Ухвала суду № 45127074, 09.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/103/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М. Провадження № 22-ц/780/2659/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 09.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сержанюка А.С.

при секретарі - Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, Шевченківська сільська рада Броварського району Київської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений 22 червня 2012 року секретарем виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_6 зареєстрований за № 41.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що ОСОБА_5 у випадку своєї смерті заповіла ОСОБА_4 частину належного їй будинку із зазначенням площ житлових кімнат та приміщень, а також 1/2 частину сараю. Іншу частину будинку і сараю ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3

16 квітня 2014 року ОСОБА_5 померла.

Позивачка, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Проте нотаріальна контора повідомила, що зміст заповіту викликає незрозумілості щодо розміру частки у праві власності на спадкове майно кожного із спадкоємців, оскільки у заповіті не визначено розмір частки будинку, який заповідається кожному із спадкоємців, не визначено назви кімнат відповідно до плану БТІ, внаслідок чого виконати його неможливо.

Посилаючись на те, що внаслідок незрозумілостей заповіту органи нотаріату не видають свідоцтво про право власності на спадщину, тому заповіт суперечить чинному законодавству, й має бути визнаний недійсним.

Відповідач заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що заповідальне розпорядження ОСОБА_5 відповідає волі і волевиявленням спадкодавця, у заповіті чітко визначені житлові площі окремих за площею кімнат, які ОСОБА_5 заповіла кожному із спадкоємців, розділивши будинок практично на дві половини, а також кожному по 1/2 частині сараю. Крім того, відповідач зазначив, що нотаріус в листі просить лише тлумачення у судовому порядку оспорюваного заповіту, тому вважає що вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт посилається на те, що спірний заповіт порушує законні права та інтереси спадкоємців і суперечить чинному законодавству, тому має бути визнаний недійсним.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності позову, посилаючись що у разі ж незрозумілості певних частин заповіту, він підлягає тлумаченню у відповідності з правилами ст. ст. ст.1256 та 213 ЦК України Питання ж про тлумачення заповіту позивачем не ставилось.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що 22 червня 2012 року ОСОБА_5, склала заповіт, посвідчений 22 червня 2012 року секретарем виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_6, зареєстрований за № 41, яким розпорядилася належним їй на праві власності житловим будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Калініна, буд. № 13, а саме: житлову кімнату площею 12,9 кв.м., житлову кімнату площею 16,3 кв.м., кухню площею 11,5 кв.м., коридор площею 6 кв.м., коридорчик площею 3,4 кв.м., душову та вбиральню площею 2,7 кв.м., а також 1/2 частину сараю заповіла відповідачу ОСОБА_7; а житлову кімнату площею 11,7 кв.м., житлову кімнату площею 13 кв.м., кухню площею 7,3 кв.м., коридор площею 4,0 кв.м., ванну та вбиральню площею 3,1 кв.м., а також 1/2 частину сараю заповіла неповнолітній ОСОБА_4, в інтересах якої діє позивачка (а.с. 47).

16 квітня 2014 року ОСОБА_5 померла, про що 17 квітня 2014 року виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області видано свідоцтво про смерть серії І-ОК № 302645 (а.с. 47).

14 травня 2014 року до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області звернулася ОСОБА_4, в інтересах якої діяла її мати ОСОБА_2, із заявою про прийняття спадщини (а.с. 46).

03 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_3 також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_5 (а.с.53).

З матеріалів спадкової справи № 293/2014 щодо майна померлої 16 квітня 2014 року ОСОБА_5, вбачається, що 29 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подала до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області заяву, в якій просила видати свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом (а.с. 54).

Листом за № 3123/0214 від 29 жовтня 2014 року та листом № 421/02-14 від 27 лютого 2015 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області розяснила, що заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 22 червня 2012 року секретарем виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_6 та зареєстрований за № 41, потребує тлумачення згідно із ст. ст. 1256 та 213 ЦК України (а.с. 54, 55).

Звертаючись до суду з позовом позивач посилалася на те, що внаслідок незрозумілостей заповіту органи нотаріату не видають свідоцтво про право власності на спадщину, тому заповіт суперечить чинному законодавству, й має бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, відповідно до вимог ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При цьому беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній рефері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що у даному випадку захист прав позивачки не підлягає захистові шляхом задоволення позову про визнання заповіту недійсним з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Такий захист на думку колегії судів, можливий шляхом задоволення позовних вимог про тлумачення заповіту при наявності спору, однак такі позовні вимоги не заявлені та не ставляться, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в заявлених межах та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :