Ухвала суду № 45115183, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/87/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАНТА-М" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ТОВ "МАРАНТА-М" звернулось з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем при проведенні перевірки не зясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобовязань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0003562200 від 19.11.2014 р., яким ТОВ "МАРАНТА-М" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639010,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 511208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 127802 ,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Маранта М» зареєстроване Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні 15.10.2010 р. за №14991020000012631. На податковий облік взято в ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області як платника податків 18.10.2010 р. №62779.

Також, встановлено, що у період з 18.08.2014 р. по 19.08.2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маранта М» (код ЄДРПОУ 37353082) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 р. та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами постачальниками ТОВ «Парус (37276126), ТОВ «Пафіс» (33668302), ТОВ «ТД «КНПС» (36093194), ТОВ «Уністрой» (32581996), ПАТ НФЗ ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (186520) за період з 01.11.2013 р. по 05.06.2014р.

За наслідками даної перевірки складено акт від 22.08.2014 року №290/21-03-22-06/37353082.

У вищенаведеному акті перевірки зазначаються порушення п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.186.2 ст. 186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в наслідок чого занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 518594,34 грн. в т.ч. у грудні 2013 р. 7386,34 грн., у квітні 2014 р. 511208,00 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі ПДВ 15633,34 грн., що призвело до заниження (ряд.24) «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі ПДВ 1797908,66 грн.

Також зазначені порушення п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст.138, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за 2013 р. у сумі 7017,02 грн.

До того ж, перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Праус, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товару (бензин) ТОВ «Маранта-М» та ТОВ Праус, з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014 р. за №0002872200, яким ТОВ "Маранта-М" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8771,27 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 7017,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1754,25 грн.

Також, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014р. № НОМЕР_2, яким ТОВ "Маранта-М" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 648242,93 грн., у т.ч. за основним платежем 5158594,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 129648,59 грн.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішення позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 12.11.2014 р. за №155/10/21-22-10-06-06, скаргу ТОВ "Маранта-М" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення рішення від 09.09.2014 р. за №0002872200; скасовано податкове повідомлення - рішення 09.09.2014р. № НОМЕР_2 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7386,34 грн. та штрафної санкції в сумі 1846,59 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

За наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003562200 від 19.11.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРАНТА-М" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 639010,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 511208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 127802 ,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1, прийняте відповідачем безпідставно.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «Маранта-М» та ТОВ «Праус», було укладено договір поставки нафтопродуктів за № 01/18 від 01.04.2014р. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Праус» зобовязувалось поставити нафтопродукти у власність Позивача в кількості, асортименті та за ціною, що обумовлені в додаткових угодах до договору поставки. Товар поставляється партіями на умовах EXW резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на праві власності або користування. Передача нафтопродуктів оформлюється актами приймання-передачі до кожної поставки або зведеними актами, які відображають передання-приймання товарів протягом періоду, вказаному в такому акті. Розрахунки за поставлений товар мають бути проведені протягом 120 днів з дня підписання акту приймання-передачі.

Додатковою угодою від 01.04.2014р. за № 140430000000019 до вказаного вище Договору поставки визначено домовленість сторін про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95- ЄВРО вид II клас D в кількості 9,151т., на суму 168231,98 грн. з ПДВ, на умовах EXW резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на праві власності або користування, із строком прийняття товарів до 30.04.2014р.

Листом № 254/02-П від 01.04.2014р. ТОВ «Праус» повідомило ТОВ «Маранта-М», що нафтопродукти, придбані за наведеним вище договором знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», який повідомлений про перехід права власності, та можуть бути отримані у будь-який час протягом дії укладеного між сторонами Договору поставки.

30.04.2014р. між сторонами складено зведений ОСОБА_1 приймання-передачі нафтопродуктів, в якому зазначено, що ТОВ «Праус» передано, а ТОВ «Маранта-М» отримано за договором поставки № 01/18 від 01.04.2014р, протягом квітня 2014р., бензину А-95 в кількості 9,151т., на суму 168 231,98грн. з ПДВ.

30.04.2014р. ТОВ «Праус» також виписано податкову накладну №20, включену до реєстру податкових накладних.

В подальшому, між тими ж сторонами та на тих же умовах було укладено:

-договір поставки нафтопродуктів № 01/59 від 01.04.14р. та додаткову угоду до нього за № 140430000000167 від 01.04.14р. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95- ЄВРО вид II клас D в кількості 60.158т., на суму 1.004.157,34грн. з ПДВ, про можливість отримання якого у зберігача (ПАТ «Дніпронафтопродукт») ТОВ «Праус» повідомило листом за № 255/02-П. ОСОБА_1 приймання передачі № 140430000000167 від 30.04.14р. та виписано податкову накладну № 166 від 30.04.14р.;

-договір поставки нафтопродуктів № 04/03 від 04.04.14р. та додаткову угоду до нього № 140430000000244 від 04.04.14р. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95- ЄВРО вид II клас D в кількості 24.368т., на суму 420.201,79грн. з ПДВ, про можливість отримання якого у зберігача (ПАТ «Дніпронафтопродукт») ТОВ «Праус» повідомило листом за № 256/02-П. ОСОБА_1 приймання передачі № 140430000000244 від 30.04.14р. та виписано податкову накладну №243 від 30.04.14р.;

-договір поставки нафтопродуктів № 14/1 від 14.04.14р. та додаткову угоду до нього за № 140430000000021 від 11.04.14р. про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95- ЄВРО вид II клас D в кількості 77.191 т., на суму 1474656,86 грн. з ПДВ, про можливість отримання якого у зберігача (ПАТ «Дніпронафтопродукт») ТОВ «Праус» повідомило листом за № 256/02-П. ОСОБА_1 приймання передачі № 140430000000021 від 30.04.14р. та виписано податкову накладну №22 від 30.04.14р.;

Виконання умов оплати за вищезазначеними договорами підтверджується наданими суду платіжними дорученнями №557 від 17.06.2014 р.. №558 від 17.06.2014 р., №559 від 17.06.2014р., №600 від 17.06.2014 р.

Варто зазначити, що ТОВ "Маранта-М" оприбутковано придбаний товар, що підтверджується службовими документами "прихід пального", відомістю інвентаризації нафтопродуктів від 28.04.2014р.

В подальшому, придбаний товар було позивачем реалізовано, що підтверджується довідками відпуску паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

З огляду на те, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

До того ж єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами слугував акт перевірки від 11.06.2014 року № 627/223/37276126 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Праус щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 р..

Стосовно встановлення контролюючим органом порушень п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.186.2 ст. 186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в наслідок чого занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 518594,34 грн. в т.ч. у грудні 2013 р. 7386,34 грн., у квітні 2014 р. 511208,00 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі ПДВ 15633,34 грн., що призвело до заниження (ряд.24) «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі ПДВ 1797908,66 грн., суд зазначає таке.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За змістом п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

З огляду на те, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.186.2 ст. 186, п.198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставним.

До того ж колегія суддів дослідила надані товариством в судовому засіданні копії товарно-транспортних накладних, сертифікату відповідності, Паспорту якості, змінних звітів з АЗС, Z-звітів на підтвердження прийняття та оприбуткування нафтопродуктів на АЗС, листа ПАТ "Дніпронафтопродукт" та журналів обліку нафтопродуктів які надійшли на АЗС, що підтверджують рух придбаних у ТОВ "Праус" нафтопродуктів та реальність господарських операцій.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_1, прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАНТА-М" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № 821/87/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду 15 червня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян