Ухвала суду № 45127055, 04.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7936/14 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/1754/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 04.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євразіябуд трейд» про захист прав споживачів, визнання майнових прав на обєкт фінансування,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 19 січня 2013 року між ним та ТОВ «Євразіябуд Трейд» було укладено попередній договір Є/ІІІ-3-151, за умовами якого позивач оплачує нерухоме майно, яке має отримати в майбутньому, а саме двохкімнатну квартиру № 151 на четвертому поверсі загальною площею 63,64 кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса). За це нерухоме майно до оформлення основного договору покупець сплачує продавцю загальну суму (аванс) у гривнях, що дорівнює 55 557,72 дол. США. Посилається на те, що сплачував кошти в повному обємі, однак на момент подачі позову відповідачем не виконуються умови договору в частині здачі обєкта нерухомості в експлуатацію. ОСОБА_2 вважає себе добросовісним інвестором, який на виконання умов договору здійснив фінансування обєкту інвестування, тому просив суд визнати за ним майнові права на двохкімнатну квартиру № 151 загальною площею 63,64кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, не врахувавши, що йдеться про захист його прав як споживача. Крім того, суд застосував норми права, зокрема ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України, які не регулюють спірних відносин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено лише попередній договір, щодо укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу нерухомості, який не породжує у позивача ніяких прав, в тому числі майнових на обєкт нерухомості.

При цьому суд керувався тим, що сплачені за попереднім договором кошти є авансовим платежом і лише передумовою укладання основного договору, а відтак не породжують у позивача ніяких майнових прав на предмет купівлі-продажу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 вересня 2013 року між ОСОБА_2та ТОВ «Євразіябуд Трейд» було укладено попередній договір Є/ІІІ-3-151. Відповідно до умов договору сторони зобовязалися в майбутньому, в строк кінець І-го кварталу 2015 року за умови внесення повної оплати ОСОБА_2 вартості квартири або не пізніше 30 днів після внесення повної оплати вартості квартири, укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді двохкімнатної квартири № 151 на четвертому поверсі загальною площею 63,64 кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса), на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до розділу 2 попереднього договору, до оформлення основного договору ОСОБА_2 зобовязався сплатити ТОВ «Євразіябуд Трейд» аванс у гривнях, що дорівнює 55 557,72 доларів США, який відповідає вартості квартири. При цьому частина авансу в розмірі 16 670,00 дол. США мала бути сплачена не пізніше трьох банківських днів після дати підписання цього договору, а решту авансу в сумі 38 887,72 дол. США він повинен був сплатити починаючи з лютого 2013 року до квітня 2016 року включно рівними частинами.

23.04.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору Є/ІІІ-3-151, в якій погодили змінити лише порядок взаєморозрахунків.

Права і обовязки сторін визначені у розділі 4 договору. Зокрема товариство як продавець зобовязалися підготувати до укладання основного договору необхідні документи, укласти нотаріально посвідчений договір квартири із певними характеристиками (у певному стані готовності). ОСОБА_2 як покупець зобовязався провести розрахунки із продавцем у встановлені договором строки, зявитися у зазначене продавцем місце, день і час для укладення договору купівлі-продажу, укласти договір на утримання будинку.

Згідно п. 5.8. попереднього договору у випадку неукладення основного договору з вини продавця, товариство повертає всі сплачені покупцем кошти упродовж трьох місяців із дня отримання вимоги про повернення коштів від покупця.

Згідно п. 5.9. попереднього договору у разі неукладення основного договору з вини покупця, продавець має право звернутися до суду із вимогою про зобовязання покупця до примусового укладення договору або повернути фактично отримані від покупця кошти, стягнувши із останнього штраф в розмірі 10 % від суми отриманих коштів.

Доводи апеляційної скарги про те що суд безпідставно стягнув із позивача судовий збір на користь держави з огляду на те, що має місце захист прав споживача, необґрунтовані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у звязку із укладенням попереднього договору щодо укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Отже спір виник із договірних зобовязань і не повязаний із захистом прав позивача у якості споживача, як помилково вважає останній.

Посилання апелянта на те, що суд помилково послався у рішенні на ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України безпідставні, адже предявляючи позов ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог посилався саме на вказані норми, а тому суд правомірно надав їм оцінку у рішенні.

Надуманими є доводи апелянта про те, що укладений договір є інвестиційним, поскільки попередній договір не відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність» і не містить обовязків вказаних у законі, на що послався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову.

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання зобовязань за угодою пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на обєкт будівництва або набуття майнових прав на цей обєкт.

Таким чином докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Поруч з цим відхиляючи апеляційну скаргу колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ст. 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Зважаючи, що при укладенні 19 січня 2013 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Єарзіябуд трейд» попереднього договору про придбання в майбутньому квартири, сторонами не були додержані вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемним, а відтак ніяких прав і обов'язків за вказаним договором у сторін не виникло.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: