Рішення № 45125323, 09.06.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 235/5770/2014-ц

Провадження 2/235/70/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Токарєва А.Г.

при секретарі Ященко А.В., Кучерявому М.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення до житлового приміщення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

23.10.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про вселення до житлового приміщення, встановлення порядку користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 (далі «Квартира»). Її право власності на вказану ? частину Квартири підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим Державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори 13 січня 2010 року за реєстром № 2-12.

Відповідачка ОСОБА_4 є власником іншої ? частини вказаної Квартири. Право власності відповідачки на ? частини Квартири підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № 6801 від 09.03.1999 р., виданим службою по приватизації житла Красноармійської міської ради.

Відповідачка є її племінницею.

Квартира розташована на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку, загальною площею 45,2 кв.м, та складається з 2-х кімнат житловою площею 29,6 кв.м, у тому числі 1-а кімната 11,8 кв.м, 2-а кімната 17,8 кв.м, кухня-їдальня площею 13,4 кв.м, вбиральня площею 1,9 кв.м., передпокій площею 6,7 кв.м. Також до складу Квартири відносяться сарай, погріб та літня кухня, які знаходяться у дворі будинку № 41 по вул. Дніпропетровська м. Красноармійська Донецької обл.

З листопада 2011 р. між нею та відповідачкою ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки, в тому числі з приводу спільного володіння та користування Квартирою.

Вона бажала та бажає на цей час проживати в Квартирі та користуватися нею на правах мешканця та власника, на що вона має законне право.

Але відповідачка не визнає її права на проживання та користування Квартирою та всіма способами перешкоджає їй у реалізації свого права. Зокрема, відповідачка відкрито користується всією Квартирою, використовує Квартиру для свого особистого проживання, розміщує у всій Квартирі свої речі, чим вже унеможливлює хоча б якесь мінімальне її користування своєю власністю.

Вона неодноразово пропонувала відповідачу вирішити питання користування Квартирою мирним шляхом, а саме: пропонувала їй вирішити, хто з них буде проживати в тій чи іншій житловій кімнаті та пропонувала нежитлові кімнати та надвірні споруди залишити у загальному користуванні для спільної зручності. Більш того, вона була згодна зайняти житлову кімнату меншою площею 11,8 кв.м, а відповідачу залишити у користуванні більшу кімнату площею 17,8 кв.м. Але відповідач відмовила їй у законному праві та відповіла, що буде користуватися всією Квартирою та надвірними спорудами одноособово, та заявила і заявляє на цей час, що ніякого права на частку Квартири вона не має.

Усі її намагання увійти до Квартири та користуватися нею до позитивного результату не призвели відповідач усякими засобами перешкоджає їй в реалізації цієї мети. Вона добровільно в Квартиру її не допускає, ключів від вхідної двері у Квартиру у неї немає, бо відповідач їх їй не надає.

В звязку з чим просить вселити її у спірну квартиру та визначити порядок її користування, стягнути на її користь судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх

задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнали частково в частині вселення позивача у спірну квартиру, але просили залишити у спільному користуванні сторін дану квартиру.

Представник третьої особи КП «Красноармійський центр єдиного замовника» до судового засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, справу просить вирішити на розсуд суду.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 (далі «Квартира»). Її право власності на вказану ? частину Квартири підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим Державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори 13 січня 2010 року за реєстром № 2-12 (а.с.03,05).

Відповідачка ОСОБА_4 є власником іншої ? частини вказаної Квартири. Право власності відповідачки на ? частини Квартири підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № 6801 від 09.03.1999 р., виданим службою по приватизації житла Красноармійської міської ради (а.с. 04, 06-07).

Відповідно до ст. 150 ЖК України Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Ст. 191 ЖК України встановлює, що Житлові спори вирішуються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 316 ЦК України Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає у його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно дост. 179 ЖК Україникористування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 360 ЦК Українивстановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереженні спільного майна, у сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 383 ЦК Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 386 ЦК Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд дійшов висновку про ґрунтовність вимог позивача щодо виділення їй у користування зі спільної власності житлової кімнати площею 11,8 кв.м.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо її вселення у дану квартиру, оскільки стороною відповідачів не заперечувалось того факту, що позивачка не може потрапити до спірної квартири, та сторона відповідачів не заперечує проти задоволення даної вимоги позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 7, 14, 60, 88, 208-210, 215 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення до житлового приміщення, встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування квартирою № 4 будинку № 41 по вулиці Дніпропетровській

міста Красноармійська Донецької області наступним чином:

ОСОБА_1 виділити в користування житлову кімнату площею 11,8 кв.м

квартири АДРЕСА_1;

ОСОБА_4 виділити в користування житлову кімнату площею 17,8 кв.м

квартири АДРЕСА_1

Залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Іванівни кухню-їдальню площею 13,4 кв.м, вбиральню площею 1,9 кв.м, передпокій площею 6,7 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

Залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Іванівни сарай, погріб, літню кухню, які належать до складу квартири АДРЕСА_1 та знаходяться по вказаній адресі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя А.Г. Токарєв