Рішення № 45109603, 11.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/10581/15Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Dodibobo"простягнення 328 265 доларів США 70 центів, що еквівалентно 7 385 978 грн 25 коп.Представники: від позивача: від відповідача: Прокопець О.Г., представник за довіреністю Пирогов О.Г., адвокатОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Dodibobo" про стягнення 328 265 доларів США 70 центів, що еквівалентно 7 385 978 грн 25 коп., заборгованості за контрактом № 11-15/У від 27.01.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами контракту № 11-15/У від 27.01.2015 та вимог чинного законодавства своєчасно не виконано обов'язок щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10581/15 та справу призначено до розгляду на 25.05.2015.

25.05.2015 до відділу діловодства Господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Судове засідання, призначене на 25.05.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 розгляд справи призначено на 11.06.2015.

В судове засідання 11.06.2015 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору та документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Dodibobo" (покупець) укладено контракт № 11-15/У, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє фармацевтичну продукцію на умовах та в порядку, передбачених цим контрактом (п. 1.1. контракту).

Відповідно до пункту 12.3. контракту він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015.

Поставка товару здійснюється на умовах СІР (Інкотермс 2010) за адресою, зазначеною в контракті (п. 2.2. контракту). Оплата за цим контрактом здійснюється не пізніше 75 календарних днів з дня митного оформлення товару в країні продавця (п. 4.3. контракту).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного контракту № 11-15/У від 27.01.2015 позивачем було виконано свої зобов'язання, що підтверджується наступними документами:

- вантажно-митна декларація №524765 від 31.01.2015, специфікація №1 від 29.01.2015 та інвойс №660 від 29.01.2015 на суму 199 899 доларів США 30 центів;

- вантажно-митна декларація №524766 від 31.01.2015, специфікація №2 від 29.01.2015 та інвойс №663 від 29.01.2015 на суму 128 366 доларів США 40 центів,

належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

З урахуванням умов укладеного між сторонами контракту останній строк оплати вказаного товару сплив 16.04.2015.

17.04.2015 між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, що засвідчується відповідним актом, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на час розгдяду справи за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 328 265 доларів США 70 центів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за контрактом № 11-15/У від 27.01.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 328 265 доларів США 70 центів, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 328 265 доларів США 70 центів.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Dodibobo" (Республіка Узбекистан, Самаркандська обл., м. Ургут, вул. Навои шох, 22а, ідентифікаційний номер платника податків 203536234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм" (03680, м. Київ, вул. Амосова, буд. 10, ідентифікаційний код 30109129) заборгованість у розмірі 328 265 (триста двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п'ять) доларів США 70 центів, що еквівалентно 7 385 978 (семи мільйонам трьомстам вісімдесяти п'яти тисячам дев'ятистам сімдесяти восьми) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.06.2015

Суддя Н.Б. Плотницька