Ухвала суду № 45114748, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3289/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді- Пилипенко О.Є.

суддів- Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі- Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0011082201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

У судове засідання не зявилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Суд не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал, а тому дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. За результатами перевірки складено акт від 15.09.2014 № 1037/26-54-22-01-10/36414062.

На підставі висновків Акта від 15.09.2014 № 1037/26-54-22-01-10/36414062 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0011082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61 108,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 277,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентом.

Судом встановлено, що 30.10.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал (Виконавець) було укладено Договір №30/10, відповідно до п.1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з реклами будь якими рекламними засобами, зокрема: створення дизайну, підготовки та виготовленню поліграфічної продукції, виготовленню відео (аудіо) роликів, розміщення рекламних матеріалів замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, на радіо; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, організації зав'язків з громадкістю (паблік рілейшнз), організації і проведенню маркетингових досліджень ринку, розробці ідей рекламної продукції (креатив), розробці бренду (торгової марки), наданню інформаційно-консультативних послуг (перелік не є вичерпним).

Згідно з п. 1.2 договору для виконання послуг за даним договором виконавець має право покласти виконання договору на третіх осіб, при цьому, виконавець залишається відповідальним перед замовником в повному обсязі за порушення договору.

Відповідно до п. 3.1 договору конкретний вид рекламних засобів, терміни та вартість послуг за договором, визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Замовник зобов'язується оплатити вартість послуг виконавця в порядку та у терміни, які узгоджуються сторонами і зазначаються у відповідних додатках до даного договору (п.3.2 договору)

Згідно з п 3.4 договору у випадку зміни обсягу і склад послуг загальна вартість може змінюватися. Зміна вартості послуг узгоджується в обов'язковому порядку сторонами та оформлюється шляхом складання додаткових угод до даного договору .

Додатком № 10 від 07.02.2014 до договору №30/10 від 30.10.2013 сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги на наступних умовах: розробка стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") на регіональному телебаченні у березні-квітні 2014 року: збір даних та підготовка медіа-планів. Вартість послуг за додатком складає 48 963,40 грн., крім того ПДВ у сумі 9 792,68 грн., загальна сума до сплати становить 58 756,08 грн. Строки виконання робіт встановлено не пізніше 03.03.2014. Порядок оплати визначено: оплата послуг виконавця здійснюється в безготівковій формі, не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт (послуг). Даний додаток є невід'ємною частиною договору.

Додатком № 11 від 14.02.2014 до договору №30/10 від 30.10.2013 сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги на наступних умовах: розробка стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") на телебаченні у березні-квітні 2014 року: збір даних та підготовка медіа-планів. Вартість послуг за додатком складає 256 574,84 грн., крім того ПДВ у сумі 51 314,97 грн., загальна сума до сплати становить 307 889,81 грн. Строки виконання робіт встановлено не пізніше 26.03.2014. Порядок оплати визначено наступним чином: оплата послуг виконавця здійснюється в безготівковій формі, не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт (послуг). Даний додаток є невід'ємною частиною договору.

На виконання даного договору ТОВ Компанія Лакшері Кепітал позивачу було надано: послуги з розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") на регіональному телебаченні у березні-квітні 2014 року згідно умов додатку № 10 від 07.02.2014 до договору №30/10 від 30.10.2013 та послуги розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") на телебаченні у березні-квітні 2014 року відповідно до умов додатку № 11 від 07.02.2014 до договору №30/10 від 30.10.2013.

Отримання позивачем зазначених послуг підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 67 та № 68, оформленими на паперових носіях результати розробок зазначених стратегій згідно договору №30/10 від 30.10.2013 та відповідно диском на якому міститься запис з виготовленими ТОВ Компанія Лакшері Кепітал відеороликами.

Про виконання сторонами умов договору №30/10 від 30.10.2013, а саме отримання позивачем від ТОВ Компанія Лакшері Кепітал послуг з розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Білий медвідь") та розробки стратегії Рекламної кампанії клієнта Замовника (відеоролик ТМ "Приправка": "Кулінарний шедевр") підтверджується податковими накладними: № 67 від 03.03.2014 на суму 58 756,08 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9 792,68 грн.; № 68 від 26.03.2014 на суму 307 889,81 грн., в тому числі ПДВ у сумі 51 314,97 грн.

За отримані від ТОВ Компанія Лакшері Кепітал послуги позивач сплатив грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по банківському рахунку позивача.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази в підтвердження використання зазначених послуг придбаних у ТОВ Компанія Лакшері Кепітал у господарській діяльності, зокрема, розроблена стратегія рекламної кампанії ТМ "Білий медвідь" була використана, в ефірі регіональних телеканалів у березні-правні 2014 року відповідно до договору №14/Р від 10.04.2013 року, Додатку №12 від 06.03.2014 до даного договору укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ "Медіаком Україна" (змовник).

Розроблену стратегію рекламної кампанії ТМ "Приправка" було використано, в ефірі регіональних телеканалів у березні-правні 2014 року відповідно до договору №2014/01-20 від 20.01.2014 та Додаткової угоди №1 від 20.01.2014 до даного договору укладеного між позивачем (виконавець) та ПП "СПС" (змовник).

Відповідність вказаних документів вимогам чинного законодавства та правильність їх документального оформлення відповідачем не спростовується, як в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції про те, що надані позивачем первинні та супутні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал щодо придбання послуг з розробки рекламної стратегій торгових марок підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.

Зокрема позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та суду акти виконаних робіт, податкові накладні, докази сплати отриманих послуг.

Судом першої інстанції надано вірну оцінку доводам податкового органу з посиланнями на висновки викладені в Акті перевірки від 15.09.2014 № 1037/26-54-22-01-10/36414062, оскільки, акти зустрічної звірки та податкова інформація про контрагента носять лише інформаційний характер та не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача.

Таким чином, сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства.

Крім того судом враховується, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Компанія Лакшері Кепітал зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день вирішення даного спору у суді, є платником податку на додану вартість.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал податковим органом були зроблені не у зв'язку з не підтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі податкової інформації, щодо неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ Компанія Лакшері Кепітал, податковим органом було зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Компанія Лакшері Кепітал.

При цьому, відповідачем ані під час складання Акту перевірки позивача, ані під час розгляду справи в суді, як першої так і апеляційної інстанції, не наведено жодного доказу того, що укладений між позивачем ТОВ Компанія Лакшері Кепітал договір суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ Компанія Лакшері Кепітал послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ Компанія Лакшері Кепітал, що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Слід також звернути увагу, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а 10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що сукупність наведених вище первинних, та платіжних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору та отримання позивачем послуг з виготовлення рекламних стратегій від ТОВ Компанія Лакшері Кепітал та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.