Ухвала суду № 45115302, 16.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р.Справа № 818/1318/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 818/1318/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство Технологія звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 23.03.2015 року № 0000161502/7196 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7576, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу на проведення перевірки від 23.02.2015 року №54, начальником відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Сумах ОСОБА_1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Технологія з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ Техносфера Пик за серпень 2014 року, ТОВ Поліграфпартнер за жовтень 2014 року, ТОВ Сумиелектросервіс за жовтень 2014 року та ПП Мітмарк за жовтень, листопад 2014 року. За результатами перевірки 06 березня 2015 року складений акт № 157/18-19-15-02/14022407 (а.с.18-42), згідно якого ДПІ у м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на 7576,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 23 березня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000161502/7196 (а.с.43) про зменшення суми відємного значення податку на додану вартість в розмірі 7576, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для визначення податкових зобовязань та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Сумах визначила нереальність господарських операцій між Приватного акціонерного товариства Технологія і ПП Мітмарк, вчинення цих операцій без мети настання правових наслідків, які обумовлені ними, з метою надання податкової вигоди позивачу, про що свідчать аналіз податкової звітності ПП Мітмарк та дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими субєктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обовязкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Разом з цим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 17 квітня 2012 року з ПП Мітмарк був укладений договір поставки висічних пластин (далі - товар) №012/013/363 (а.с.45-48). Факт придбання товарів та оплати підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними. На суму придбаного товару ПП Мітмарк були виписані податкові накладні.

Висічні пластини були оприбутковані ПрАТ Технологія та використані в господарській діяльності, про що свідчать довідки про рух товару (а.с.70-71, 79), листи на виготовлення та поставку готової продукції (а.с.72,80), замовлення на висічну пластину (а.с.73-74, 81-82).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції по поставці товару між Приватним акціонерним товариством Технологія і ПП Мітмарк фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні обєкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 818/1318/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4