Ухвала суду № 45115376, 11.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р.Справа № 818/655/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/655/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТОПАЗ") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 року № НОМЕР_1.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року по справі №818/655/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 10.10.2014 року № НОМЕР_1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (вул. 1-ша Залізнична, 1/2, м. Суми, код ЄДРПОУ 32778704) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року по справі №818/655/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ТОПАЗ" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на не підтвердження реальності здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сумиславбуд" м. Суми з придбання позивачем будівельних робіт. Зазначив, що до перевірки не надавались проектно-кошторисна документація, а також календарний графік виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом. Стверджує, що умовами вказаного договору не було передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядні організації, зокрема позивачем не було надано доказів, що виконання робіт субпідрядною організацією ним контролювалось. Також посилається на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сумиславбуд» від 08.08.2014р. №2839/2205/35906877/313 , з якого вбачається, що вказане підприємство будівельні роботи по реконструкції спортивного комплексу комунального закладу спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву м. Суми не виконувало, а також на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (контрагента ТОВ «Сумиславбуд») №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, який, на думку відповідача підтверджує той факт, що ТОВ «ВК Віконні системи» не могло виконувати вказаний обсяг робіт по реконструкції спортивного комплексу комунального закладу спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву м. Суми, оскільки у вказаного підприємства відсутні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення будівельної діяльності, а також трудових ресурсів. Таким чином, вважає вірними висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 22.09.2014 за №3844/22-04/32778704/381 про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та відємного значення з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 32 561 грн., та стверджує про правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З огляду на зазначене, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав на те, що реальність здійснення господарських відносин ТОВ "ТОПАЗ" із ТОВ «ВК Віконні системи», їх виду, обсягу та розрахунків підтверджена наданими належним чином оформленими первинними документами. З викладених підстав вважає наведений у Акті перевірки висновок про завищення податкового кредиту на суму 32 561,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Сумиславбуд" в серпні 2012 року необґрунтованим і незаконним, що ґрунтується на припущеннях та спростовується даними бухгалтерського та податкового обліку. З огляду на зазначене, вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТОПАЗ" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт №3844/22-04/32778704/381 від 22.09.2014 року (а.с.12-25).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТОПАЗ" пп. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення р.19 декларації з ПДВ за серпень 2012 р. на суму 32 561,00 грн. у звязку з завищенням податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання позивачем будівельних робіт у ТОВ "Сумиславбуд", реальний характер яких, на думку посадових осіб відповідача, не підтверджується наданими на перевірку первинними документами та податковою інформацією.

На підставі вказаного вище акту перевірки №3844/22-04/32778704/381 від 22.09.2014 ДПІ у м. Сумах було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 за № НОМЕР_1, згідно якого позивачу було зменшено розмір відємного значення суми датку на додану вартість у розмірі 32 561,00 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з позицією ДПІ у м. Сумах, позивач оскаржив зазначене повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області скарга від 21.10.2014 за №172 (а.с.31-33).

Рішенням від 04.12.2014 за №1042/10/18-28-10-03-04-259/325ск ГУ ДФС у Сумській області скаргу позивача залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.34-34).

Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДФС України у Сумській області, позивач вернувся із відповідною скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с.36-38).

Рішенням від 03.02.2015 за № 2073/6199-49-10-01-15 ДФС України у задоволенні скарги відмовила та залишила оскаржуване податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах без змін (а.с.39-40).

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2014 за № НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по реальним господарським операціям з контрагентом ТОВ "Сумиславбуд". Такими чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість, у звязку з чим, вказав на неправомірність висновків посадових осіб податкового органу про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 32561,00 грн. за серпень 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ «Сумиславбуд» у зв`язку з відсутністю підтвердження виконання будівельних робіт, та, як наслідок, збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 р. на суму 32 561,00 грн., у зв`язку із порушенням вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ Сумиславбуд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору підряду №5/12 від 04.04.2012 (а.с.41-48), за замовленням Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради (УРКБ СМР), в період з квітня по серпень 2012 року позивач виконував будівельні роботи Реконструкцію спортивного комплексу комунального закладу дитячо-юнацька школа олімпійського резерву у м. Суми. Загальна вартість виконаних робіт склала 1 380 638,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 230 106,34 грн. (а.с.49-56).

Підставою для укладення Договору №5/12 стала перемога Позивача у відповідному тендері, який був об'явлений Замовником робіт УКБ СМР.

Відповідно до Розділу 3 Договору №5/12, ціна робіт, запланованих на 2012р., склала 1 442 901,72 гри.

До обсягів робіт також входило і опорядження фасаду, про що вказано у розділі 6 Локального кошторису №2-1-1 на загальнобудівельні роботи по Спортивному корпусу, а вартість робіт з опорядження фасаду (без врахування ПДВ, прибутку, адміністративних та інших витрат, які вказуються у Договірних цінах та Актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) без ПДВ складала 554 810,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи локальним кошторисом № 2-1-1 на суму 1 509 5 78,00 грн.

Відповідно до календарного графіку (додаток №2 до Договору №5/12) перша черга реконструкції, до якої входило і опорядження фасаду, повинна була бути виконана до кінця липня 2012р.

До виконання робіт позивачем було залучено субпідрядні організації, зокрема утеплення фасаду на вказаному обєкті виконувало ТОВ Сумиславбуд.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Сумиславбуд" є юридичною особою, будівельним підприємством, яке працює з 2008р., має необхідні дозволи та ліцензії, необхідні для здійснення будівельних робіт, а також зареєстроване як платник ПДВ (а.с. 102-106).

21.06.2012р. між Позивачем і ТОВ "Сумиславбуд" був укладений Договір субпідряду №210612, предметом якого було улаштування фасаду на об'єкті "Реконструкція спортивного корпусу комунального закладу спеціалізована дитячо - юнацька школа олімпійського резерву м. Суми"(а.с.70-74).

Ціна договору була встановлена в сумі 699 927,78 грн., про що вказано у Договірній ціні (додаток №1 до Договору №210612), яка була визначена на підставі локального кошторису №2-1-1 на опорядження фасаду., який, у свою чергу, був складений у відповідності до локального кошторису по Договору №5/12, укладеного між Позивачем та УКРБ СМР, що підтверджується копією локального кошторису на опорядження фасаду.

Для виконання робіт платежами від 25.06.2012 на суму 90 000,00 грн., від 25.06.2012 на суму 126 000,00 грн. та від 26.06.2012 на суму 50 000,00 грн. позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ Сумиславбуд аванс в сумі 266 000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками по рахунку №26008205604 (а.с.89-91).

На виконання умов Договору субпідряду, ТОВ Сумиславбуд виконало замовлені роботи і станом на серпень 2012 р. обсяги виконаних робіт склали 461 366,00 грн., що підтверджується відповідними Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 р. (форма КБ-2в), Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 р. (форма КБ-3) та податковими накладними (а.с.77-88).

Остання податкова накладна №52 від 31.08.2012 була виписана на суму 195 366,40 грн., у тому числі ПДВ в сумі 32 561,07 грн., що складає вартість робіт, виконаних ТОВ Сумиславбуд, за вирахуванням суми сплаченого авансу: 461 366,00 - 266 000,00 = 195 366,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що замовник робіт УРКБ Сумської міської ради повністю прийняв вищевказані обсяги робіт (і це не заперечується відповідачем), що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р. №5 від 22.08.2012 на суму 461 366,00 грн. форма КБ-2в (а.с.64-67), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012р. №5/5/12 від 22.08.2012 форма КБ-3 (а.с.63) та податковими накладними №103 від 25.06.2012 на суму 416 955,00 грн. (а.с.68) та №144 від 04.09.2012 на суму 44 411,00 грн. (а.с.69).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірку виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між Позивачем та УРКБ СМР також здійснювала Державна фінансова інспекція в Сумській області. Перевірка здійснювалась за період з 01.05.2011р. по 31.10.2013р., у тому числі і по Договору №5/12, а також по субпідрядним договорам. В результаті перевірки ніяких порушень з боку Позивача виявлено не було. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ДФ1 в Сумській області №06-08/121-3 від 04.12.2013р.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що укладений між позивачем та ТОВ Сумиславбуд договір субпідряду містить положення щодо предмету, ціни, якості робіт, порядку здійснення оплати, строку виконання робіт, прав та обов`язків сторін, здачі-приймання закінчених робіт, відповідальності сторін, обставин непереборної сили, вирішення спорів, строку дії договору, інших умов, що свідчить про намір щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Сумиславбуд, як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у підприємства позивача проектно-кошторисної документації, а також календарного графіку виконання робіт, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки проектно-кошторисна документація, за якою виконувались роботи, є власністю Замовника робіт УРКБ СМР і знаходиться у нього, а позивачу надавалась під час виконання робіт і була повернута після їх виконання, зокрема, в матеріалах справи наявні локальний кошторис № 2-1-1 на суму 1 509 5 78,00 грн., а також календарний графік (додаток №2 до Договору №5/12).

Посилання апелянта на те, що умовами вказаного договору не було передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядні організації, зокрема позивачем не було надано доказів, що виконання робіт субпідрядною організацією ним контролювалось, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Сумиславбуд колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

З урахуванням висновків суду касаційної інстанції щодо необхідності врахування при розгляді справи положень ст. 838 ЦК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень зазначеної статті, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обовязку. Замовник і субпідрядник не мають права предявляти один одному вимоги, повязані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також згідно з положеннями ст.319 Господарського кодексу України, до виконання договорів підряду підрядник має право залучати як третіх осіб субпідрядників.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві було визначено порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.п. 61, 66 Загальних умов, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), а також робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Отже, чинним законодавством передбачено право підрядника залучати до виконання договору підряду третіх осіб субпідрядників. Таке право може бути обмежено лише прямою вказівкою про це в договорі або законодавстві.

За результатами аналізу договору укладеного позивачем з його контрагентом, колегія суддів зазначає, що договір субпідряду №210612 від 21.06.2012 не містить обмежень щодо залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт, що є предметом договору.

Відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обовязку.

Відносини такого роду між замовником та підрядником мають ознаки відносин представництва, що врегульовані Цивільним кодексом України.

Так, зокрема, згідно до статті 241 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На підтвердження наступного схвалення правочину замовником матеріали справи містять докази прийняття виконаних субпідрядниками робіт з боку Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 р. (форма КБ-2в), в якому вказано, що роботи виконувались з матеріалів ТОВ «Сумиславбуд».

Щодо посилань апелянта на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сумиславбуд» від 08.08.2014р. №2839/2205/35906877/313 , а також на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (контрагента ТОВ «Сумиславбуд») №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, як на підставу для висновку щодо нереальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сумиславбуд», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сумиславбуд» від 08.08.2014р. №2839/2205/35906877/313 вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ «Сумиславбуд» товарів, робіт (послуг) по взаємовідносинах з ТОВ «ВК Віконні системи» за перевіряємий період, тобто з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, а не як зазначив апелянт що вказане підприємство будівельні роботи по реконструкції спортивного комплексу комунального закладу спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву м. Суми не виконувало, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає обґрунтованості в таких посиланнях.

Зокрема, акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (контрагента ТОВ «Сумиславбуд») №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, який, на думку відповідача підтверджує той факт, що ТОВ «ВК Віконні системи» не могло виконувати вказаний обсяг робіт по реконструкції спортивного комплексу комунального закладу спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву м. Суми в дійсності є актом документальної позапланової невиїзної перевірки у ТОВ Виробнича компанія Віконні системи щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, ТОВ "Олимп" за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за лютий, березень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за січень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку №7212/224/33972398 від 21.12.2012 (а.с.149-173). При цьому, ТОВ «ВК Віконні системи» не є контрагентом позивача, а є контрагентом контрагента ТОВ «Сумиславбуд». Вказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність таких доводів відповідача.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Сумиславбуд» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сумиславбуд» у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Сумиславбуд", у зв'язку з придбанням позивачем послуг, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах своєї господарській діяльності, та, в свою чергу, відхиляє твердження відповідача про відсутність факту отримання послуг від ТОВ "Сумиславбуд" та висновки про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 32561,00 грн. за серпень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.10.2014 за № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми датку на додану вартість у розмірі 32 561,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/655/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2015 р.