Рішення № 45133934, 27.03.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.03.2015

Справа № 334/5968/14-ц

Провадження № 2/334/57/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

в складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КП «Запоріжринок» про поновлення пропущеного строку, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до КП «Запоріжринок» про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі на посаді заступника директора КП "Запоріжринок" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому вказала, що працювала у відповідача з 24.03.2014р. на посаді заступника директора КП «Запоріжринок» з питань розвитку підприємства.

17.04.2014р. директор КП «Запоріжринок» ОСОБА_3 запропонував їй звільнитись з займаної посади за власним бажанням. Після відмови щодо звільнення, в той самий день її ознайомили з наказом № 104 від 17.04.2014р. про доручення, яким фактично перевели її для виконання своїх службових обов`язків на територію Шевченківської торгової площадки, розташованої по вул.Чарівній, 56 в м.Запоріжжі на період з 18.04.14р. по 1.06.14р., що є незаконним, оскільки суттєво були змінені умови праці, т.я. відповідно до п.1 наказу вимагало постійної присутності в приміщенні адміністрації зазначеного ринка, що унеможливлювало виконання нею своєї роботи.

Крім того, адміністрацією торгівельної площадки їй не було надане робоче місце в приміщенні адміністрації для постійного перебування.

22.04.2014р. під час виконання своїх обов'язків на території Шевченківської торгівельної площадки, в приміщенні адміністрації, в присутності директора зазначеного підрозділу ОСОБА_4 на неї був здійснений моральний тиск шляхом погроз, з примусом до звільнення з роботи, в результаті чого у неї відбувся гіпертонічний криз на фоні нервового зриву, вона захворіла та перебувала на лікарняному.

25.04.2014 року з приводу зазначених протиправних дій відповідача вона зверталась до прокуратури Запорізької області з заявою про захист своїх прав.

Незважаючи на те, що вона сумлінно виконувала обов'язки передбачені посадовою інструкцією, 13 травня 2014 року наказом 121 її безпідставно звільнили з займаної посади на підставі ч.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

Вказане звільнення з посади заступника директора КП «Запоріжринок» з питань розвитку підприємства вважає незаконним та безпідставним.

В наказі про звільнення зазначено, що вона скоїла прогули без поважних причин 5.05.,6.05., 7.05., 8.05. і 12.05.14р.

05.05.2014р. та 06.05.2014р. вона весь робочій день працювала на території Шевченківської торгівельної площадки та виконувала свої посадові обов'язки та не мала змоги постійно бути присутньою в приміщенні адміністрації.

В наказі про звільнення зазначено, що підставою для цього є службова директора Шевченківського ринку ОСОБА_4 від 7.05.14р. про її відсутність на роботі 5.05., 6.05. та 7.05.14р. Втім, по роботі вона не підпорядкована ОСОБА_4, та він не міг контролювати її роботу, фіксувати робочий час.

07.05.2014 року вона була на роботі та їй головою комісії з питань соціального страхування було під підпис надано повідомлення № 207 від 07.05.2014 р., в якому було зазначено, що у зв'язку з необхідністю визначення страхового стажу, для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності , згідно рішення комісії з соціального страхування КП «Запоріжринок» протокол № 5 від 06.05.2014 року, необхідно звернутись до Пенсійного фонду, для отримання даних персоніфікованого обліку за період з 03.07.2000 року по 11.03.2014 року і надати комісії.

В той же день, 07.05.2014 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, про надання даних персоніфікованого обліку, лист №1491 від 07.05.2014 року та після цього о 12-00 приступила до виконання своїх обов'язків.

08.05.2014 року, інспектор з кадрів ОСОБА_5 дала їй розпорядження про проходження медичного огляду, посилаючись на те, що в медичній довідці від 20.03.14р., при прийомі її на роботу, відсутні відмітки лікарів. При цьому, відповідачем не було встановлено днів та часу проходження медичного огляду та медичного закладу, у зв»язку з чим вона вимушена була пройти медичний огляд в лікарні м. Пологи, за місцем реєстрації свого проживання.

8.05.14 та 12.05.14р. вона проходила медичний огляд лікарів, про що маються відмітки лікарів в медичній довідці, виданої 12.05.14р.. Пологівським центром первинної медіко-санітарної допомоги.

Таким чином, в зазначені дні 7.05., 8.05., 12.05.14р. вона була відсутні на роботі з поважних причин.

Крім того, в порушення вимог ст.184 КЗпП України, відповідач не врахував, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-ЖС №052261 від 26.03.2009р. та свідоцтва про народження дитини серія 1-ЖС №087941 від 26.11.2002р., довідки з місця проживання , на теперішній час вона є одинокою матір'ю яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років, а тому звільнення з роботи суперечить діючому законодавству України. Про те, що вона самостійно виховує неповнолітню дитину, адміністрації було відомо, т.я. про це вона зазначала у своїй автобіографії при прийомі на роботу , в особистому листі по обліку кадрів та долучала свідоцтво про народження дитини.

Крім того пояснила, що визначений ст.233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду нею пропущено з поважних причин, оскільки після звільнення, 20.05.14р. вона зверталася з заявою до територіальної Державної інспекції з питань праці у Запорізькій обл.., яка проводила відповідну перевірку та листом 12.06.14р. запропонували їй звернутися з приводу трудового спору до суду

Просить поновити пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, скасувати наказ про її звільнення з роботи 121 від 13.05.14р. за п.4 ст. 40 КЗпП України, поновити на роботі на посаді заступника директора з питань розвитку підприємства КП "Запоріжринок" та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячної заробітної плати в сумі 5150 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову, суду пояснив, що 24.03.2014р. ОСОБА_2 була прийнята в КП "Запоріжринок" на посаду заступника директора з питань розвитку підприємства під час тимчасової відсутності (перебування на лікарняному) директора КП «Запоріжринок» ОСОБА_3 ОСОБА_1 посада заступника директора з питань розвитку підприємства була введена на підприємстві у період тимчасової відсутності директора КП «Запоріжринок». ОСОБА_2 призначена на посаду без надання документу про вищу освіту та без довідки про професійну природність.

Директор КП «Запоріжринок» ОСОБА_3 приступив до роботи 31.03.2014р. та одразу поцікавився про посадові обов`язки нового співробітника ОСОБА_2 Під час недовгої розмови з ОСОБА_2 став очевидним той факт, що остання просто перебуває у службовому кабінеті та нічим не займається, не цікавиться роботою, з жодним працівником управління та ринків з виробничих та службових питань не спілкується, своїх посадових обов`язків не знає, не відповідає не на одне з поставлених керівництвом службових питань відносно власної компетенції та напрямків роботи, а сама посада ОСОБА_2 була введена за сумнівних обставин, без врахування думки директора КП «Запоріжринок».

Незважаючи на очевидні факти елементарної некомпетентності ОСОБА_2Г'., керівництвом КП «Запоріжринок» було прийнято рішення залучити ОСОБА_2 до виконання її власних посадових обов`язків та доручити їй включитися в роботу почавши з розвитку одного із структурних підрозділів підприємства Шевченківський торгівельний майданчик, про що було видано відповідний наказ 104 від 17.04.14р. Мало місце переміщення робітника на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в межах посади, обумовленої трудовим договором.

Але й при роботі на зазначеному вище ринку ОСОБА_2 ніяк себе, як спеціаліст, не проявила, майже відразу вийшла на лікарняний, не виконала жодного завдання із доручених пунктів її посадової інструкції, не звітувала, не співпрацювала з жодним із працівників підприємства, не створила за весь час власної роботи жодного документу посадового реагування (службова записка,доклад, звіт, пояснення, звернення тощо) та грубо порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку, допускаючи систематичні довготривалі прогули без будь-яких поважних причин.

Її численні систематичні прогули були зафіксовані відповідальними особами ринку та управління у вигляді складання ОСОБА_3 5.05., 6.05., 7.05., 8.05. та 12.05.14р.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України від позивача були витребувані письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни.

У відповідності із вимогами законів про працю питання про порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_2 було винесене на розгляд профспілкового комітету на підставі подання 13.05.2014р. та отримано згоду на її звільнення.

Наказом 121 від 13.05.14р. була надана оцінка усієї попередньої роботи позивача та вона звільнена з роботи за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Зазначений наказ винесено відповідно до вимог ст.. 147- 149 КЗпП України

Вважає, що позивачем безпідставно пропущено строк звернення до суду з позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення та трудову книжку вона отримала 13.05.14р., а в суд з позовом звернулася 24.06.14р.

Крім того, позивачем не надано доказів, що вона є одинокою матір»ю та виховує та утримує неповнолітню дитину сама.

Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 40 п.4 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом є невихід працівника на роботу без поважних причин.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 УЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача з 24.03.2014р. на посаді заступника директора КП «Запоріжринок» з питань розвитку підприємства.

При прийомі на роботу нею роботодавцю були надані документи відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України.

Посилання відповідача на те, що нею не було надано жодного документу про вищу освіту та медична довідка про проходження комісії лікарів та можливості виконання роботи за станом здоров»я безпідставні, оскільки відповідач не пов»язував її звільнення з вказаними обставинами за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров»я.

Наказом № 104 від 17.04.2014р. про доручення, позивача фактично перевели для виконання своїх службових обов`язків на територію Шевченківської торгової площадки, розташованої по вул..Чарівній , 56 в м.Запоріжжі на період з 18.04.14р. по 1.06.14р., що не відповідає на думку суду вимогам ст.. 32 КЗпП України, оскільки суттєво були змінені умови праці, т.я. відповідно до п.1 наказу вимагало постійної присутності в приміщенні адміністрації зазначеного ринка, що унеможливлювало виконання нею своєї роботи, пов»язаної зі спілкуванням з працівниками ринку. Крім того, вона займала посаду заступника керівника підприємства та їй встановлено місце роботи за місцем розташування КП «Запоріжринок» по вул.. Рекордній,2 в м.Запоріжжі.

Посилання відповідача, що мало місце переміщення та не потребувало згоди працівника безпідставні, оскільки вона була переведена тимчасово з 18.04.14р. по 1.06.14р. та відповідно до ст.. 33 КЗпП України допускається лише за згодою працівника чи за наказом підприємства в разі виробничої необхідності строком на 1 місяць.

Крім того, адміністрацією торгівельної площадки в порушення вимог ст.. 29 КЗпП України їй не було надане робоче місце в приміщенні адміністрації для постійного перебування позивача.

З 22.05.14р. позивач перебувала на лікарняному.

25.04.2014 року з приводу тиску на неї відповідача та вимоги звільнення, вона зверталась до прокуратури Запорізької області з заявою про захист своїх прав.

Наказом від 13 травня 2014 року 121 позивача звільнили з займаної посади на підставі ч.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

В зазначеному наказі більшою частиною зазначено про систематичне неналежне виконання позивачем своїх службових обов»язків, однак відповідач не пов»язував її звільнення з зазначеними обставинами за п.3 ст. 40 КЗпП України та не притягав її до дисциплінарної відповідальності за це, а тому такі посилання безпідставні.

В наказі про звільнення зазначено, що вона скоїла прогули без поважних причин 5.05.,6.05., 7.05., 8.05. і 12.05.14р.

Втім, за слів позивача, незважаючи на її незаконне переведення, вона 05.05.2014р. та 06.05.2014р. вона працювала на території Шевченківської торгівельної площадки та виконувала свої посадові обов'язки та за відсутності робочого місця не мала змоги постійно бути присутньою в приміщенні адміністрації.

В наказі зазначено, що підставою для її звільнення є службова директора Шевченківського ринку ОСОБА_4 від 7.05.14р. про її відсутність на роботі 5.05., 6.05. та 7.05.14р. . Втім, по роботі вона не підпорядкована ОСОБА_4, та він не міг контролювати її роботу, фіксувати робочий час.

07.05.2014 року вона була на роботі та їй головою комісії з питань соціального страхування було під підпис надано повідомлення № 207 від 07.05.2014 р., в якому було зазначено, що у зв'язку з необхідністю визначення страхового стажу, для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності , згідно рішення комісії з соціального страхування КП «Запоріжринок» протокол № 5 від 06.05.2014 року, необхідно звернутись до Пенсійного фонду, для отримання даних персоніфікованого обліку за період з 03.07.2000 року по 11.03.2014 року і надати комісії, а тому до акту та службової від 7.05.14р. про відсутність на роботі протягом всього робочого дня відноситься критично.

В той же день, 07.05.2014 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, про надання даних персоніфікованого обліку, що підтверджено листом №1491 від 07.05.2014 року.

08.05.2014 року, інспектор з кадрів ОСОБА_5 дала їй розпорядження про проходження медичного огляду, посилаючись на те, що в медичній довідці від 20.03.14р., при прийомі її на роботу, відсутні відмітки лікарів. Втім, такі вимоги суд вважає незаконними, оскільки при прийомі на роботу позивач надавала медичну довідку та з боку роботодавця не виникало ніяких зауважень. Направляючи позивача на медичне обстеження, відповідно до вимог ст.. 123 КЗпП України , відповідач повинен зберігати за нею середній заробіток При цьому, відповідачем не було встановлено днів та часу проходження медичного огляду та медичного закладу, у зв»язку з чим позивач вимушена була пройти його в лікарні м. Пологи, за місцем реєстрації свого проживання що відповідає вимогам закону та спростовує доводи відповідача, що ці дні необхідно узгоджувати з адміністрацією підприємства.

8.05.14 та 12.05.14р. вона проходила медичний огляд лікарів, про що маються відмітки лікарів в медичній довідці , виданої 12.05.14р.. Пологівським центром первинної медіко-санітарної допомоги.

Таким чином, в зазначені дні 7.05., 8.05., 12.05.14р. вона була відсутні на роботі з поважних причин.

Доводи відповідача про те, що про наявність зазначеної медичної довідки позивач не зазначала 13.05.14р. суд також вважає безпідставними, оскільки в цей день вона вже була запрошена на засідання профкому та вирішувалося питання про її звільнення з роботи.

Крім того, в порушення вимог ст.. 184 КЗпП України, при звільнення позивача не врахував, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-ЖС №052261 від 26.03.2009р. та свідоцтва про народження дитини серія 1-ЖС №087941 від 26.11.2002р., довідки з місця проживання , позивач є одинокою матір'ю яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років, а тому звільнення з роботи суперечить діючому законодавству України. Про те, що вона самостійно виховує неповнолітню дитину, адміністрації було відомо, т.я. про це вона зазначала у своїй автобіографії при прийомі на роботу , в особистому листі по обліку кадрів та долучала свідоцтво про народження дитини.

Крім того, при зазначених обставинах, відповідач міг до видання наказу про звільнення, перевірити чи є вона одинокою матір»ю, що сама виховує та утримує дитину, витребувавши відповідні докази.

Крім того, суд вважає, що визначений ст.. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки після звільнення, 20.05.14р. вона зверталася з заявою до територіальної Державної інспекції з питань праці у Запорізькій обл.., яка проводила відповідну перевірку та листом 12.06.14р. запропонували їй звернутися з приводу трудового спору до суду, а тому суд вважає за необхідне поновити його.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що звільнення позивача наказом 121 від 13.05.14р. за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули проведено без законних підстав та вважає за необхідне поновити її на роботі на посаді заступника директора з питань розвитку підприємства КП "Запоріжринок" та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячної заробітної плати в сумі 5150 грн., з 14.05.14р. по 27.03.15р., в загальній сумі 54075 грн. / 5150х 10,5 міс.= 54075/, які повинні бути виплачені на підприємстві з урахуванням податків та інших обов»язкових платежів.

Оскільки по трудових спорах позивача звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в сумі 540 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88 , 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 40 п.4, 184, 233, 234, 235 КЗпП України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати наказ КП «Запоріжринок» № 121 від 13.05.2014р. про звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади заступника директора з питань розвитку підприємства за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Поновити ОСОБА_2 на роботу в КП «Запоріжринок» заступником директора з питань розвитку підприємства.

Рішення в частині поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Стягнути з КП «Запоріжринок» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячної заробітної плати 5150 грн. 00 коп., за період 14.05.14р. по 27.03.15р., в загальній сумі 54075 грн. 00 коп., які повинні бути виплачені з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з КП «Запоріжринок» судовий збір на користь держави в сумі 540 грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Лихосенко М. О.