Ухвала суду № 45126182, 11.06.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/665/2015(м)

263/5720/13-ц

Головуючий в 1 інстанції Соловйов О.Л.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Баркова В.М., Лоленко А.В.,

при секретарі Стрижак О.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11/МК-08 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, яка утворилась станом на 21 травня 2013 року у розмірі 632 893,83 доларів США, що еквівалентно 5 056 821,70 грн., та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 585 638,24 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 44 617,26 доларів США, пені у розмірі 2 638,33 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки: вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 142,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 43, приміщення 69, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2008 року. Надано право ПАТ КБ «ПриватБанк» провести реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу вказаної нежитлового приміщення з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкову ціну предмету іпотеки для його реалізації встановлено на рівні не нижчому за звичайні ціни на нерухоме майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації майна.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку. Апелянт зазначала, що отриманий нею кредит є споживчим і до правовідносин, які виникли між нею та банкомя, застосовуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», строк виконанн основного зобовязання у позивача не настав, оскільки після першого повідомлення про порушення відповідач внесла прострочену суму заборгованості, а друге повідомлення не отримувала. Суд в рішенні не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його реалізації, що є обовязковою умовою.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

В судове засідання апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не зявилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у червні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідача з даним позовом, та зазначав, що 28 лютого 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір № 11/МК-08, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 750 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних від суми залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 15 лютого 2018 року. Згодом, 10 березня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, яким змінено графік погашення кредиту і проценти з відображенням періодів. Виконання зобов'язань позичальника забезпечено іпотекою за договором від 28 лютого 2008 року, предметом якого є належне на праві власності ОСОБА_2 вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 142,10 кв.м, розташоване за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 43, приміщення 69, вартість якого визначена сторонами 5 050 000 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору станом на 21 травня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 632 893,83 доларів США, що за курсом НБУ становить 5 056 821,70 грн. та складається з: заборгованості за кредитом 585 638,24 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 44 617,26 доларвв США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 2 638,33 долари США.

В рахунок погашення заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 43, приміщення 69, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2008 року,- шляхом продажу цього приміщення з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведення заборгованості за кредитним договором внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе грошових зобов'язань, що за положеннями кредитного договору, договору іпотеки і вимог Закону України «Про іпотеку» є підставою для відновлення прав кредитора обраним позивачем способом - звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такий висновок суду є правильним, з ним не можна не погодитись, оскільки він відповідає вимогам матеріального та процессуального закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що при невиконанні зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У п. 24 договору іпотеки передбачається право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 28 договору іпотеки).

Згідно з п. 28 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

За ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За п. 12 договору іпотеки вартість іпотечного майна визначено у 5 050 000 грн. Висновками судової будівельно-технічної експертизи предмет іпотеки оцінено у 1 490 278 грн.

З огляду на різницю вказаних сум та відсутність згоди між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, суд першої інстанції, обґрунтовано ухвалив встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на нерухоме майно, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації майна, що відповідає як змісту ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням ст. 38 цього Закону.

Ухвалюючи рішення, суд урахував вищенаведені норми закону та положення договору іпотеки у п.п. 6.1, 6.2 щодо обов'язку позичальника, що неналежним чином виконує грошові зобов'язання сплатити кредиторові пеню і штраф у обумовленому сторонами при підписанні договору розмірі. Суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині обґрунтованості позову і наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений у рішенні спосіб, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

За положеннями п. 18.8.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником, іпотекодавцем будь-якого з зобов'язань, передбачених кредитним та іпотечним договором.

Тому, судом обгрунтовано відхилено посилання представника відповідача про безпідставність позову у зв'язку з неспливом строку виконання основного зобов'язання (15 лютого 2018 року), бо факт утворення заборгованості встановлений, і умови договору передбачають можливість вимоги кредитора достроково вимагати повернення боргу, в тому числі в будь-який час через судову процедуру, чому в даному випадку передувало спрямування згідно із ст.ст. 33, 35 Закону «Про іпотеку» і умов іпотечного договору на адресу боржника-іпотекодателя повідомлення у квітні 2013 року про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі і застереження банку про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку неповернення утвореної суми заборгованості.

Колегія суддів вважає, що відповідачка помилково пов'язує положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з неможливістю пред'явлення вимог кредитором-іпотекодержателем за ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки з мотивів не спливу строку виконання такого зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 28 договору іпотеки сторони передбачили право іпотекодержателя обрати спосіб реалізації вимог кредитора у вигляді продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателем, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням наведених норм закону і роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5, доведення судовим розглядом факту невиконання боржником, що є і майновим поручителем, вимог банку щодо дострокового повернення суми боргу, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки, вірно визначився із способом реалізації - шляхом надання банку права продажу нежитлового приміщення за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 43, приміщення 69, з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з початковою ціною предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на нерухоме майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації майна, з супутніми правами (щодо отримання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацією правочину купівлі-продажу, дій щодо коригування технічної документації, дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів та інших дій, необхідних для продажу предмету іпотеки) - який відповідає способам захисту прав, наданих іпотекодержателю (ст.ст. 38, 39) та умовам іпотечного договору, що призваний також упередити порушення прав іпотекодателя.

Доводи апеляційної скарги про порушення цих вимог спеціального закону і не визначення судом початкової вартості предмета іпотеки, встановлену висновком проведеної у справі будівельно-технічної експертизи, є необгрунтованими, не впливають на правильність ухваленого рішення та підлягають відхиленню.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 березня 2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_4