитини, суд вважає, що вимоги про поділ цього майна не підлягають задоволенню, оскільки майно є власністю дитини.

За роз'ясненнями п. 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11„Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5ст. 71 СК Українищодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Частиною 5ст. 71 СК Українивстановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З урахуванням того, що відповідач за первісним позовом не погоджувався з вимогами позивача про виділ йому у власність автомобілю ЗАЗ 1102 д/з АР4835АЕ виплату грошової компенсації за ? частку вартості автомобілю на користь позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про виділ у власність відповідача автомобілю ЗАЗ 1102 д/з АР4835АЕ не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про поділити автомобілю ЗАЗ 1102 д/з АР4835АЕ шляхом визнання права власності по ? частці на вказаний автомобіль за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦК України розпорядженнямайном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

ОСОБА_12 з ч. 1ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частиною 2ст. 65 цього Кодексупередбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За правилами ч. ч. 3, 4ст. 65 СК Українидляукладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язок для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовується в інтересах сім'ї.

Відповідно ст.206, п. 3 ч. 1 ст.208 ЦК Україниправочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються письмово, крім правочинів, які можуть вчинятися усно, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, з наведених норм матеріального права вбачається, що правочин щодо розпорядження спільним майном подружжя, вартість якого перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, мають укладатися за наявності письмової згоди другого з подружжя.

Позивачем за первісним позовом предявлені вимоги про визнання недійсним договору комісії № 25/6/4 від 25.06.2014 року, укладений між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.08.2013 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 25-6-4 від 25.06.2014 року, укладений між приватним підприємством «Шлях-2002» та ОСОБА_5, на підставі якого був проданий автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, транзитний номер АТ1874, № кузова (рами) KL1NF486E8K005790, № двигуна F16D32098401 та скасувати державну реєстрацію права власності на цей автомобіль, здійснену ВРЕР № 1 м. Запоріжжя за ОСОБА_5 на підставі поданої ним заяви № 42279548 від 25.06.2014 року та довідки рахунку № ВІА622669 від 25.06.2014 року.

Суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність та необґрунтованість.

Дослідженою судом довіреністю від 13.08.2013 року, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_15 керувати та розпоряджатися належним автомобілем марки CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується, що спірний автомобіль знаходився в користуванні та володінні довірених осіб ще з 13.08.2013 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 підтвердили, що цей автомобіль не знаходився в користуванні подружжя саме з 2013 року, оскільки був проданий.

ОСОБА_12 облікової картки № 33503926 від 08.01.2014 року автомобіль CHEVROLET LACETTI NF 486, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 було знято з обліку для реалізації.

ОСОБА_12 рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.02.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу позов було задоволено.

Позивач за первісним позовом наполягала в судовому засіданні на те, що шлюбні відносини між подружжям були припинені 01.01.2014 року, але не надала суду жодного доказу на підтвердження цього.

Таким чином суд вважає, що спірний автомобіль було продано подружжям в період перебування у зареєстрованому шлюбі і тому посилання позивача на необхідність її обовязкової письмової згоди на відчуження цього майна суд не бере до уваги.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору комісії від 11.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 11.03.2014 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль» та ОСОБА_6, на підставі якого було продано автомобіль ВАЗ модель 21120, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, № двигуна 21120342398, шасі (рама, кузов) ХТА21120010024003 та скасування державної реєстрації права власності на цей автомобіль, здійснену Мелітопольським ВРЕР Запорізької області за ОСОБА_6 на підставі поданої ним заяви № 36771865 від 14.03.2014 року та довідки-рахунку № ВІА357135 від 11.03.2014 року, виділення у власність ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21120 держ. номер НОМЕР_4 вартістю 80 100 грн., витребувавши його з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довіреності від 31.03.2009 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14 керувати та розпоряджатися належним йому автомобілем марки ВАЗ 21120, рік випуску 2001, державний номерний знак НОМЕР_2.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_6 підтвердив факт оплати грошей за спірний автомобіль в 2009 році в сумі 5000 гривень, про що у нього мається розписка. Також свідок підтвердив, що після сплати вартості автомобілю, саме з 31.03.2009 року, цей автомобіль разом із документами та ключами було передано йому відповідачем ОСОБА_3 Договір купівлі він не укладав через брак коштів, необхідних для перереєстрації автомобілю. Також ОСОБА_6 пояснив, що при переоформленні автомобілю 14.03.2014 року грошей відповідачу не сплачував.

Пояснення цього свідка не суперечать поясненням свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_14

Суд ставить під сумнів пояснення позивача за первісним позовом стосовно того, що вона не знала про продаж автомобілю НОМЕР_11, а також стосовно того, що цей автомобіль не вибував з їх з відповідачем володіння та користування до часу розірвання шлюбу, так як ці пояснення суперечать доказам у справі у сукупності.

Крім того, пояснення позивача за первісним позовом щодо придбання наступного автомобілю CHEVROLET LACETTI NF 486, реєстраційний номер НОМЕР_1 без попереднього продажу автомобілю НОМЕР_11, а за отриманні від підприємницької діяльності доходи суперечать доказам розміру доходу сімї.

ОСОБА_12 дослідженої судом довідки Мелітопольської ОДПІ про доходи позивача сукупний задекларований доход в період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року становить 122707 гривень (0грн + 12000,00 грн + 110707,00 грн).

З урахуванням того, що за вказаний період часу подружжя придбало більшу частину майна, що підлягає поділу на загальну суму 78880 гривень та з урахуванням розміру щомісячного прожиткового мінімуму на трьох членів сімї, суд ставить під сумнів пояснення позивача щодо заощадження грошей для придбання спірного автомобілю. Доказів отримання інших доходів позивачем не було надано суду.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ці вимоги недоведені та безпідставні, в звязку з чим не підлягають задоволенню.

Питанняіз судовими витратамивирішити відповіднодовимогст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 84 ЦПК Українивитрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

ОСОБА_12 із ч. 1ст. 56 ЦПК Україниправову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно дост. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту оплати за надані юридичні послуги та витраченого часу адвокатом ОСОБА_4 надано договір про надання правової допомоги № 117 від 05.06.2014 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 117 від 05.06.2014 року, згідно якої відповідачем ОСОБА_3 сплачено 4000 гривень правової допомоги, акт про надання правової допомоги від 10.06.2014 року за період з 05.06.2014 року по 10.06.2014 року на суму 2233,00 гривень (а.с.90 ).

З урахуванням часу участі адвоката у судових засіданнях при розгляді справи, що підтверджується журналами судових засідань, суд вважає розмір витрат на правову допомогу доведеними і такими, що підлягають стягненню в відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивачаОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_3 також підлягають частковому задоволенню.

КеруючисьПостановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст.57,60,65, 69,70,71, 174 Сімейного Кодексу України, ст. ст.11, 206, 208, 365, 368,372 ЦК України, ст.ст.15,57,59,61,84, 88, 107,143,208,212 - 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Шлях-2002», ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовертикаль», ОСОБА_7. треті особи Центр надання послуг, пов'язанних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Мелітополь, Мелітопольського, Якимівського, Приазовського та Веселівського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Центр № 2 надання послуг, пов'язанних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ОСОБА_8 України в Запорізькій області про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, визнання недійсним договорів про відчуження спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності та виділити ОСОБА_1 наступне майно: прихожу (природне дерево бук) вартістю 4200 гривень, шафу купе (3,5х2,0) вартістю 6500 гривень, комплект плетеної меблі (1 стіл та 4 крісла) вартістю 3650 гривень, спальний гарнітур «Сніжна королівна» вартістю 11900 гривень, комплект шкіряної меблі «Імператор» вартістю 21850 гривень, вібромасажер вартістю 1950 гривень, пральну машину Gorenje , вартістю 2400 гривень, морозильну камеру вартістю 2 500 гривень, компютерний стіл вартістю 1000 гривень, а всього на суму 55950 (пятдесят пять тисяч девятсот пятдесят) грн.

Витребувати вібромассажер вартістю 1950 (одна тисяча девятсот пятдесят) грн. з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності та виділити ОСОБА_3 наступне майно: водонагрівач Garanterm, вартістю 1000 гривень, телевізор Samsung, вартістю 500 гривень, сейф вартістю 2000 гривень, кондиціонер LG вартістю 1000 гривень, морозильну камеру вартістю 2 500 гривень, кухонні меблі вартістю 7600 гривень, мякий куток та кухонний стіл вартістю 2700 гривень, холодильник NORD Standard вартістю 1630 гривень, холодильну вітрину, вартістю 4000 гривень, а всього на суму 19 430 (девятнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень.

Поділити автомобіль НОМЕР_12, визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по ? частині автомобіля.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (іпн НОМЕР_13), зареєстрована Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. 40 років Жовтня, 34, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, (іпн НОМЕР_14) зареєстрований Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. Молодіжна, 82, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 різницю у вартості виділеного майна у сумі 18260 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, (іпн НОМЕР_14) зареєстрований Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. Молодіжна, 82, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (іпн НОМЕР_13), зареєстрована Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. 40 років Жовтня, 34, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати у сумі 1151, 24 (одна тисяча сто пятдесят одна) грн. 24 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, (іпн НОМЕР_13), зареєстрована Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. 40 років Жовтня, 34, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, (іпн НОМЕР_14) зареєстрований Запорізька обл.. м. Мелітополь, вул.. Молодіжна, 82, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 416,80 (чотириста шістнадцять) грн. 80 коп., та витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ