Постанова № 45113833, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/12584/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - не з'явились

відповідача - Буділовський М.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська інноваційно-

фінансова компанія

про розірвання договору та стягнення 19101,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про розірвання Договору суборенди №ТМГ-09/480-12 від 03.09.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Українська інноваційно-фінансова компанія та стягнення з останнього суми боргу в розмірі 19101,39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 по справі №910/12584/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська інноваційно-фінансова компанія на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму забезпечувального платежу в розмірі 15768,00 грн., суму невикористаної орендної плати в розмірі 3333,39 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 по справі №910/12582/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 по справі №910/12584/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 16.06.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 910/12584/14 від 15.06.2015, в звязку з перебуванням судді Баранця О.М. на навчанні з підвищення кваліфікації, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12584/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 16.06.2015.

16 червня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, який долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 16.06.2015 зявився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не зявився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015. Проти розгляду справи у відсутність представника позивача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

03 вересня 2012 року між позивачем (суборендар) та відповідачем (суборендодавець) укладено договір суборенди №ТМГ-09/480-12 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору суборендодавець передає, а суборендар отримує у тимчасове платне користування (суборенда) частину нежитлового приміщення, яке знаходиться на території Торговельно-виставкового комплексу Метроград, названого у подальшому обєкт суборенди.

Торговельно-виставковий комплекс Метроград знаходиться у місті Києві за адресою: 01004, м. Київ, ПТП №4, сектор Б, має власну необхідну інфраструктуру, яка дозволяє суборендатору використовувати обєкт суборенди і здійснювати в ньому свою діяльність у відповідності із цілями та умовами даного договору суборенди. Загальна площа обєкта суборенди складає 21 ціла 60 сотих м.кв. і може бути змінена виключно за письмовою згодою сторін, що оформлюється у вигляді відповідної додаткової угоди до даного договору.

Балансова вартість обєкта оренди становить 110981,02 грн., в тому числі ПДВ 18496,84 грн. (п.п. 1.2., 1.4., 1.5. Договору).

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 Договору, приймання-передача обєкта суборенди здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Обєкт суборенди вважається переданим в суборенду з дати підписання акта приймання-передачі.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку суборенди обєкта, відповідно до умов цього договору. Строк суборенди становить дванадцять місяців з дати підписання сторонами акта приймання-передачі обєкта суборенди. Суборендар має право на продовження строку суборенди виключно за письмовою згодою сторін, з урахуванням умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1. Договору місячний розмір плати за суборенду за цим Договором сторонами встановлюється у сумі 15768,00 грн., в т.ч. ПДВ 2628,00 грн. Загальна щомісячна вартість, яка підлягає оплаті за цим договором і включає в себе орендну плату та інші платежі, визначені цим договором фіксується в акті здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно з п. 5.5. Договору плата за суборенду та послуги, визначені п. 5.6. цього договору, здійснюється не пізніше 15 числа місяця, що передує орендному. Плата за користування обєктом суборенди у перший повний календарний місяць, рівно як і передплата за користування обєктом суборенди у місяці в якому передбачено його передачу позивачу (у випадку якщо передача обєкта суборенди передбачена договором після 15 числа місяця), - повинна бути внесена позивачем не пізніше наступного календарного дня, що слідує за днем підписання договору. Крім цього, не пізніше наступного за днем підписання договору календарного дня, суборендар зобовязаний перерахувати суборендодавцеві суму у розмірі плати за суборенду за один календарний місяць, - як забезпечення виконання суборендарем його зобовязань за цим договором по сплаті за суборенду, відшкодування витрат на комунальні послуги, сплати неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобовязань. У разі невикористання зазначеної суми протягом дії цього договору на сплату відповідних прострочених грошових зобовязань суборендаря остання зараховується при остаточному розрахунку суборендаря по його грошових зобовязаннях за цим договором

Суборендар зобовязаний відшкодовувати суборендадавцеві повязані з обєктом суборенди додаткові витрати на обслуговування обєкта, що орендується (надалі комунальні послуги). Вартість таких послуг додається до вартості плати за суборенду та сумарно зазначається в акті-приймання робіт (надання послуг) (п. 5.6. Договору).

Пунктом 7.2.2. Договору визначено, що суборендар має достроково припинити цей договір у випадках і на підставах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. Договору повернення суборендодавцю обєкта суборенди здійснюється протягом 3 календарних днів з дати припинення дії цього договору чи його дострокового розірвання

Договір може бути розірвано у будь-який момент за погодженням сторін (п. 11.3. Договору).

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили, що договір автоматично припиняється наступного за тридцятим календарним днем прострочки суборендарем оплати за користування обєктом оренди.

На підставі п. 11.3. цей договір може бути достроково розірваний у випадку направлення однією стороною (стороною-ініціатором) іншій стороні за 60 днів до дати розірвання письмового повідомлення про таке розірвання (п. 11.4. договору).

Додатковою угодою №1 від 10.09.2013р. до договору сторони дійшли згоди доповнити договір невідємним додатком №4 Правила оренди в ТВК Метроград.

Крім того, додатковою угодою №1 від 10.09.2013 до договору сторони змінили п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку суборенди обєкта, відповідно до умов цього договору. Строк суборенди становить 24 місяці і починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі обєкта суборенди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, суборендар перерахував суборендодавцю забезпечувальний платіж в сумі 15768 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що під час дії Договору відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату орендних платежів, які оплачені позивачем в повному обсязі на загальну суму 268533,28 грн.

Згідно з листом № 01-01 від 21.01.14 позивач повідомив відповідача, що в звязку з погіршенням політичної ситуації поблизу розташування торгівельної точки у ТЦ Метроград та форс-мажорними обставинами, позивач бажає достроково припинити дію договору.

Відповідно до листа від 23.01.14 позивач повідомив відповідача про припинення договору та просив забезпечити прийом-передачу обєкта оренди із складанням відповідного акту. Крім того, - повернути забезпечувальний платіж в розмірі 15768 грн. та орендну плату за лютий 2014.

Також, позивач листом від 11.02.2014 просив відповідача надати дозвіл перенести оплату за березень 2014 року за суборенду приміщення, яку він гарантував провести до 25.02.2014.

Листом від 24.02.14 позивач просив відповідача перерахувати орендну плату за лютий 2014, оскільки ТЦ Метроград не працював в звязку з революційними подіями.

Листом від 11.03.14 позивач знову просив відповідача забезпечити приймання приміщення, на що відповідач повідомив, що договір є продовженим у відповідності до ст. 764 ЦК України, оскільки позивач сплативши орендну плату, тим самим відмовився від бажання розірвати договір.

З вищенаведеного вбачається, що сторони взаємно не погодили розірвання Договору.

Крім того, як вірно встановив місцевий господарський суд, позивач не дотримався п.11.4 Договору щодо строку направлення повідомлення про розірвання договору.

Пунктом 4.1. Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 до Договору від 10.09.2013, строк дії Договору суборенди становить 24 місяці з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі обєкта суборенди, а відтак строк дії Договору, погоджений сторонами, встановлено до 01.11.2014.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для розірвання спірного Договору.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно частини першої ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили, що договір автоматично припиняється наступного за тридцятим календарним днем прострочки суборендарем оплати за користування обєктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, остання оплата за суборенду обєкта за березень 2014 року надійшла 24.02.2014.

В той же час, наступний платіж за квітень 2014 року, який повинен бути здійснений не пізніше 15 числа березня 2014 року, відповідач не здійснив.

На підставі вищевикладеного, та беручи до уваги п. 5.5 Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що забезпечувальний платіж в розмірі 15768,00 грн. має бути зарахований як орендна плата за квітень 2014 року.

Посилання апелянта на фактичне звільнення приміщення 21.03.2014, в звязку з чим відповідач повинен повернути суму невикористаних коштів за оренду приміщення, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не надано, а договір на момент звільнення позивачем приміщення не припинив свою дію.

Крім того, звільнення позивачем орендованого приміщення не є підставою для повернення останньому забезпечувального платежу і частини суборендної плати з 24.03.14 по 31.03.14, оскільки Договір припинив свою дію за тридцятим календарним днем прострочки суборендарем оплати за користування обєктом суборенди 16.05.2014.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та обєктивно зясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 по справі №910/12584/14 - без змін.

Матеріали справи №910/12584/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

СуддіЛ.В. Чорна

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.06.2015