Постанова № 45115522, 19.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3083/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Телец-ВАК до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 року № НОМЕР_1, від 19.11.2012 року № НОМЕР_2, від 31.01.2013 року № НОМЕР_3, від 29.04.2014 року № НОМЕР_4, від 29.04.2014 року № НОМЕР_5, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 року № НОМЕР_1, від 19.11.2012 року № НОМЕР_2, від 31.01.2013 року № НОМЕР_3, від 29.04.2014 року № НОМЕР_4, від 29.04.2014 року № НОМЕР_5.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року адміністративний позов ТОВ «Телец-ВАК» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 23.03.2015 року Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 05.11.2012 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС була проведена камеральна перевірка ТОВ «Телец-ВАК», за результатами якої складено акт № 3405/152-14/31707056.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України,) а саме: несвоєчасну сплату зобовязання з ПДВ в сумі 29 181 грн., визначеного позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0000100231/0 від 27.10.2010 року на суму 77 473 грн. (а.с. 14 -15).

Також 05.11.2012 року відповідачем було складено акт камеральної перевірки позивача № 3406/152-14/31707056, у якому зазначено про порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України, а саме несвоєчасну сплату зобовязання з ПДВ в сумі 24 291,97 грн., визначеного позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0000100231/0 від 27.10.2010 року на суму 77 473 грн. (а.с. 16-17).

На підставі вказаних актів камеральних перевірок, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.11.2012 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2 918 грн. та № НОМЕР_2 від 19.11.2012 року, яким до позивача застосовано штраф на суму 4 858,39 грн.

В подальшому, 14.01.2013 року відповідачем було проведено ще одну камеральну перевірку ТОВ «Телец-ВАК», за результатами якої складено акт № 110/152-14/31707056, у якому встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України, що виразилось у несвоєчасній сплаті зобовязання з ПДВ в сумі 24000 грн., визначеного позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_6 від 27.10.2010 року на суму 77 473 грн. (а.с. 18-19).

У зв'язку з вказаним, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 31.01.2013 року на суму штрафу 2 400 грн. (а.с. 19).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та від 31.01.2013 року № НОМЕР_3, зважаючи на наступне:

Як встановлено в ході розгляду справи, 27.10.2010 року державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100231/0, яким ТОВ «Телец-ВАК» визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 77 473 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 736,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено товариством в судовому порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року по справі № 2а-7603/10/1470 задоволено позов ТОВ «Телец-ВАК» та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000100231/0 від 27.10.2010 року (а.с. 9-11).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 року скасовано та залишено в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року (а.с. 12-13).

Таким чином, судовими рішеннями, які у встановленому порядку набрали законної сили, було визнано протиправним збільшення державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва товариству з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 77473 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38736,50 грн.

Згідно п. 57.4 ст. 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини, та враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 19.11.2012 року, № НОМЕР_2 від 19.11.2012 року та № НОМЕР_3 від 31.01.2013 року.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.04.2014 року № НОМЕР_4, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:

На підставі акту камеральної перевірки від 08.04.2014 року №751/14-04-15-01/31707056, у зв'язку із встановленням порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України (а саме, порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість), 29.04.2014 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким товариству визначено штраф у розмірі 8759,52 грн. (20 % від суми грошового зобовязання з податку на додану вартість 43 797,60 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

За наслідками розгляду поданої ТОВ «Телец-ВАК» скарги, Головне управління Міндоходів у Миколаївській області 18.07.2014 року прийняло рішення № 2480/10/14-29-10-05-10, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.04.2014 року № НОМЕР_4 було скасовано в частині неправомірного застосування штрафних санкцій, та цим же рішенням зобовязано відповідача застосувати до ТОВ «Телец-ВАК» штрафні (фінансові) санкції відповідно до викладеного в рішенні Головного управління Міндоходів від 18.07.2014 року та у відповідності до вимог законодавства (а.с. 24-26).

В свою чергу, згідно п. 9.1 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 року № 848, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 року за № 99/24876 (далі Порядок) у разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги.

Рішення органу доходів і зборів про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

П. 9.2 Порядку визначено, що при розгляді скарги орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.

Також п. 9.7 Порядку визначено, що копія рішення, прийнятого органом доходів і зборів вищого рівня за результатами розгляду скарги платника податків, надсилається для виконання до органів доходів і зборів, рішення яких оскаржувалось.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2014 року державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на підставі акта перевірки №751/14-04-15-01/31707056 від 08.04.2014 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.07.2014 року № 2480/10/14-29-10-05-10, прийняла нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 на суму штрафу 6 677,20 грн. (а.с. 27).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.04.2014 року № НОМЕР_4 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8759,52 грн. було скасовано Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області 18.07.2014 року за результатами розгляду поданої ТОВ «Телец-ВАК» скарги.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про повторне скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 року № НОМЕР_4 в судовому порядку є безпідставною та не підлягає задоволенню.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, після скасування Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 року № НОМЕР_4, державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 на суму штрафу 6 677,20 грн., яке в даному випадку також оскаржується позивачем.

Судом першої інстанції було встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 30.07.2014 року (а.с. 27 зворот) сума штрафу становить 6 677,20 грн. та складається з:

- 2 908,50 грн. - залишку боргу за податковим повідомленням-рішенням № 0000100231/0 від 27.10.2010 року;

- 836,20 грн., нарахованих за прострочення сплати ПДВ 4 181,00 грн. за податковою декларацією за липень 2012 року;

- 892,20 грн., нарахованих за прострочення сплати ПДВ 4 460,00 грн. за податковою декларацією за вересень 2012 року;

- 485,20 грн., нарахованих за прострочення сплати ПДВ 2 426,00 грн. за податковою декларацією за липень 2012 року;

- 583,62 грн. та 971,68 грн., нарахованих за прострочення оплати грошових зобовязань з ПДВ, визначених відповідно ППР № НОМЕР_1 та НОМЕР_8 від 19.11.2012 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 30.07.2014 року підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 908,50 грн. за прострочення сплати залишку податкового зобовязання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000100231/0 від 27.10.2010 року, яке було скасовано в судовому порядку.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 30.07.2014 року підлягає скасуванню і в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 583,62 грн. та 971,68 грн., нарахованих за прострочення оплати грошових зобовязань з ПДВ, визначених відповідно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та НОМЕР_8 від 19.11.2012 року, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення за наслідками розгляду даної адміністративної справи визнані судом такими, що підлягають скасуванню.

Що стосується застосування до товариства згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 30.07.2014 року штрафних (фінансових) санкцій всього в сумі 2213,60 грн. за прострочення сплати ПДВ у розмірі 4 181,00 грн. за податковою декларацією за липень 2012 року; за прострочення сплати ПДВ у розмірі 4 460,00 грн. за податковою декларацією за вересень 2012 року та за прострочення сплати ПДВ у розмірі 2 426,00 грн. за податковою декларацією за липень 2012 року, слід зазначити наступне:

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму грошового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Звітний (податковий) період відносно ПДВ дорівнює календарному місяцю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно зазначених положень чинного законодавства платник податків має подати декларацію з ПДВ протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, та сплатити суму ПДВ, визначену ним у декларації, протягом наступних 10 календарних днів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем в період з 06.08.2012 року по 14.12.2012 року сплачено 98 486,00 грн. ПДВ, в тому числі 17.08.2012 року сплачено 1 181,00 грн. ПДВ за декларацією за липень 2012 року на суму 4 181,00 грн., 29.10.2012 року та 30.10.2012 року сплачено 1 060,00 грн. та 1 000,00 грн. за декларацією за вересень 2012 року на суму 4 460,00 грн., та 28.11.2012 року сплачено 2 426,00 грн. декларацією за жовтень 2012 року на суму 2 426,00 грн., решту сум сплачено на погашення податкового повідомлення-рішення № 0000100231/0 від 27.10.2010 року, яке в подальшому скасовано в судовому порядку.

Сплата позивачем вказаних сум не заперечується податковим органом, що вбачається з письмових пояснень відповідача (а.с. 76).

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи встановлену судовими рішеннями незаконність податкового повідомлення-рішення № 0000100231/0 від 27.10.2010 року, сплачені позивачем суми ПДВ мали бути зараховані на погашення грошових зобовязань за вказаними податковими деклараціями, а відтак штрафні санкції, нараховані за прострочення оплати цих декларацій, також підлягають скасуванню.

Також позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 29.04.2014 року на суму штрафу 611,52 грн.

Згідно акту про результати камеральної перевірки від 11.04.2014 року № 805/14-04-15-01/31707056 податковим органом було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що виразилось у несвоєчасній сплаті суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Так, встановлено, що частина штрафу в сумі 551,10 грн. застосована до ТОВ «Телец-ВАК» за прострочення сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5 110 грн., яке було визначено податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_9 від 25.12.2013 року.

Позивач, заперечуючи правомірність застосування податковим органом штрафної санкції (штрафу) у зазначеному розмірі (551,10 грн.), посилався на те, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 25.12.2013 року товариство не отримувало, а тому у нього і не виникло обовязку щодо сплати визначеної цим податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобовязання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року було зобовязано відповідача надати докази направлення позивачу та отримання ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_9 від 25.12.2013 року, однак, відповідач жодного доказу у підтвердження направлення та отримання позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення не надав.

Зважаючи на зазначене, визначене податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_9 від 25.12.2013 року податкове зобовязання не може вважатись узгодженим, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом неправомірно було здійснено нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 551,10 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 29.04.2014 року в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується іншої частини штрафних (фінансових) санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_5 від 29.04.2014 року, у розмірі 60,42 грн., слід зазначити наступне:

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, яке у своєму рішенні № 2480/10/14-29-10-05-10 від 18.07.2014 року зазначило, що станом на 01.01.2014 року у позивача був наявний податковий борг з ПДВ у розмірі 604,22 грн. (за несвоєчасну сплату якого товариству і було нараховано штраф у розмірі 10 % від суми боргу 60,42 грн.).

Зазначений борг виник внаслідок перекидки 30.12.2013 року на підставі листа ТОВ «Телец-ВАК» від 25.12.2013 року № 252 суми ПДВ 27 000 грн. в рахунок оплати боргу з орендної плати за землю, тоді як на особовому рахунку позивача рахувалась переплата у розмірі 26 395,78 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Ст. 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, згідно п. 43.1 т. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

П. 43.2 визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Отже в силу приписів вищенаведених норм, встановлено можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснив перекидку суми ПДВ у рахунок погашення іншого податкового боргу (а саме, боргу з орендної плати за землю), у розмірі, більшому ніж наявна на рахунку у позивача переплата, що і стало підставою для виникнення у ТОВ «Телец-ВАК» боргу з ПДВ у розмірі 604,22 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 60,42 грн., нарахованого на суму податкового боргу, також підлягає скасуванню.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 19.11.2012 року на суму 2 918грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_2 від 19.11.2012 року на суму 4 858,39 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_3 від 31.01.2013 року на суму 2 400 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_7 від 30.07.2014 року на суму 6 677,20 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_5 від 29.04.2014 року на суму 611,52 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1