Ухвала суду № 45115332, 11.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р.Справа № 818/540/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 818/540/15

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Преміум Стар"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Преміум стар" (далі по тексту позивач, ТОВ "Преміум стар") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.02.2015 року № 0013741502/10552, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 344, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року по справі №818/540/15 адміністративний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Преміум стар" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.02.2015 № 0013741502/10552, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 344, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Преміум стар" судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року по справі №818/540/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Преміум стар" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту завищення задекларованого ТОВ «Преміум Стар» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ела-Плюс» по виготовленню заготовок верху взуття. Зазначив, що податкові накладні від 7 квітня 2014 року № 1, від 23 квітня 2014 року № 3 складені з порушенням вимог пунктів 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, заповнені дані в податкових накладних (колонки 5, 6) у паперовому вигляді не відповідають даним із зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних електронною версією податкових накладних. Стверджує, що ТОВ «Преміум Стар» не скористалося правом подання заяви зі скаргою на контрагента ТОВ «Ела-Плюс» по причині невідповідності даних податкових накладних від 7 квітня 2014 року № 1, від 23 квітня 2014 року №3 даним Єдиного реєстру податкових накладних, внаслідок чого втратило право на формування податкового кредиту. Таким чином, вважає вірними висновки акту перевірки позивача від 22 вересня 2014 року № 3858/18-19-15-02/35172222/326 та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0013741502/10552, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 344, 00 грн.

Надіслав клопотання з проханням розглянути справу у відсутність його представника.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також письмових поясненнях, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на те, що податкові накладні від 7 квітня 2014 року № 1, від 23 квітня 2014 року №3 заповнені у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.01.2014 року № 10. Зазначив, що ТОВ «Преміум Стар» скористалось сервісом «Зворотній зв'язок» на офіційному сайті ДПС України і отримало витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 15180305, в якому підтверджено факт реєстрації спірних податкових накладних. Вказав на те, що протягом 60 календарних днів ДПІ у м. Сумах не було виявлено жодних порушень та розбіжностей, тому у позивача не було підстав для подання до податкової декларації заяви зі скаргою на контрагента ТОВ «Ела- Плюс». Крім того, звертає увагу на те, що питання перевірки правильності визначення податкового кредиту за квітень 2014 року, в тому числі по контрагенту ТОВ «Ела-Плюс», було предметом дослідження трьох документальних позапланових виїзних перевірок ДПІ у м. Сумах, а саме: у липні, у серпні та у вересні 2014 року, результати яких відображені у довідці від 17.07.2014р. №2531/18-19-15-02/35712222 та актах від 15.08.2014р. №2945/18-19-15- 02/3 5 712222 та від 22.09.2014р. №3858/18-19-15-02/35172222. Таким чином, вважає, що ТОВ «Преміум Стар» мало всі підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Ела- Плюс» у квітні 2014 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0013741502/10552 є протиправним та підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09.09.2014 року по 15.09.2014 року посадовою особою ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Преміум Стар» з питань, що стали предметом заперечення, за результатами якої було складено акт від 22.09.2014 року № 3858/18-19-15-02/35172222 (а.с. 45-49).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року на суму 19 470, 00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року на суму 43 958, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 22.09.2014 року № 3858/18-19-15-02/35172222 ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0009421502/54324, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43 958, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 21 979, 00 грн. (а.с. 11).

Податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0009421502/54324 було оскаржене позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Сумській області від 27.11.2014 № 705/10/18-28-10-03-04-264/331 податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0009421502/54324 скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18 582 грн. та застосуванні штрафної санкції в розмірі 15 635 грн. (а.с. 12-14).

05.02.2015 року ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0013741502/10552, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 344, 00 грн. (а.с. 61).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2015 року № 0013741502/10552, ТОВ «Преміум Стар» звернулось до суду з вимогою визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Так, судом першої інстанції зазначено про відсутність з боку ТОВ «Преміум Стар» порушень вимог податкового законодавства, що підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2014 року по господарським операціям із ТОВ «Ела- Плюс», у зв'язку з чим, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6 344, 00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0013741502/10552 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 року № 0013741502/10552 прийнято ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на підставі висновків відповідача про те, що податкові накладні від 7 квітня 2014 року № 1 та від 23 квітня 2014 року № 3, видані позивачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ела-Плюс» не зареєстровані в Єдиному реєстрі - складені з порушенням вимог пунктів 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, заповнені дані в податкових накладних (колонки 5, 6) у паперовому вигляді не відповідають даним із зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних електронною версією податкових накладних.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з яким ( в редакції на час складання податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач мав господарські відносини із контрагентом ТОВ «Ела-Плюс».

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Преміум Стар» (замовник) та ТОВ "Ела-Плюс" (виконавець) укладено договір про надання послуг по пошиттю заготовок верху взуття від 11.10.2013 року № 1.

Договір підписано директорами ТОВ «Преміум Стар» (замовник) та ТОВ "Ела-Плюс" та скріплено печатками підприємств.

Виконання вказаного договору підтверджується: податковими накладними від 7 квітня 2014 року № 1 (а.с. 15) та від 15 квітня 2014 року № 3 (а.с. 16), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 94, 96).

Оплата послуг за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 98, 99).

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ «Преміум Стар» сформовано податковий кредит на суму 35 409,60 грн..

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених первинних документів повністю підтверджено факт отримання позивачем у ТОВ "Ела-Плюс" послуг по пошиттю заготовок верху взуття, що є підставою для формування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по взаємовідносинам із даним контрагентом у квітні 2014 року.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ела-Плюс" податковим органом не заперечується.

Апелянтом також не заперечується, що оригінали податкових накладних, отримані підприємством на паперових носіях, заповнені у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 14.01.2014р. №10, який діяв на той час, та містять всі обов'язкові реквізити, визначені п.201.1 ПК України.

Між тим, посилаючись на не відповідність заповнених даних в податкових накладних від 7 квітня 2014 року № 1 та від 15 квітня 2014 року № 3 у паперовому вигляді із даними електронної версії зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач вважає, що ТОВ «Преміум Стар» втратило право на формування податкового кредиту. Такі висновки на думку колегії суддів є неправомірними, з огляду на наступне.

З пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України ( в редакції на час видачі податкових накладних) вбачається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 цієї ж статті передбачено, що Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує на те, що на платника податку-продавця товарів/послуг покладено обов'язок надати покупцеві податкову накладну за наслідками господарської операції з поставки таких товарів/послуг, а також зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом надсилання її податковому органу. Підтвердженням реєстрації податкової накладної у вказаному Реєстрі є квитанція.

При цьому, у випадках неприйняття податкової накладної у разі порушення вимог, встановлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, податковий орган також надсилає квитанцію продавцю із зазначенням причини неприйняття. У такому разі покупець товарів/послуг не буде мати права на віднесення сум ПДВ по такій податковій накладній до податкового кредиту, в разі невиконання приписів абз. 11 пункту201.10 статті 201 ПК України, в той час як продавець не звільняється від обов'язку включення суми ПДВ по цій податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вищезазначеними нормами передбачено порядок дій відповідача у випадку виявлення розбіжностей, при цьому виявлення таких розбіжностей передбачено підставою для повідомлення про розбіжності для подання уточнень та проведення перевірки.

Також, колегія суддів зауважує, що в такому випадку перевірка має стосуватися в першу чергу продавця, натомість, відповідачем перевірявся покупець.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність права на податковий кредит пов'язана з відсутністю зареєстрованої податкової накладної, тобто право на податковий кредит виникає саме у випадку наявності зареєстрованої належним чином податкової накладної.

Доказів неприйняття податковим органом податкових накладних, виданих ТОВ "Ела-Плюс" на адресу ТОВ "Преміум Стар", суми ПДВ по яким перевищують 10 000 грн., для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок їх формування з порушенням та невідповідності вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України або відсутності факту реєстрації продавцем (ТОВ «Ела-Плюс») податкових накладних матеріали справи не містять та відповідачем не надано .

Враховуючи, що податкові накладні від 7 квітня 2014 року № 1 та від 15 квітня 2014 року № 3 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в підтвердження чого позивачем надані до суду відповідні квитанції, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача щодо невідповідності цих первинних документів.

Також, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Ела-Плюс» не відмовляло в наданні податкових накладних позивачу, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно підстав подавати до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника у позивача не виникало.

Згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема про податкову накладну та/або розрахунок коригування, - витяг з Реєстру.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Преміум Стар» отримало витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №15180305, в якому підтверджено факт реєстрації спірних податкових накладних ТОВ «Ела-Плюс» , а показники зазначені в отриманих від контрагента податкових накладних від 7 квітня 2014 року № 1 та від 15 квітня 2014 року № 3 не відрізняються з даними, які отримано з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до внесених Законом України від 28.12.2014р. №71-УІІІ змін до Податкового кодексу, зокрема до статті 201, починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні та розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді. З цього моменту покупці - платники податку мають можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних електронні копії податкових накладних, які зареєстровані в реєстрі їх контрагентами - постачальниками.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що до 1 січня 2015 року платники податку мали можливість перевірки виключно наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і не мали доступу до електронної форми зареєстрованої податкової накладної.

Отже, колегія суддів вказує на те, що позивач взагалі не мав можливості перевірити відповідність даних податкових накладних в паперовому вигляді із зареєстрованими податковими накладними в електронній формі.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що питання перевірки правильності визначення бюджетного відшкодування за квітень 2014 року, вже було предметом дослідження документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Сумаху липні 2014 року.

Так, згідно довідки податкового органу від 17.07.2014р. перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Преміум Стар» у декларації за квітень 2014 року від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування за квітень 2014 року (а.с.34-39).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Преміум Стар» мало встановлене законом право формування на підставі отриманих податкових накладних податкового кредиту на суму 35 409,60 грн. та отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2014 року за результатами відносин із ТОВ «Ела-Плюс» .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 05.02.2015 року № 0013741502/10552, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 376, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 344, 00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 818/540/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2015 р.