Постанова № 45113156, 03.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/287/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року

у справі № 910/287/14 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Печерського району м. Києва «Хрещатик»

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про визнання договору укладеним.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року по справі № 910/287/14 позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», третя особа публічне акціонерне товариство «Київенерго» про визнання договору укладеним - задоволено. Визнано укладеним договір № 749,2 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення від 27.03.2012 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року, рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, при новому розгляді даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року відмовлено у задоволенні позову комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», третя особа публічне акціонерне товариство «Київенерго» про визнання договору укладеним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.03.2015 року, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року по справі № 910/287/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року по справі № 910/287/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В письмових поясненнях публічне акціонерне товариство «Київенерго» заперечило проти поданої апеляційної скарги. Третя особа вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону.

При цьому, представники комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» та публічного акціонерного товариства «Київенерго» в судові засідання суду апеляційної інстанції ні 18.05.2015 року ні 03.06.2015 року не з'явились, про день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» та публічного акціонерного товариства «Київенерго» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників сторін що не з'явились, у судовому засіданні 03.06.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007 року № 47 «Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» шляхом виділу» КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» є балансоутримувачем будинків наведених в додатку №1 до даного рішення.

У свою чергу, ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» є власником нежитлового приміщення загальною площею 458,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, яке обліковується на балансі позивача.

З моменту набуття права власності на вказане майно ПАТ «Актив-банк» звернулося до балансоутримувача приміщення - КП УЖГ «Хрещатик» з приводу відсутності централізованого опалення і холодного водопостачання у вказаному нежитловому приміщенні, про що свідчить лист № 1183/4 від 07.10.2011 року.

27.02.2012 року ПАТ «Актив-банк» повторно звернулося з листом до КП УЖГ «Хрещатик», яким повідомило останнього про те, що прилади опалення у зазначеному нежитловому приміщенні встановленні лише в частині приміщень загальною площею 141,8 кв.м.

У відповідь на вказаний лист 29.03.2012 року КП УЖГ «Хрещатик» листом № 212/11 від 27.03.2012 року направило на адресу відповідача два примірники договору № 749,2 від 27.03.2012 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, в якому просив відповідача підписати їх і один примірник договору повернути позивачу.

Відповідач запропонований проект вказаного договору не підписав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання укладеним договору № 749,2, в редакції запропонованій позивачем від 27.03.2012 року.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у задоволенні позову комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», третя особа публічне акціонерне товариство «Київенерго» про визнання договору укладеним - відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; встановлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 933).

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов'язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України.

Відповідно до ст. 630 цього Кодексу договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, запропонований позивачем до укладення договір відповідає умовам типових договорів, затверджених наведеною вище постановою Кабінету Міністрів України, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, як зазначив суд, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Так, згідно з пунктом 2 типового договору наданого позивачем проекту, опалювальна площа приміщення зазначена у розмірі - 458,1 кв.м. Колегія суддів погоджується що опалювальна площа приміщення є істотною умовою даного договору.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ПАТ «Актив-банк» повідомляв позивача, про те, що послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, а також централізованого водовідведення не підключені до нежитлових (підвальних) приміщень з № 1 по № 14 (групи приміщень № 160а), (Літера А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15/4, загальною площею 458,10 кв.м., а також вказував на те, що прилади опалення встановлені лише в частині приміщень загальною площею 141,8 кв.м. (лист від 27.02.2012 року).

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторонами не було погоджено істотної умови договору - опалювальної площі зазначеного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15/4.

При цьому, табуляграми які виставлялись ПАТ «Київенерго» за опалення вказаного приміщення та акт № 504-49/085 від 18.04.2014 року, складений комісією у складі: інженера ПАТ «Київенерго», інженера КП УЖГ «Хрещатик» та представника ПАТ «Актив-банк», підтверджують, що площа приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, будинок 15/4, що опалюється становить 170,8 кв.м., тобто у меншому розмірі, ніж зазначено у проекті договору № 749,2 від 27.03.2012 року.

Таким чином, враховуючи обов'язковість укладення спірного правочину, передбачену законом, але зважаючи на те, що сторони не погодили всіх істотних умов у запропонованому позивачем проекті договору, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому зобов'язати відповідача укласти такий договір у суду правові підстави відсутні.

Крім того, судом враховано той факт, що 01.05.2014 року сторони - КП УЖГ «Хрещатик» та ПАТ «Актив-банк» уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення щодо спірного приміщення, в якому зазначено, що загальна площа встановлена у розмірі 458,1 кв. м., а опалювальна у розмірі - 170,8 кв.м.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову КП УЖГ «Хрещатик» до ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення № 749,2 від 27.03.2012 року. Наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/287/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у справі № 910/287/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/287/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 08.06.2015 року