Ухвала суду № 45114304, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/774/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів:Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі:Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №41053836 від 26 лютого 2015 року; визнати незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №41053836 від 26 лютого 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2013 року на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов виконавчий лист №825/518/13-а, виданий 20 листопада 2013 року Чернігівським окружним адміністративним судом про поновлення Міністерством охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Державного управління навколишнього природного середовища в Чернігівській області з 15 січня 2013 року.

04 грудня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41053836, відповідно до якої боржнику необхідно було добровільно виконати рішення суду негайно та надати до відділу документи, що підтверджують його виконання.

26 лютого 2015 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 статті 49, статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", мотивовану тим, що державним виконавцем на боржника було накладено штрафні санкції передбачені статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернулася з позовом до суду.

Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до статей 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду в повному обсязі.

Листом від 13 січня 2014 року №5/06-2/14 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України повідомлено відповідача про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з ліквідацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області відповідно до указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища».

01 липня 2014 року за №5.-515/9 державним виконавцем на адресу Міністерства охорони навколишнього природного середовища направлено вимогу про виконання рішення суду в строк до 10 липня 2014 року.

Листом від 10 липня 2014 року №274/06-2/14-1 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України знову повідомлено про неможливість виконання рішення суду.

16 вересня 2014 року за не виконання рішення суду без поважних причин на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України державним виконавцем відповідно до ст.ст.11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в сумі 1020,00 грн. та 18 вересня 2014 року за №515/2.-9 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу про виконання рішення суду в строк до 29 вересня 2014 року.

У зв'язку з повторним невиконанням рішення суду 05 грудня 2014 року відповідно до ст.ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», на боржника накладено штраф в сумі 2040,00 грн.

Крім того, 22 лютого 2015 року державним виконавцем направлено подання до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті зазначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.11 ч.1 статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 статті 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 3 статті 49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 3 статті 75 цього Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 76 Закону встановлено спеціальний порядок виконання рішення про поновлення роботі. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Згідно ч. 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, постанови про накладення штрафу щодо боржника були винесені. Крім того, в справі містяться копії акта державного виконавця, подання до правоохоронних органів про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності, вимоги державного виконавця.

Разом з тим, судом встановлено, що права позивача при проведенні державним виконавцем виконавчих дій не були поновлені, оскільки рішення суду не виконано.

У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Також, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що виконавчі дії були проведені своєчасно та у строк передбачений статтею 30 України «Про виконавче провадження».

Крім того, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження не вмотивована у відповідності до вимог статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто державний виконавець не зазначив підстав для закінчення виконавчого провадження, не обґрунтував неможливість виконання рішення без участі боржника, а лише навів перелік статей Закону України «Про виконавче провадження».

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені ч. 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11 ч. 1 статті 49, Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, ліквідація структурного підрозділу відповідача не може бути підставою для невиконання в повному обсязі судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачеві, а, отже, дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є протиправними, а постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 41053836 від 26 лютого 2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 825/518/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.