Постанова № 45113217, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/727/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2015 року по справі № 910/727/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.02.2015 року) по справі № 910/727/15-г (суддя Лиськов М.О.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення

"Кулиничі"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 28 506,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28 506,80 грн.

28.01.2015 через канцелярію господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 28 154,92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року у справі № 910/727/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі" 28 154,92 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.02.2015 року) по справі № 910/727/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Адвеєва П.В., Куксова В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року по справі № 910/727/15-г відновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 09.06.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року у справі № 910/727/15-г відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

08.06.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року розгляд справи № 910/727/15-г відкладено на 16.06.2015 року о 11:40 та витребувано додаткові документи.

15.06.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

15.06.2015 року від позивача надійшли клопотання про долучення документів витребуваних ухвалою суду.

16.06.2015 року від позивача надійшли клопотання про долучення документів витребуваних ухвалою суду.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 - без задоволення.

Представник відповідача в судові засідання 09.06.2015 року та 16.06.2015 року не зявився, був належним чином повідомлених про дату та час судових засідань, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин, повязаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою пятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року по справі № 910/727/15-г слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобовязання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі" (позивач, постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач, покупець) був укладений договір поставки продукції № КХК 78/13 К (договір, а.с. 13-14).

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору постачальник зобовязується виготовляти, поставляти та передавати у власність покупця хлібобулочні та кондитерські вироби, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію на підставі даного договору.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов договору, позивач поставив продукцію відповідачеві, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які були надані позивачем до суду при розгляді апеляційної скарги, та гарантійним листом відповідача.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку шляхом сплати протягом 7 днів суми поставки у розмірі отриманої продукції.

Однак, відповідачем отриманий товар оплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями, які були надані позивачем до суду при розгляді апеляційної скарги, у звязку з чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість у сумі 28 154,92 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пункт 1 частини 2 статті11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Наявність зобовязання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою регламентовано, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідачем оплата не здійснена, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 28 154,92 грн.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач та третя особа ґрунтують апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Так дійсно суддя Лиськов М.О. прийняв справу 19.01.2015 року та призначив до розгляду на 02.02.2015 року.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду скаржник отримав 21.02.2015 року, тобто після судового засідання.

Однак, зазначене не береться до уваги оскільки зазначену ухвалу суду йому було направлено 22.01.2015 року, а оскільки скаржник забрав її з пошти лише через місяць, то не може бути підставою для скасування рішення.

Крім того, пунктом 3.9.2. постанови Плєнума Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року у справі № 910/727/15-г залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.02.2015 року) по справі № 910/727/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року у справі № 910/727/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/727/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

СуддіВ.В. Куксов

П.В. Авдеєв