Ухвала суду № 45115184, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа: № 826/5757/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атлант-С» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атлант-С» (далі відповідач ) про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1530,73 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Атлант-С» є страхувальником та платником страхових внесків у розумінні Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням».

ТОВ «Торговий дім «Атлант-С» зареєстроване і перебуває на обліку у Подільській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Зі звіту форми Ф 4-ФСС з ТВП за 2009 рік вбачається, що визначена позивачем товариству сума заборгованості зі сплати внесків у розмірі 1530,73 грн. є заборгованістю по страховим внескам, строк сплати яких не настав, і заборгованістю, яка повязана з невиплатою заробітної плати.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено настання строку сплати спірної суми заборгованості, тому й підстави вважати її недоїмкою відсутні, а також з того, що обовязок зі сплати страхових внесків виникає у підприємства в день отримання коштів на виплату заробітної плати або в день її виплати, а не в день нарахування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2240-ІІI ), Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. № 16, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі Інструкція № 16 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В абз. 1-4 ч. 1 ст. 23 Закону № 2240-ІІI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону № 2240-ІІI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Підпунктом 4.4 пункту 4 Інструкції № 16 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, регламентовано, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

Відповідно до пп. 4.5 п. 4 Інструкції № 16, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що обовязок зі сплати страхових внесків, передбачених Законом № 2240-ІІI, виникає у субєкта господарювання-страхувальника в день отримання коштів на виплату заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року у справі № 826/12878/13-а, від 31 березня 2015 року у справі № 826/12882/13-а.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, сума заборгованості, яку просить стягнути позивач ( звіт Ф 4-ФСС з ТВП за 2009 р. ), складається із суми страхових внесків, передбачених Законом № 2240-ІІI, строк сплати яких не настав та які не сплачені відповідачем у звязку з невиплатою заробітної плати.

Таким чином, оскільки відповідачем не було отримано відповідних коштів на виплату заробітної плати, виплата заробітної плати, згідно зі звітом Ф 4-ФСС з ТВП за 2009 р., не була здійснена і позивачем не доведено іншого, то й обовязок зі сплати страхових внесків, передбачених Законом № 2240-ІІI, з такої суми заробітної плати по цьому періоду у відповідача відсутній.

Доводи апелянта про те, що обовязок зі сплати страхових внесків, передбачених Законом № 2240-ІІI, виникає у страхувальника в день, призначений для виплати заробітної плати, а не в день одержання коштів на оплату праці, колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать приписам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, ст. 23 Закону № 2240-ІІI та п. 4 Інструкції № 14.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.