Ухвала суду № 45115340, 11.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р.Справа № 820/1538/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015р. по справі № 820/1538/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_3П.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 (форма Р) про збільшення суми грошового зобовязання ФО-П ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, за податком на додану вартість в розмірі 82 773,00 грн. (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят три гривні 00 коп.), з яких 66218,00 грн. (шістдесят шість тисяч двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) за основним платежем, а 16 555,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот пятдесят пять гривень 00 коп.) штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 року по справі №820/1538/15 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: 61195, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 року по справі №820/1538/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. Посилаючись на вимоги пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, вважає, що ФОП ОСОБА_3 повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість з квітня 2011 року, однак, реєстраційна картка платника ПДВ, яка заповнена відповідно до вимог чинного законодавства, подана ФОП ОСОБА_3 до ДПІ Київському районі м. Харкова лише 22.02.2012 року та видано ФОП ОСОБА_3ГІ. свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 29.02.2012 за № 200032228. Стверджує, що згідно з даними виписок банку на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 у період з 18.08.2011 року по 21.02.2012 року отримано доходу у загальній сумі 331091,50 грн., тобто, в порушення вимог пункту 187.1 ст.187 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 у період з серпня 2011 року по лютий 2012 року занижено податок на додану вартість на суму 66218 грн. (з серпня по грудень 2011 року - 45323 грн., січень лютий 2012 року - 20895 гривень). Таким чином, вважає вірними висновки акту перевірки позивача та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 (форма Р), яким позивачу правомірно збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість в розмірі 82 773,00 грн.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скарзі, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, стверджує, що в даному випадку відсутнє порушення позивачем порядку реєстрації платником податку на додану вартість, що виключає можливість визначення йому грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 82 773,00 грн. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи неправомірними, немотивованими та недоведеними, на підставі чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.11.1992 року та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова з 30.11.1992 року.

З 01.04.2010 року по 31.03.2011 року ФО-П ОСОБА_3 знаходився на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на загальній системі оподаткування та з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видане ДПІ у Київському районі м.Харкова Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 29.02.2012 року №200032228.

Актом від 29.05.2014 року № 1568/20-31-17-02-08/НОМЕР_2 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФО-П ОСОБА_3, НОМЕР_2, за період з 01.01.2011 р. по 29.02.2012 р. були встановлені порушення ФО-П ОСОБА_3 п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV, до якого у звязку з наявністю в ньому друкарських та арифметичних помилок листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 04.06.2014 року № 10/20-31-17-02-31 були внесені відповідні зміни.

На підставі цих змін відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 (форма Р) про збільшення суми грошового зобовязання позивача з податку на додану вартість (66218,00 грн. за основним платежем, 16555,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, що в сумі складає 82 773,00 грн.), яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а саме: подана первинна скарга на зазначене повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до Рішення про результати розгляду скарги від 20.10.2014 року за №6788/10/20-40-10-04-17 Головне управління Міндоходів у Харківській області залишило податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14 липня 2014 року №0026331702 (форма Р) - без змін, а скаргу ФО-П ОСОБА_3 без задоволення.

Не погоджуючись з цим, позивач оскаржив вказане рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, яка своїм Рішенням про результатами розгляду повторної скарги від 15.12.2014 року №4090/Л/99-99-10-01-03.14 залишила без змін повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та Рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.10.2014 року №6788/10/20-40-10-04-17 про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 (форма Р), позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його незаконним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, суд першої інстанції зазначив про відсутність заниження позивачем податкових зобов`язань у період з серпня 2011 року по лютий 2012 року. Вказує на відсутність порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки після досягнення обсягу операцій в розмірі 331 091,50 гривень за період з 18.08.2011 року по 21.02.2012 року, позивачем у лютому 2012 року було правомірно подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість та здійснено реєстрацію платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок посадових осіб податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 66218 грн. через порушення ФОП ОСОБА_3, порядку реєстрації платником податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу хибними, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.4 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, що не передбачає сплати податку, подають реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування. Датою переходу зазначених осіб на загальну систему оподаткування є дата їх реєстрації як платників податку (в редакції до 06.08.2011р.).

Відповідно до п.18 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не можуть бути застосовані норми Податкового Кодексу, які набрали чинності пізніше.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (період коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку) дохід ФО-П ОСОБА_3 склав 556 000,00 гривень, після чого позивач з 01.04.2011 року перейшов на загальну систему оподаткування, що не заперечується відповідачем.

В подальшому в період з 01.04.2011 року по 21.02.2012 року позивачем отримано дохід в сумі 331 091,50 гривень, що підтверджується листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 04.06.2014 року № 10/20-31-17-02-31, яким було внесено зміни до Акту від 29.05.2014 року № 1568/20-31-17-02-08/НОМЕР_2 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФО-П ОСОБА_3, НОМЕР_2.

09.02.2012 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 до ДПІ у Київському районі м.Харкова (вхідний номер №10963/10) була надана реєстраційна заява платника податку на додану вартість форми №1-ПДВ.

Відповідно до п.18 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, лише з періоду переходу позивача на загальну систему оподаткування, тобто з квітня 2011 року, почав обчислюватися 12-місячний строк, протягом якого обсяг оподатковуваних операцій повинен досягнути межі у 300000,00 грн. для обов'язкової реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до вищевказаних норм перевищення позивачем обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України (протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно 300000 гривень) при перебуванні платника на спрощеній системі оподаткування, а саме: за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року в сумі 556 000,00 гривень, не було підставою для обов'язкової реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що саме після досягнення обсягу операцій у розмірі 331 091,50 гривень за період перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.04.2011 року по 21.02.2012 року, позивачем у відповідності до положень ст. 181 ПК України, в лютому 2012 року було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість та 29.02.2012 року здійснено реєстрацію платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на відсутність порушення позивачем порядку реєстрації платником податку на додану вартість, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та приходить до висновку, що позивачем у період з серпня 2011 року по лютий 2012 року не було занижено податок на додану вартість на суму 66218 грн., що повністю підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № НОМЕР_1 (форма Р) про збільшення суми грошового зобовязання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість в розмірі 82 773,00 грн., з яких 66218,00 грн. за основним платежем, та 16 555,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 року по справі №820/1538/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2015р. по справі № 820/1538/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2015 р.