Ухвала суду № 45115046, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1031/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 45496951 від 25.12.2014 року про накладення штрафу; визнання протиправною та скасування постанови ВП № 45496951 від 25.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 07 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі № 826/10716/14 позовні вимоги непідприємницького товариства «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо неповернення позивачу пенсійних активів у розмірі 4 900 000 грн., розміщених у ПАТ «Реал-Банк» згідно договору № 78/29-19/БТ від 22.11.2013 року про залучення на строковий депозит грошових коштів субєкта господарювання та зобовязано Фонд повернути непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014 року апеляційні скарги Фонду та Уповноваженої особи Фонду залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014 року по справі № 826/10716/14 - без змін.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2014 року по справі № 826/10716/14, Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист від 12.11.2014 року про зобовязання Фонду повернути недержавному корпоративному пенсійному фонду ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн., розміщені у ПАТ «РЕАЛ БАНК» згідно з Договором.

Недержавним корпоративним пенсійним фондом ВАТ «Укрексімбанк» 14.11.2014 року подано до УДВС ГУЮ у місті Києві заяву про примусове виконання рішення.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у місті Києві Бялого М.Г. від 21.11.2014 року відкрито виконавче провадження № 45496951 про примусове виконання виконавчого листа.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження та отримано Фондом 27.11.2014 року.

За заявою Фонду державний виконавець виніс постанову від 02.12.2014 року ВП № 45496951 про відкладення провадження виконавчих дій до 09.12.2014 року.

У звязку з невиконанням Фондом рішення суду і вимог постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2014 року, з урахуванням постанови державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій до 09.12.2014 pоку, державним виконавцем, винесено постанову від 15.12.2014 року ВП № 45496951 про стягнення з Фонду виконавчого збору у розмірі 490 000, 00 грн. та про накладення штрафу у розмірі 1 360 грн.

Державним виконавцем 25.12.2014 року винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 2 720 грн. за невиконання ним рішення суду та вимог постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2014 року, з урахуванням постанови державного виконавця про відкладення виконавчих дій до 09.12.2014 pоку.

Також, державним виконавцем 25.12.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що прийняття постанов про накладення штрафу та закінчення виконавчого провадження грубо порушує вимоги чинного законодавства, права та інтереси позивача, за відсутності вини.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2014 року ВП № 45496951 не була оскаржена, є чинною і такою, що підлягає виконанню.

Державним виконавцем було надано позивачу термін для добровільного виконання рішення суду, який закінчився 28.11.2014 року пятниця.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві, що останній отримав постанову УДВС ГУЮ у місті Києві про відкриття виконавчого провадження у встановлені законом строки 27.11.2014 року, тобто за один день до закінчення строку для добровільного виконання рішення суду.

Позивачем 01.12.2014 року, після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, подано до УДВС ГУЮ у місті Києві заяву про відкладення провадження виконавчих дій на десятиденний строк.

Постановою від 02.02.2014 року державного виконавця відкладено провадження виконавчих дій до 09.12.2014 року.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача була можливість з 27.11.2014 року по 09.12.2014 року виконати в добровільному порядку рішення суду, але позивачем рішення суду не виконано, пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн. непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» не повернуто.

Враховуючи, що позивачем не виконано рішення суду державним виконавцем направлена вимога № 791/1 від 15.12.2014 року про надання інформації щодо стану виконання рішення суду.

Позивач своїм листом від 15.12.2014 року надав відповідь виконавчій службі, з якої вбачається, що Фондом оформлено розпорядження від 04.12.2014 року № 11-р про зобовязання Уповноваженої особи Фонду повернути недержавному корпоративному пенсійному фонду ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 4 900 000 грн. Вищевказане розпорядження Фонду залишено без задоволення Уповноваженою особою Фонду з посиланням на незаконність такого розпорядження, оскільки останнє суперечить вимогам чинного законодавства України (лист Уповноваженої особи Фонду від 10.12.2014 року № 14-04/5023).

Суд звертає увагу на те, що виконавчим листом, який видано судом, було зобовязано саме Фонд особисто виконати рішення суду та повернути пенсійні активи у сумі 4 900 000 грн. непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк», як їх законному розпоряднику, а не уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Реал Банк».

Таким чином, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження боржника про те, що Фондом на виконання вимоги державного виконавця видано розпорядження, оскільки вони є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше пяти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 15.12.2014 року було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1 360 грн., за невиконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та рішення суду.

Враховуючи, що позивачем не було виконано рішення суду без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі, що і було зроблено державним виконавцем 25.12.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправною та скасування постанови від 25.12.2014 року ВП № 45496951 про накладання штрафу в розмірі 2 720, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.

Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 89 Закону N 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься подання відповідача від 25.12.2014 року про притягнення до кримінальної відповідальності позивача за не виконання рішення суду.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.