Ухвала суду № 45115394, 16.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/7404/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач Приватне акціонерне товариство «Зелене господарство» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ш» від 07.02.2013 р. №0008341592 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 13 616,10 грн.; зобов'язати відповідача виключити з обліку в картках особових рахунків ПрАТ «Зелене господарство» у зв'язку із судовим оскарженням суми штрафних санкцій в розмірі 13 616,10 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість вітчизняних товарах (роботах, послугах), застосованих податковим повідомленням-рішенням відповідача від 07.02.2013р. №0008341592.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 № 0008341592 року визнано протиправним та скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень задекларовані суми податкового зобовязання з ПДВ підприємством частково сплачені відповідно за серпень 2009 р. 2000 грн., вересень 2009 р. 4422 грн. та за листопад 2009 р. 15000 грн. При цьому у графі «призначення платежу» вказаних платіжних доручень позивачем зазначено податок на додану вартість за відповідний звітний період.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що набрало законної сили рішення суду у справі № 2а-321/10/0970, яким з ВАТ «Зелене господарство» стягнуто в дохід бюджету 201818 грн. податкового боргу, в тому числі і суми самостійно узгоджених платником податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року. У вказаному рішенні судом підтверджено факт часткової сплати ПрАТ «Зелене господарство» самостійно узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за серпень, вересень 2009 року та встановлено, що податковим органом неправомірно проведено зарахування сплачених платником сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу, так як приписами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Разом з тим, постановою Івано-Франківського окружного суду у справі № 2а-814/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» з товариства стягнуто на користь бюджету податковий борг в загальному розмірі 333363 грн., в тому числі і суму самостійно узгодженого платником податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2009 року. У вищезазначеному рішенні судом підтверджено факт часткової сплати товариством узгодженого податкового зобовязання за листопад 2009 року та на підставі норм Закону № 2181, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи, що у платника відсутній інший податковий борг, крім боргу з ПДВ, що є предметом розгляду вказаної адміністративної справи, судом встановлено неправомірність відмови податкового органу щодо зарахування сплачених коштів за відповідні звітні періоди, згідно призначення платежу вказаного в платіжних дорученнях. Дана постанова суду не набрала законної сили, оскільки оскаржена в апеляційному порядку. Отже, сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість за листопад 2009 року є неузгодженою.

Крім того, в судовому засіданні представники відповідача не заперечили, що суми податкових зобовязань з ПДВ за серпень, вересень та листопад 2009 року стягнуті з ПрАТ «Зелене господарство» в дохід бюджету вищевказаними судовими рішеннями по справах за № 321/10/0970 та № 2а-814/12/0970.

Однак на переконання суду заявлена позивачем вимога про зобовязання ДПІ у м. Івано-Франківську виключити з обліку в картках особових рахунків ПрАТ «Зелене господарство» нараховану суму штрафних санкцій в розмірі 13616,10 грн., як таку, що є неузгодженою в звязку із оскарженням платником вищевказаного рішення податкового органу від 07.02.2013 року не підлягає до задоволення з огляду на нижченаведене, оскільки виключення з карток особових рахунків платника ПрАТ «Зелене господарство» штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом згідно повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0008341592, можливе лише з моменту набрання законної сили постановою суду, якою вищевказане повідомлення-рішення скасоване.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що проведенною перевіркою встановлено факт порушення позивачем строків сплати сум податкових зобовязань, оскільки узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період визначений в акті перевірки відповідно, сплаченими платіжними дорученнями за періоди який додається до заперечення із затримкою більш ніж 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Апелянт посилається на те, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Стверджує, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2013 року страшим державним податковим ревізором відділу адміністрування ПДВ Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності ПрАТ «Зелене господарство» щодо своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з ПДВ за за серпень, вересень та листопад 2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.02.2013 року № 1113/15-2/05479378, згідно висновків якого, що позивачем порушено встановлені п.57.1 ст.57 ПК України терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на додану вартість, за серпень, вересень та листопад 2009 року в загальному розмірі 68080,48 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення №0008341592 від 07.02.2013 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 13 616,10 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно із положеннями пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

В силу п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Встановлено, що 16.09.2009 року, 19.10.2009 року та 17.12.2009 року ПрАТ «Зелене господарство» подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з ПДВ відповідно за серпень, вересень та листопад 2009 року. Згідно значень, вказаних у рядку 27 вказаних декларацій позивачем задекларовано суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, відповідно становлять 26 147 грн., 24 323 грн. та 26287 грн. (а.с. 48-51, 54- 55).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень задекларовані суми податкового зобовязання з ПДВ підприємством частково сплачені: відповідно за серпень 2000 грн., вересень 4 422грн. та за листопад 15 000грн. При цьому у графі «призначення платежу» вказаних платіжних доручень позивачем зазначено податок на додану вартість за відповідний звітний період (а.с.41-44,47).

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Із змісту даних наявних матеріалів справи убачається, що податковим органом в порушення вищенаведених норм не враховані призначення сплачених позивачем коштів згідно платіжних доручень, а вказані кошти зараховані на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником сум ПДВ у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, через що правові підстави для застосування до позивача спірних штрафних (фінансових) санкцій є відсутніми.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що податковим органом допущено порушення вимог закону в частині самостійного зарахування сплачених коштів в погашення минулої заборгованості, а не поточних зобов'язань.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 203.2 ст.203 ПК України встановлено, що платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року усправі за № 2а- 321/10/0970, яка набрала законнгої сили, з Відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство» стягнено в дохід бюджету 20 1818 грн. податкового боргу, в тому числі і суми самостійно узгоджених платником податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року. У вказаному рішенні судом підтверджено факт часткової сплати ПрАТ «Зелене господарство» самостійно узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за серпень, вересень 2009 року та встановлено, що податковим органом неправомірно проведено зарахування сплачених платником сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу, так як приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Крім того, постановою Івано-Франківського окружного суду у справі № 2а- 814/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство», яка згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адмфнстративного суду від 14.05.2015 року, з товариства стягнуто на користь бюджету податковий борг в загальному розмірі 333363 грн, в тому числі і суму самостійно узгодженого платником податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2009 року. У зазначених рішеннях судами підтверджено факт часткової сплати товариством узгодженого податкового зобовязання за листопад 2009 року та на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи, що у платника відсутній інший податковий борг, крім боргу з ПДВ, що є предметом розгляду вказаної адміністративної справи, судом встановлено неправомірність відмови податкового органу щодо зарахування сплачених коштів за відповідні звітні періоди, згідно призначення платежу вказаного в платіжних дорученнях.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідачем не заперечується, що суми податкових зобовязань з ПДВ за серпень, вересень та листопад 2009 року стягнені з ПрАТ «Зелене господарство» в дохід бюджету вищевказаними судовими рішеннями по справах за № 2а-321/10/0970 та № 2а-814/12/0970.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вищезгаданим приписам ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, обґрунтованість своїх висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, належними та допустимими доказами не довів.

Таким чином, враховуючи непідтвердження обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та підставним, а тому правомірно задоволений судом першої інстанції.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч.1 ст.195 КАС України він вправі переглядати судові рішення першої інстанції лише у межах апеляційної скарги, а у іншій частині постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року будь-ким оскаржена не була.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі №809/558/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання до вчинення дій без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник