Постанова № 45113295, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/5305/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.06.2015 року по справі № 910/5305/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5305/15-г (суддя - Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна"

до публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про стягнення 19 280 841,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" 18 719 264 грн. боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу насіння від 05.07.2013 року № 109/2013 та 561 577, 92 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/5305/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" 18 719 264 грн. основного боргу та 70 951,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" 312 536,82 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" по справі № 910/5305/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року по справі № 910/5305/15-г відновлено публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 10.06.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

12.06.2015 року від публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" надійшли додаткові документи.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, оф. 703, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 24.02.2012 року є юридичною адресою відповідача.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 року), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5305/15-г - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" (продавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу насіння № 109/2013 (а.с. 13-17).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння (товар) згідно з додатками до договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору.

У п. 2.2 договору зазначено, що на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті Євро до гривні та вказується в гривні. Ціна товару також може бути змінена продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання Євро до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання Євро до національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за Договором/ або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою). У випадку проведення часткової попередньої оплати за товар наступні оплати за Договором у разі зміни в сторону зменшення міжбанківського курсу Євро відносно гривні здійснюються за міжбанківським курсом Євро, визначеним на день першої оплати. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини товару/партії Товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення попередньої оплати за нього.

Вартість товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:

Х2 = (Y2 ч Y1)х X1

X1 - вартість товару у національній валюті України на дату першого платежу за Договором / або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою);

Y1 - міжбанківський курс придбання Євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку за Договором / або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою);

Y2 - міжбанківський курс придбання Євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків за Договором;

Х2 - кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.

При цьому, загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, - є фактичною загальною ціною товару за Договором, яку покупець зобов'язаний сплатити. У випадку несвоєчасної оплати покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням пункту 2.2 Договору. При цьому ціна за товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначаються згідно з даними, вказаними на сайті www.udinform.com.

Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару або на інших умовах, зазначених в Додатку до Договору, або замовленні покупця. У випадку поставки продавцем товару покупцю до проведення ним повної або часткової попередньої оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну вартість фактично отриманого товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання товару. Датою отримання товару є дата виданої продавцем видаткової накладної (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору оплата за договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця або передачі відповідного векселя.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.4 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів з оплати товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати.

Сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє відповідну сторону від виконання своїх зобов'язань за Договором, і не позбавляє іншу сторону права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.6 договору). Сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за Договором строк позовної давності складає 1 (один) рік (пункт 6.7 договору).

У п. 6.8 договору штрафні санкції за договором нараховуються впродовж всього строку позовної давності, зазначеного у пункті 6.7 договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 07.08.2013 року № 0000040 на суму 12 974 442, 24 грн. (а.с. 19).

Відповідачем в свою чергу було здійснено часткову оплату отриманого товару у сумі 1 100 000,00 грн., у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11 874 442,24 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 2.2 договору позивач має право перерахувати вартість поставленого товару відповідно до міжбанківського курсу придбання Євро, який станом на 03.11.2014 року складає 16,2195 грн.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" 18 719 264 грн. боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу насіння від 05.07.2013 року № 109/2013 та 561 577, 92 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пункт 1 частини 2 статті11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою регламентовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, відповідачем оплата не здійснена, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 18 719 264,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 561 577,92 грн. 3% річних.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, розрахунок 3% річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) /100 х кількість днів прострочення.

В обґрунтування наведеної вимоги позивач подав суду розрахунок 3% річних, а саме: (18 719 264/100% х 3% = 561 577, 92 грн.).

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, наведений позивачем розрахунок неправильний, оскільки товариством у здійсненні розрахунку не застосовано формулу, за якою слід нараховувати 3% річних, не враховано період прострочення та неправильно визначено суму, на яку слід нарахувати 3% річних.

Крім того, позивачем не було додано до позову обґрунтованого розрахунку 3 % річних.

Оскільки, вимога позивача про стягнення належним чином не обґрунтована, не відповідає матеріалам справи, тому господарський суд міста Києва правильно відмовив в її задоволенні.

Також позивач в описовій частині нарахував пеню у розмірі 1 490 053 414,54 грн., однак в прохальній частині позову дана вимога відсутня, таким чином вона не підлягає розгляду.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скарги не може бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо посилань скаржник на те, що у п. 8.1 договору зазначено строк дії до 31.12.2013 року, а позивач звернувся до суду після його закінчення, то вони колегією суддів до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 8.1 договору серед іншого зазначено, що в частині невиконаних зобов'язань він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту договору та чинного законодавства України.

Щодо посилань скаржника на те, що збільшення боргу у зв'язку зі збільшення курсу Євро суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що положення договору в частині визначення ціни не суперечать чинному законодавству, а відтак підлягають виконанню.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/5305/15-г - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року по справі № 910/5305/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року у справі № 910/5305/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5305/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв