Ухвала суду № 45114448, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № 804/16725/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача :- ОСОБА_2, дов. від 04.08.14 р.

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. у справі № 804/16725/14

за позовом Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України

до Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області

про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2014 Інститут транспортних систем і технологій Національної академії наук України звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів».

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушень, визначених у п.2 вимоги відповідача № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 804/16725/14 вищевказаний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що ДФІ в Дніпропетровській області в повній мірі не доведено правомірності своїх дій, а обґрунтованість позовних вимог Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України підтверджена під час розгляду адміністративної справи, у т. ч. рішенням господарського суду у справі № 904/4768/14, яке набрало законної сили.

Не погодившись з постановою суду, ДФІ в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 804/16725/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції спирається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/4768/14, де зазначений головний аргумент, про те що Інститутом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що ТОВ «Трансмаг» зайнято 1828,1 кв. м, з приводу яких виник спір. Адміністративний суд бере за основу вищезазначене рішення та робить свій власний висновок, про те що дійсно сторонами в судовому порядку не доведено зайняття площі в 1828,1 кв. м ТОВ «Трансмаг», а відтак позивач повинен покривати всі понесені витрати ТОВ «Трансмаг», які останні не визнають, як такі що є у них у праві користуванні згідно з Постановою Бюро Президії НАН України від 17.11.1998 року № 394 та 13.10.1999 № 307, Інститутом Товариству на строк його діяльності передано право користування не житловими приміщеннями загальною площею 1828,1 кв. м. Скаржник звертає увагу, що в судовому порядку Інститутом не надано належних доказів про займання площі та судом також не було це досліджено, а тільки є посилання на акт зроблений ДФІ в Дніпропетровській області. Крім того, скаржник зауважує, судом першої інстанції приводиться норма права ст.526 ЦК України - належне виконання, а в свою чергу суд не доводить зворотного, що сторони домовились вимірювати, розраховувати, відокремлювати займані площі та брати це за основу, а тому Інспекція критично ставиться на всі висновки і доводи, як позивача, так і суду про скасування вимоги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не зявились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, незявлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надані пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

Обставини справи в хронології розвитку свідчать про наступне:

Постановою Бюро Президії НАН України від 17.11.98 № 394 та 13.10.99 № 307, Інститутом внесено до статутного фонду ТОВ «Трансмаг» на строк його діяльності право користування (без зміни форми власності) нежитловими приміщеннями загальною площею 1828,1 кв. м, розташованими за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Писаржевського, 5, лабораторно-адміністративним корпусом площею 720 кв. м та експериментальною лабораторією площею 276 кв. м, розташованими за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Дальня, 2.

12.03.2001 між Інститутом та ТОВ «Трансмаг» укладено договір про творче співробітництво, про господарські, фінансові та інші відносини між Інститутом транспортних систем і технологій НАН України «Трансмаг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаг» (далі Договір від 12.03.2001), предметом якого є здійснення спільної діяльності з виконання науково-технічних програм та розробок, господарських, фінансових та інших відносин між колективом ОСОБА_3 «Трансмаг» та ТОВ «Трансмаг». (а. с. 39, 40; 61,62).

При цьому у пункті 2.2.4 даного Договору визначено, що ТОВ «Трансмаг» зобов'язується сплачувати утримання та експлуатацію будівель, споруд у відповідності до фактичних витрат.

ДФІ в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту за період з 01.08.2010 по 31.01.2014, за результатами якої складено акт від 18.03.2014 № 03-19/4 (а. с.5-33).

За даними бухобліку Інституту, станом на 01.02.2014 кредиторська заборгованість по розрахунках за спожите теплопостачання становить 131263,19 грн., за водопостачання та водовідведення 104,83 грн., за природний газ - 7107,92 грн. та за технічне обслуговування газопроводу - 960,37 грн.

У даному акті зафіксовано, що Інститут є споживачем природного газу, також споживачем газу є ТОВ «Трансмаг», яке здійснює перерахування коштів за спожитий газ на реєстраційний рахунок Інституту, який в свою чергу перераховує кошти ПАТ «Дніпрогаз».

З метою документального підтвердження виду, обсягу операцій, стану відображення за бухгалтерським обліком розрахунків з Інститутом у ТОВ «Трансмаг» проведено зустрічну звірку.

За результатами зустрічної звірки встановлено, що відповідно до Договору від 12.03.2001 ТОВ «Трансмаг» проводить оплату загальної вартості електричної енергії та вивозу твердого побутового сміття, спожитих Інститутом і ТОВ «Трансмаг» на вул.Писаржевського, 5 і вул.Дальній, 2.

Крім того, ТОВ «Трансмаг» відшкодовує вартість спожитого їм тепло-, водопостачання та водовідведення у відповідності до показників лічильників, пропорційно займаній площі та кількості працюючих співробітників.

Фінінспектори, посилаючись на Постанови Бюро Президії НАН України від 17.11.98 № 394 та 13.10.99 № 307, зазначають, що Інститутом ТОВ «Трансмаг» на строк його діяльності передано право користування не житловими приміщеннями загальною площею 1828,1 кв. м. Загальна площа приміщень Інституту становила 2994,99 кв. м.

Проте, Інститутом протягом періоду, який ревізувався, рахунки на оплату спожитого ТОВ «Трансмаг» теплопостачання надавалися за фактично займану площу 1693,11 кв. м. (49,24 % від загальної площі), контрольними обмірами встановлено, що фактична займана площа станом на 12.02.2014 становила 1268,8 кв. м, тобто займані площі ТОВ «Трансмаг» змінювались, але в межах переданої, на яке в нього є право на користування.

Також встановлено, що 437,9 кв. м, які спільно споруджені, є власністю ТОВ «Трансмаг», приміщення площею 144,3 кв. м є допоміжними приміщеннями загального користування.

11.04.2014 ДФІ в Дніпропетровській області направлено позивачу лист № 04-03-05-15/3806 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів» (а. с.35, 36), у пункті 2 якої зазначено, за результатами ревізії правильності розрахунків за спожиті послуги з теплопостачання субабонентом ТОВ «Трансмаг» встановлено, що через заниження площі, яка фактично використовується ТОВ«Трансмаг», безпідставно за рахунок коштів загального фонду покрито витрати за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2010 по 31.12.2013 на суму 127 378,36 грн., чим порушено вимоги п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, п.п.19, 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ № 228, п.3.2 Порядку та умов надання платних послуг бюджетними науковими установами, затвердженого спільним Наказом Міністерства освіти і науки України, Мінфіну України та Міністерства економіки від 01.12.2003 № 798/657/351 та бюджетного законодавства, що визначено п.40 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ.

В звязку з цим директора Інституту зобовязано:

поновити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 127378,36 грн. за ТОВ «Трансмаг», щодо якого здійснено безпідставні витрати;

стягнути з ТОВ «Трансмаг» кошти в сумі 127378,36 грн. шляхом перерахування їх на реєстраційний рахунок Інституту, в іншому випадку - стягнути з осіб, якими допущено безпідставне покриття витрат, шкоду в сумі 127378,36 грн. в порядку, встановленому законодавством;

відшкодовані збитки за 2010-2013 роки в сумі 127378,36 грн. перерахувати в дохід державного бюджету за кодом 21080500 «Інші надходження».

У липні 2014 року Інститут звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Трансмаг» про стягнення 127 378,36 грн. вартості спожитої теплової енергії.

11.08.2014 господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення у справі № 904/4768/14, яким у задоволенні позову Інституту до ТОВ «Трансмаг» про стягнення 127378,36 грн. вартості спожитої теплової енергії відмовлено (а. с.41, 42; 58, 59).

Зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 року у справі № 904/4768/14 набрало законної сили 22.08.2014, що сторонами у справі не спростовується.

Інститут транспортних систем і технологій Національної академії наук України, вважаючи вищенаведену вимогу, викладену у пункті 2 листа Інспекції № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014, незаконною, звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДФІ в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідач наполягає на порушенні позивачем наступних приписів чинного законодавства:

- ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних відносин), згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

- пунктів 19, 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ № 228, які стосуються порядку формування розпорядником бюджетних коштів проекту кошторису спеціального фонду.

При цьому у пункті 19 вказаного Порядку (в редакції на момент виникнення спірних відносин) зазначено, що відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

- п.3.2 Порядку та умов надання платних послуг бюджетними науковими установами, затвердженого спільним Наказом Міністерства освіти і науки України, Мінфіну України та Міністерства економіки від 01.12.2003 № 798/657/351 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), згідно якого кошти, отримані від надання послуг, спрямовуються на покриття витрат, пов'язаних з їх організацією та наданням, на сплату податків, обов'язкових відповідно до чинного законодавства внесків, зборів і платежів.

- п.40 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин), згідно якого порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.

На момент проведення ревізії діяльність державної фінансової інспекції регулювалась Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.93 № 2939-XII (в редакції на момент виникнення спірних відносин, далі Закон № 2939) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011.

Згідно п.п.7, 10 ст.10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надається право:

пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частиною 2 статті 15 Закону № 2939 визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно п.2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (в редакції на момент виникнення спірних відносин, далі Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У п.49 Порядку № 550 визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями предявляти підконтрольним підприємствам (яким є у даному випадку позивач), до виконання законні вимоги, зокрема, щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб у разі виявлення заподіяної матеріальної шкоди державі або підконтрольній установі.

Як вбачається з наведених вище обставин, позивачем вчинено дію, спрямовану на виконання пункту 2 листа-вимоги Інспекції № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 щодо стягнення з ТОВ «Трансмаг» коштів в сумі 127378,36 грн. шляхом звернення з позовом до господарського суду.

Згідно ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Також відповідно до положень ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Крім того, ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на усій території України і обставини, встановлені таким рішенням, звільняються від доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у вищевказаному рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/4768/14, зазначено, що:

- Інститут обґрунтував свій позов тим, що протягом опалювальних періодів 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014 р.р. (до 01.01.2014) ТОВ «Трансмаг» не в повному обсязі відшкодувало позивачу вартість спожитої теплової енергії. Так, позивач на підставі виставлених КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради рахунків сплатив за опалення загальної площі 2994,99 м2 по вул.Пісаржевського, 5 в м.Дніпропетровську за вищенаведені опалювальні періоди 1089583,37 грн. Відповідач відшкодував позивачу лише 535 335,20 грн., тобто, виходячи із площі 1471,50 м2 (2994,99м2* 535 335,20 грн./1 089 583,37 грн.), тоді як відповідач мав відшкодувати виходячи із площі 1 828,1 м2, право користування якою внесено до статутного капіталу відповідача, тобто, 665066,45 грн. (1 089 583,37 грн. * 1828,1 м2 / 2994,99 м2). Таким чином., невідшкодована відповідачем позивачу частина вартості спожитої теплової енергії складає 129 731,25 грн. (665066,45 грн.-535 335,20 грн.);

- з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію про оплату вартості спожитої відповідачем теплової енергії в опалювальних періодах 2010-2011р., 2011-2012р., 2012-2013р., 2013-2014р. (до 01.01.2014р.). Проте, як стверджує позивач, на зазначену претензію відповідач ніяк не зреагував, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду;

При цьому господарський суд Дніпропетровської області вказане рішення у справі №904/4768/14 про відмову у задоволенні позову Інституту обґрунтовав тим, що:

- по-перше, Інститут не надав жодного належного та допустимого доказу того, що ТОВ «Трансмаг» фактично займав 1828,1 м2. Окрім того, судом встановлено, що позивач (Інститут), посилаючись на п.2.2.4 Договору від 12.03.2001 направляв листи-вимоги на відшкодування вартості спожитої відповідачем теплової енергії по вул.Пісаржевського, 5 в м.Дніпропетровську, виходячи з площ приміщень займаних самим позивачем та ТОВ «Трансмаг». Причому, всі приміщення за наведеною адресою в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 знаходились у фактичному володінні та користуванні Інституту та ТОВ «Трансмаг», що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту № 03-19/4 від 18.03.2014 та поясненнями представників сторін. Відтак, позивач фактично володів та користувався й частиною площ приміщень, право користування якими передано до статутного капіталу Тоавриства, що відповідно до п. 2.2.4 Договору виключає виникнення у відповідача зобов'язання відшкодовувати позивачу вартість теплової енергії внаслідок споживання послуги позивачем.

- по-друге, матеріалами справи та обома сторонами підтверджено, що відповідач не має заборгованості за вказаний позивачем період саме за займану фактично площу.

- по-третє, позивач не надав суду жодного акту-приймання передачі Товариству площі у розмірі 1828,1 м2 .

- по-четверте, посилання позивача на те, що відповідно до статуту ТОВ «Трансмаг» використовує 1828,1 м2 площі до уваги судом не береться, оскільки підставою для здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію є рахунок, який розрахований у відповідності до фактичних затрат згідно з фактично займаної відповідачем площі приміщень.

Отже, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі № 904/4768/14 встановлено не доведення Інститутом користування ТОВ «Трансмаг» приміщеннями в обсязі 1 828,1 м2 площі, переданої на праві користування до Статутного фонду Товариства, що, в свою чергу, виключає обовязок ТОВ «Трансмаг» сплачувати на користь Інституту заявлені до стягнення суми.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Інспекція в апеляційній скарзі, не звертаючи увагу на обовязковість вищевказаного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 у справі №904/4768/14 наполягає на тому, що ТОВ «Трансмаг» повинен відшкодувати Інституту за користування Товариством приміщеннями саме в обсязі 1828,1 м2 площі.

Колегія суддів вважає, що така позиція суперечить умовам Договору від 12.03.2001, за яким сторони передбачили сплату лише фактичних витрат.

При цьому колегія суддів звертає увагу що надання особі права на користування не свідчить про фактичне користування, тобто про споживання послуги найму.

Щодо посилань скаржника на те, що Інститутом не наданих належних доказів про займання площі та судом також не було це досліджено, то колегія судів звертає увагу відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Отже саме відповідач повинен довести адміністративному суду наявність порушень, зафіксованих в акті ревізії від 18.03.2014, стосовно користування Товариством площею більшою, ніж та, за яку витрати за опалення ТОВ «Трансмаг» були оплачені.

Проте, відповідач в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України таких доказів суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування пункту 2 листа-вимоги ДФІ в Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Інспекції не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 804/16725/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі № 804/16725/14 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко