Постанова № 45114040, 11.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.

Справа № 916/3440/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Лисенко В.А., Мацюри П.Ф.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.04.2015р. за скаргою ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

у справі № 916/3440/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 350 989,20 грн.,

Встановив:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Далі – ПАТ „НАК „Нафтогаз України”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (Далі – ПАТ „Одеська ТЕЦ”) про стягнення 1350 989,20 грн. заборгованості, з яких: 90 710,63 грн. - пені, 7% штрафу у розмірі 70 000,00 грн., 52 062,94 грн. - інфляційних втрат, 38 215,63 грн. - 3% річних (а.с. 2 – 4).

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року у даній справі позов задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ „Одеська ТЕЦ” на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 4 181,79 грн., три відсотки річних в сумі 38 215,63 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 847,95 грн., в задоволенні решти частини позовних вимог було відмовлено (а.с. 112 – 116).

05.02.2014 р. на виконання вказаного рішення місцевого господарського суду видано відповідний наказ (а.с. 117).

16.03.2015 р. до господарського суду Одеської області звернулось ПАТ „НАК „Нафтогаз України” зі скаргою на дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (Далі – ДВС) в порядку ст. 1212 ГПК України, посилаючись на неправомірність дій державного виконавця вказаного ВДВС щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 (а.с. 131).

Обґрунтовуючи скаргу, ПАТ „НАК „Нафтогаз України” зазначає, що на виконанні у ДВС перебуває виконавче провадження ВП № 46563797 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. у даній справі, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р.

17 лютого 2015 року органом ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 з виконання наказу, згідно якої підставою для зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 визначено включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Зазначена обставина не є достатньою підставою для зупинення виконавчого провадження в порядку п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”. Наразі скаржник вказує, що згідно положень Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, Закону України „Про виконавче провадження” та рішення Конституційного суду України 13.12.12 № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 щодо порядку застосування цих законів у сукупності слідує, що зупинення виконавчого провадження в порядку Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” можливе лише щодо тієї заборгованості боржника, яка визначена цим законом - підпадає під визначення заборгованості, викладене у п. 1.4 ст. 1 цього Закону, та, окрім іншого, підтверджена учасниками розрахунків станом на розрахункову дату - 01 січня 2013 року.

ДВС безпідставно не було застосовано, а отже і порушено приписи п. 1.4, п. 1.8 ст. 1 ст. Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, що в свою чергу призвело до неправомірного зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 та винесення оскаржуваної постанови.

З огляду на зазначене, скаржник просить визнати незаконними дії ДВС щодо винесення Постанови від 20.02.2015 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797; визнати незаконною та скасувати Постанову від 20.02.2015 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797; та зобов’язати ДВС поновити виконавче провадження № 46563797.

ПАТ „Одеська ТЕЦ” та ДВС надали відзиви на дану скаргу, в яких проти її задоволення заперечують з підстав, вказуючи про законність дій державного виконавця. Зокрема відповідач та орган ДВС посилаються на ч. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону „Про заходи, спрямовані на забезпечений сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, якою передбачено, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена. Тому вони вважають безпідставними посилання скаржника на те, що інфляційні та 3% річних не підпадають під дію Закону „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Також відповідач та ДВС вважають безпідставними посилання скаржника на розрахункову дату, оскільки з судового наказу № 916/3440/13, виданого 05.02.2014 р. не вбачається період, за який стягнено штрафні санкції та заборгованість. Вимогами діючого законодавства, що пред'являються до форми виконавчого документу, не передбачено як обов'язковий реквізит зазначення періоду, за який стягуються кошти. Відтак, державний виконавець не зобов'язаний встановлювати, за який саме період стягуються кошти, оскільки в судовому наказі № 916/3440/13 від 05.02.2014 р. вказано лише суми фінансових санкцій, які підлягають стягненню, а не період їх нарахування. Так, за рішенням суду, яким стягнено кошти та на підставі якого видано судовий наказ, фінансові санкції стягнені за період з 15.12.2012 по 18.02.2013 року. Заборгованість, що стягується виникла до розрахункової дати. Законом України „Про виконавче провадження” та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 не передбачено розділення виконавчого провадження по заборгованості, що підлягає стягненню, на суми до розрахункової дати та після її настання (а.с. 144 - 145, 153 - 154).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 квітня 2015 року (Суддя – Петров В.С.) скаргу задоволено частково. Суд визнав незаконними дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 20.02.2015 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. у справі №916/3440/13. Крім того, суд визнав незаконною та скасував постанову Другого Суворовського відділу державноївиконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.02.2015 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. у справі № 916/3440/13. У задоволенні решти частини вимог в скарзі ПАТ „НАК „Нафтогаз України” на дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції судом першої інстанції було відмовлено (а.с. 170 - 174).

Мотивуючи дану ухвалу місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 4, 32, 86, 115, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 11, 17, 19, 25, 37, 82 Закону України „Про виконавче провадження”, Рішення Конституційного суду України № 18-рп/2012 про справі № 1-26/2012, зазначив про те, що вважає необґрунтованими та незаконними дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 20.02.2015 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. у справі № 916/3440/13, у зв’язку з чим оскаржувана постанова вказаного ВДВС від 20.02.2015 року про зупинення виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, а вимоги скаржника в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог скаржника про зобов’язання Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження ВП № 46563797 місцевий господарський суд зазначив, що вказані вимоги не підлягають задоволенню. Так, з огляду на скасування судом постанови про зупинення вказаного виконавчого провадження останнє не є зупиненим, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Одеська ТЕЦ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України” на дії ДВС.

ПАТ „Одеська ТЕЦ" зазначило, що місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини справи, та прийняв ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2015 р. № 14/2-136 було пред’явлено до виконання Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції наказ господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. по справі №916/3440/13 щодо стягнення з ПАТ „Одеська ТЕЦ” на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” суми інфляційних втрат в розмірі 4181,79 грн., трьох відсотків річних в сумі 38215,63 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 847,95 грн.

17.02.2015 року державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46563797 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/3440/13 від 05.02.2014 р., в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги виконавчого документа у 7-денний строк з моменту винесення постанови. Вказану постанову було направлено стягувачу та боржнику згідно супровідного листа Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 18.02.2014 р. № 3789.

В подальшому постановою заступника начальника Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 20.02.2015 р. виконавче провадження № 46563797 було зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки відповідно до виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу ПАТ „Одеська ТЕЦ” включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою для зупинення виконавчого провадження ВП № 46563797 стало включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Зазначена обставина, на думку державного виконавця, є достатньою підставою для зупинення виконавчого провадження в порядку п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”. Однак, таке твердження органу ДВС у даному випадку є помилковим з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

Зупинення провадження виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу у разі внесення їх до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

При цьому Конституційним Судом України в рішенні N 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. зі справи N 1-26/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV, з наступними змінами, треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" N 2711-IV.

З положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 випливає, що виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню щодо примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з підприємств ПЕК, яка по-перше визначена Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, а по-друге – є заборгованістю за енергоносії, види якої визначені у вказаному Законі N 2711.

В п. 1.4. ст. 1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” визначено, що заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Стягнута за рішенням суду у даній справі сума 3% річних та інфляційних втрат, що утворилася внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 11.07.2012 р., взагалі не підпадає під визначення заборгованості в розумінні Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Адже, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1., 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зі змінами і доповненнями).

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягнуті з боржника кошти за рішення суду в якості 3% річних, інфляційних та судовий збір не є заборгованістю за енергоносії, що визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження” рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ,

Згідно ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду винесено при повному з’ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101 - 103; 105 - 106 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.04.2015 р. у справі № 916/3440/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 16.06.2015 р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра