Постанова № 45113084, 15.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 року Справа № 912/267/15-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача: Горовецький М.Ф., довіреність №55 від 15.01.15, представник;

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року по справі № 912/267/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт", м. Одеса

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс", м.Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 537396,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року у справі № 912/267/15-г ( суддя Поліщук Г.Б.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 64, ідентифікаційний код 35615734) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (65062, м.Одеса, Приморський район, Фонтанська дорога, 18, ідентифікаційний код 32224487) 473060,00 грн. заборгованості та 9461,20 грн. судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення позивача до господарського суду, договірних правовідносин між сторонами так і не було досягнуто. У свою чергу, відповідач, на момент звернення позивача до суду не повернув кошти в сумі 473060,00 грн. Виходячи із факту відсутності між сторонами договірних правовідносин, відповідач не має правових підстав утримувати в себе вказані грошові кошти.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвали ти нове рішення яким відмовити позивачу в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що між ТОВ "ПКП Кран-Сервіс" та ТОВ "Еверласт" був укладений договір поставки у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, прийняттям до виконання замовлення, що підтверджується листами, рахунками, платіжними дорученнями. Після спілкування відповідачем був виставлений рахунок № 14 від 17.02.14р. на оплату товару, який позивачем був оплачений. А 15.10.2014, у зв'язку із виготовленням товару відповідачем був направлений лист з проханням забрати товар та направити для цього своїх спеціалістів. В зв'язку з тим, що за товар позивачем була сплачена його вартість в відповідача виникло зобов'язання поставити позивачу оплачений товар, а не повернути його.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що рахунок № 14 від 17.02.14р. є підробленим документом. Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Просить залишити оскаржуване рішення без мін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

17.02.2014р. на адресу ТОВ «Еверласт», за допомогою електронної пошти, виставлений рахунок № 14, в графі призначення платежу зазначено: « за кран та металоконструкції згідно договору № 19/02 від 14.02.14р.» (а.с. 08)

Відповідно до платіжних доручень № 4502 від 17.02.2014, №4505 від 19.02.2014 та №4524 від 21.02.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Еверласт" перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" відповідно 140000,00 грн., 150000,00 грн. та 183060,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за крани та металоконструкції згідно договору №19/02 від 14.02.2014, рахунок №14 від 17.02.2014 у сумі 152550 грн., ПДВ - 20% 30510грн".

У позовній заяві позивач посилається на відсутність укладеного між сторонами договору № 19/02 від 14.02.2014 та просить стягнути з відповідача перераховані за крани та металоконструкції кошти, внаслідок недійсності правочину.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, сторони не позбавлені права на підтвердження факту наявності зобов'язальних правовідносин посилатись на інші докази, ніж договір, який укладений в письмовій формі.

Як зазначає відповідач, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, матеріалами справи не доведено, що сторонами було узгоджено суттєві умови для договору поставки, як то, предмет поставки, строки поставки, вартість товару .

Надані відповідачем комерційні пропозиції та копії робочих проектів цеху ТОВ "Еверласт" не є доказом укладення між сторонами договору поставки.

Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, належним чином доведено перерахування позивачем відповідачу 473060,00 грн. Натомість, відповідач доказів поставки товару чи виконання робіт або повернення отриманої суми до суду не подав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" - залишити без змін.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року у справі №912/267/15-г - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 17.06.2015р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя І.М. Подобєд