Рішення № 4511870, 15.01.2009, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-3711

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2009 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Іващенко С.О.

при секретарі судового засідання - Байбак О.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1зазначав, що 03.10.2007 року, о 12 год. 20хв., ОСОБА_2керуючи технічно справним автомобілем марки „Мазда-626”, державний номерний знаак НОМЕР_1який належав на праві власності ОСОБА_4рухаючись по другорядній дорозі по вул.Рибалко, у м.Харкові, зі сторони вул.Харківських Дивізій, у напрямку б-ру Б.Хмельницького, у м.Харкові, зі швидкістю 80 км/год., яка перевищує допустиму в населених пунктах, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, при переїзді перехрестя нерівнозначних доріг не надав переваги у русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, чим порушив п.п.1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України. В результаті зазначених порушень правил дорожнього руху ОСОБА_2виникло зіткнення автомобіля „Мазда-626” з автомобілем марки „Фольксваген-Гольф”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.06.2008 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Внаслідок протиправних дій відповідача, автомобілю, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 було завдані механічні ушкодження, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу складає 34138 гривен. Більше того, оскільки після ДТП позивач тривалий час був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем та був змушений пересуватися на міському транспорті, йому довелося порушити свій звичний розпорядок дня, окрім того позивач змушений займатися ще й стягненням з відповідача завданої йому шкоди. Таким чином, позивач вважає, що діями ОСОБА_2 позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 20000 гривен.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснивши суду про обставини, викладені вище.

 У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, пояснивши суду, що власником автомобіля „Мазда 626”, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_4, в той час, як відповідачу ОСОБА_2 було надано право розпоряджатися зазначеним автомобілем, таким чином, відповідальність за причинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди має нести власник автомобіля ОСОБА_4 Стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем зазначено, що моральна шкода полягає в порушенні звичного укладу життя внаслідок відсутності автомобіля і вимушеного проїзду на міському транспорті, що не потрапляє під формулювання моральної шкоди, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Третя особа - ОСОБА_3. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_4 у судові засідання неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, про причини неявки суд не повідомляв

Суд, вислухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 03.10.2007 року, приблизно о 12 год. 20 хв., ОСОБА_2керуючи технічно справним автомобілем „Мазда 626”, державний номерний знакНОМЕР_1, ОСОБА_4, рухаючись по другорядній дорозі по вул.Рибалко, у м.Харкові, зі сторони вул.Харківських Дивізій, у напрямку бульвару Б.Хмельницького, зі швидкістю 80 км/год., що перевищує швидкість, допустиму в населених пунктах, допустив зіткнення з автомобілем „Фольксваген Гольф”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Як вбачається з вироку Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.06.2008 року, ОСОБА_2був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. У відповідності до ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного по даному вироку покарання звільнити з випробувальним терміном один рік.. З вищезазначеної постанови також вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулася через недотриманням водієм ОСОБА_2п.12.1 Правил дорожнього руху України - „В населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год”, окрім тго при проїзді перехрестя нерівнозначних доріг не надав переваги у русі транспортну засобу, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.п.1.5, 16.11.Правил дорожнього руху України: 1.5. - „Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не мають створювати небезпеку або перешкоду для руху, погрожувати життю та здоров'ю громадян, причиняти матеріальну шкоду”, п.16.11 - „На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, має надати перевагу у русі транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїжджих частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху ”.

 Згідно висновку авто товарознавчого дослідження №820 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С.Бокаріуса, який був складений 05.04.2008 року, величина матеріальної шкоди, причиненої власникові автомобіля „VW- Golf”, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, визначається ринковою вартістю, складає: 34138 гривен.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено у судовому засіданні автомобіль марки „Фольцваген Гольф”, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серіїНОМЕР_3.

Згідно зі ст.. 54 Закону України „Про власність”, у разі технологічних та екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується вартість майна у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності. Згідно вищезазначеному звіту, позивачу ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду на суму 34138 гривен.

Суд критично відноситься до пояснень відповідача ОСОБА_2 про, те, що шкоду, заподіяну внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, має відшкодувати власник автомобіля - ОСОБА_4, оскільки, на підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.

У абз. 2 і 3 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

У якості джерела підвищеної небезпеки транспортний засіб виступає лише на час його експлуатації. У судовому засіданні встановлено, що автомобіль „Мазда 626”, державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2керував автомобілем за довіреністю, на момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль „Мазда 626” експлуатував ОСОБА_2 .

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода складається з душевних страждань, які фізична особа зазнала, у зв'язку з пошкодженням її майна.

У абз. 1 і 2 п. 3 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з погіршенням здоров'я, в порушенні права власності (зокрема інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з навколишніми людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що з вини ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнавав у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_2 При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з вимог розумності та справедливості та враховує обставини, викладені вище.

Суд оцінює моральну шкоду, причинену ОСОБА_1 у розмірі 10000 гривен.

Відповідно до ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати пов'язані з проведенням судових експертиз та ін.

Судові витрати в справі визначаються судом виходячи з положень ст. 88 ЦПК України та Декрету КМУ „Про державне мито”, а саме: з відповідача підлягає стягуванню на користь держави 1% від розміру задоволених позовних вимог. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи визначаються судом у розмірі та порядку, передбаченому Постановою КМУ від 21.12.2005 року №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” у сумі 30 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 341 гривні 38 коп, витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 30 гривен.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2на користь позивача ОСОБА_1; витрати, пов'язані з оплатою висновку фахівця - автотоварознавця у розмірі 417 гривен, що підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166 ч.1, 1167 ч.1, 1187 ч.2, 1188 ЦК України, ст.. 54 Закону України „Про власність”, Ухвалою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту - ППВС України № 6), Ухвалою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди» ст.ст. 10,11, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 34138 гривен. (тридцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривен).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 10000 гривен.(десять тисяч гривен)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати пов'язані з оплатою висновку спеціаліста-автотоварознавця у розмірі 417 гривен.(чотириста сімнадцять гривен)

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави у розмірі 341 гривні 38 копійок. (триста сорок одну гривню 38 копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок Фрунзенського районного суду (Код отримувача: 26281249, Банк отримувача: УДК у Харківській області, МФО банку: 851011 ) витрати за послуги інформаційного і технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп. (тридцять гривен)

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат: витрат пов'язаних з оплатою судового збору, витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 230 гривен - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: