Рішення № 45111634, 16.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/159/14 Справа № 415/1838/12 Головуючий у 1 й інстанції - Ричка С.О. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Кочкової Н.О., Слоквенка Г.П.

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа профспілкова організація робітників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання» Дніпропетровської області про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа профспілкова організація робітників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання» Дніпропетровської області в якій просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність та ділову репутацію відомості викладені у депутатських зверненнях депутата ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

27 грудня 2012 року справу було розглянуто та по справі оголошено заочне рішення, яким вимоги позивача були задоволені.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 січня 2013 року заочне рішення було скасовано, на підставі заяви від представника відповідача про скасування заочного рішення, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

28 березня 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги, та просив суд розглядати уточнений позов та задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з 2007р. є директором ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної спілки, споживчих товариств, є членом виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради, входить до складу міської координаційної ради розвитку підприємництва. За весь час роботи зарекомендував себе лише з позитивного боку, що підтверджується його характеристиками з місця роботи, думкою самих робітників організації де він працює. З грудня 2011р. від відповідача, ОСОБА_2, як від депутата міської ради по багатомандатному виборчому округу, почали надходити чисельні безпідставні звернення, щодо неправомірних дій з боку позивача, а саме: «невміння і небажання професійно вирішувати поточні питання життєдіяльності підприємства, що належать до компетенції керівника ДП «Центральний ринок» ОСОБА_3; …чисельні порушення чинного законодавства щодо забудови ДП «Центральний ринок» МАФами…; ... систематичне зловживання службовими повноваженнями директором ДП «Центральний ринок» ОСОБА_3 грубе спонукання підприємців до хабарів і таким чином отримання особистого матеріального прибутку ОСОБА_3 залякування та погрози до підприємців... і таке інше. Як вирішення поставлених питань, відповідач ОСОБА_2 у зверненнях наполягає на звільненні позивача з посади директора ДП «Центральний ринок м. Дніпроджержинська», та більш того вказує що «такому руководителю не место в нашем городе и на нашем рынке » (мовою оригіналу). Більш того, відповідач зловживаючи своїм службовим становищем та статусом депутата місцевої ради, на думку позивача, розповсюджує по місту Дніпродзержинську листівки у яких відкрито виражає своє особисте негативне ставлення до позивача, принизливими виразами нібито, хамського та неповажного відношення позивача до людей, вірніше як вказує відповідач, ОСОБА_2 «людишкам» і «барыгам». Всі ці дії призводять до зниження авторитету позивача, як керівника підприємства, та просто ганьблять його гідність та ділову репутацію. Позивач вважає неправомірні дії відповідача такими, що принижують його гідність та честь, з наступних підстав: відповідно до відповіді від 26.01.2012р. № 01-52/244 Голови постійної комісії міської ради мандатної та з питань депутатської етики, на звернення, щодо правомірності та обґрунтованості депутатських звернень ОСОБА_2, зазначено, що депутат ОСОБА_2 виступив з питань викладених у своєму зверненні, але звернення депутата ОСОБА_2 до ДОССТ були відсутні, також, постійна комісія зауважила, що матеріалів підтверджуючих факти порушень, надані не були. Скарг від підприємців щодо протиправних, дій Директора ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» не надходило; управлінням з питань споживчого ринку, розвитку підприємництва та захисту прав споживачів Дніпродзержинської міської ради надана позитивна характеристика роботі позивача, як керівника підприємства; офіційним зверненням від підприємців ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» у якому вони позитивно відображають діяльність, як керівника, спростовуються усі факти та викривається недоведеність викладеною інформації у зверненнях ОСОБА_2; відповідач ОСОБА_2 своїми зверненнями порушує норми чинного законодавства а саме ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка містить, що Депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики: не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях. Згідно пункту 3 частини першої статті 8 в редакції Закону N1522-ІУ (1522-15) від 19:02.2004р. Депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності; не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад.» Таким чином, відповідно до вищевикладеного, своїми діями відповідач ОСОБА_2, на думку позивача, не допомагає громадянам, а фальсифікує інформацію, у своїх особистих цілях, якою принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Своїми незаконними діями відповідач ОСОБА_2 також спричинив позивачеві моральну шкоду, яка полягає в тому, що він постійно відчуває моральний дискомфорт та психічний тиск, у зв'язку із необхідністю звернення у різноманітні Органи за захистом своєї ділової репутації, а також звернення до суду негативно відображаються на стані його здоров'я та призводять до емоційного навантаження. Вся ця ситуація також впливає на психологічний мікроклімат укладений у його родині, тому що рідні позивача переживають за те, що завдяки наклепу з боку ОСОБА_2 він може втратити роботу, таким чином залишившись без можливості надавати фінансову допомоги своїй дружині та малолітній дитині, розмір моральної шкоди позивач оцінює на суму 100 000 (сто тисяч грн.) гривень, які просить стягнути з відповідача, та задовольнити його вимоги у повному обсязі. На підставі викладеного він змушений звернутися до суду з цим позовом, оскільки відповідно до ст. 55 Конституції України, він має право звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності, порочать гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 як директора ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної, спілки споживчих товариств, відомості викладені у депутатських зверненнях депутата ОСОБА_2, стосовно звинувачень: «невміння і небажання професійно вирішувати поточні питання життєдіяльності підприємства що належать до компетенції керівника ДП «Центральний ринок» ОСОБА_3; Чисельні порушення чинного законодавства щодо забудови ДП «Центральний ринок» МАФама»; систематичне зловживання службовими повноваженнями директором ДП «Центральний ринок» ОСОБА_4; грубе спонукання підприємців до хабарів і таким чином отримання особистого матеріального прибутку ОСОБА_3; залякування та погрози до підприємців».

Визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність та ділову репутацію директора ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержйнська» Дніпропетровської обласної спілки Споживчих товариств ОСОБА_3, відомості викладені у листівках стосовно звинувачення останнього у нібито застосуванні принизливих виразів його «хамського» та «неповажного» відношення до людей, а саме висловами «людишки» і «барыги».

Зобов'язано відповідача ОСОБА_2, спростувати наклеп та інформацію, стосовно діяльності ОСОБА_3 як директора ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств», а саме звинувачення останнього у нібито застосуванні принизливих виразів його «хамського» та «неповажного» відношення до людей, а саме висловами «людишки» і «барыги», викладену у листівках, шляхом офіційного публічного вибачення у газеті «Событие» м. Дніпродзержинська.

Стягнено з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 100000 (сто тисяч грн.) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та у відшкодування судових витрат по оплаті державного мита суму в розмірі 3219 (три тисячі двісті девятнадцять грн.) гривень 00 коп.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 01 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, за наступних підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з 2007р. працює директором ДП «Центральний ринок м. Дніпродзержинська» Дніпропетровської обласної спілки, споживчих товариств, є членом виконавчого комітету Заводської районної у місті Дніпродзержинську ради, входить до складу міської координаційної ради розвитку підприємництва, за весь час роботи зарекомендував себе з позитивного боку, що підтверджується його характеристиками з місця роботи та думкою самих робітників організації де він працює.

З грудня 2011р. від відповідача, ОСОБА_2, як від депутата міської ради по багатомандатному виборчому округу, почали надходити чисельні безпідставні звернення, щодо неправомірних дій з боку позивача, а саме: «невміння і небажання професійно вирішувати поточні питання життєдіяльності підприємства, що належать до компетенції керівника ДП «Центральний ринок» ОСОБА_3;…чисельні порушення чинного законодавства щодо забудови ДП «Центральний ринок» МАФами…;...систематичне зловживання службовими повноваженнями директором ДП «Центральний ринок» ОСОБА_3 спонукання підприємців до хабарів і таким чином отримання особистого матеріального прибутку ОСОБА_3,...залякування та погрози до підприємців... і таке інше. Як вирішення поставлених питань, відповідач ОСОБА_2 у зверненнях наполягає на звільненні позивача з посади директора ДП «Центральний ринок м. Дніпроджержинська», вказує на те, що «такому руководителю не место в нашем городе и на нашем рынке» (мовою оригіналу). Також відповідач, розповсюджує по місту Дніпродзержинську листівки у яких відкрито виражає своє особисте негативне ставлення до позивача, принизливими виразами нібито, хамського та неповажного відношення позивача до людей, вірніше як вказує відповідач, ОСОБА_2 «людишкам» і «барыгам», що можна розцінити як зловживання своїм службовим становищем та статусом депутата місцевої ради.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що ці дії призводять до зниження авторитету позивача, як керівника підприємства, та ганьблять його гідність та ділову репутацію, оскільки факти викладені у чисельних зверненях відповідача жодним чином не підтверджуються.

Вказані висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, згідно із п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Так, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. У статті З Закону України «Про звернення громадян» наведені поняття: Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за рсобою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам; негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування; якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У пункті 16 цієї ж Постанови зазначено: відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові .звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Виходячи із того, що всі звернення відповідача були направлені до органів виконавчої влади, що є реалізацією прав, наданих громадянину ст. 40 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», тому ці звернення не можуть вважатися поширенням недостовірних відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом 1 інстанції не було застосовано Закон України «Про звернення громадян», який підлягав застосуванню, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведений факт поширення відповідачем недостовірних відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача. При цьому те, що відомості не відповідають дійсності, містять в собі фрази та вирази принизливого характеру, - не являється підставою для задоволення позову при відсутності факту поширення цих відомостей.

Виходячи із вищезазначеного та відповідно до 1167 ЦК України, ст..88, 79 ЦПК України, слід відмовити і у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, витрат на надання юридичної допомоги та судового збору.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2013 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - профспілкова організація робітників малого, середнього бізнесу та плавскладу «Єднання» Дніпропетровської області, про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: