Рішення № 45109374, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8484/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР»доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про розірвання договору та стягнення коштів Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Лаврук В.О. дов. №10 від 10.04.2015р.від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування №3860 від 16.10.2012, стягнення 506 054,92 грн. та 508 702,44 Євро, крім того просив судові витрати у розмірі 73 298,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам укладеного між сторонами Договору на розрахунково-касове обслуговування №3860 від 16.10.2012 відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів на підставі наданих розрахункових документів, у зв'язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір та стягнути залишок коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 порушено провадження у справі №910/8484/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 13.05.2015.

30.04.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили додатково стягнути пеню у розмірі 24 500,00 грн. та 25 481,62 Євро.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Тобто, зазначеною статтею не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за №18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки, позивач у позовній заяві не звертався із вимогою про стягнення з відповідача пені, тому суд відмовляє останньому в прийнятті збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 розгляд справи №910/8484/15-г відкладався на 03.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

Представник позивача у судове засідання 03.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 03.06.2015 не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/8484/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР» (далі - Клієнт, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк, Відповідач) укладено Договір на розрахунково-касове обслуговування №3860 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті №26000018088001 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті №2600.3.018088978 в євро (далі - Рахунок) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку відповідно до тарифів Банку на розрахунково-касове обслуговування Рахунку в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом п. 2.1. Договору передбачено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Сторони погодили, що списання Банком грошових коштів з Рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2. Договору).

Приписами пункту 2.3. Договору встановлено, що накладення арешту на Рахунок або припинення операцій за ними, що обмежує право Клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.2.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на Рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Приписами п. 3.3.2. Договору передбачено, що Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування Рахунку та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між Банком та Клієнтом.

Пунктами 3.3.3.-3.3.4. Договору передбачено, що Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування Рахунків у визначений внутрішніми документами Банка робочий час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів та забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на Рахунок.

Сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

23.10.2012 сторони уклали Додатковий договір про обслуговування клієнта з використання системи дистанційного обслуговування «Клієнт-банк» (далі - Додатковий договір) до Договору №3860 про розрахунково-касове обслуговування від 16.10.2012, умовами якого передбачено, що Банк зобов'язується здійснювати обслуговування Клієнта з використання системи дистанційного обслуговування «Клієнт-банк», тобто проводити розрахункові операції за дорученням Клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, які передаються каналами електронного зв'язку на умовах, передбачених Договором про розрахунково-касове обслуговування і цим Додатковим договором, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами Банку.

Відповідно до п. 2.1. Додаткового договору розрахункове обслуговування Клієнта проводиться з використанням документів в електронній формі, в т. ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок за рахунками Клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників Клієнта, інших документів Клієнта.

Згідно п. 5.2. Додаткового договору Банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування Клієнта в операційний час: з 09.00 по 17.00 годин, крім неробочих днів (вихідні, святкові дні).

Пунктом 5.3. Додаткового договору електронні документи, прийняті Банком від Клієнта по системі «Клієнт-Банк» операційний день з 09.00 до 17.00 годин, проводяться за рахунками в той же день. Документи, прийняті після 17.00 проводяться на наступний робочий день.

Спір у справі виник, на думку Позивача, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем узятих на себе зобов'язань, відповідно до укладеного Договору, у результаті чого кошти в сумі не були перераховані відповідно до платіжних доручень, у зв'язку з чим Позивач просить розірвати Договір, стягнути 506 054,92 грн. та 508 702,44 Євро.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 72 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України

Банк зобов'язаний вчиняти для Клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений Договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений Договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Клієнтом на підставі укладеного Договору надано Банку до виконання наступні платіжні доручення:

- №047 від 21.01.2015 на суму 4 816,21 Євро;

- 050 від 28.01.2015 на суму 250 000,00 Євро;

- №49 від 03.03.2015 на суму 50 000,00 грн.;

- №50 від 03.03.2015 на суму 45 000,00 грн.;

- №48 від 03.03.2015 на суму 50 000,00 грн.;

- №49 від 20.03.2015 на суму 500 000,00 грн.;

- №51 від 24.03.2015 на суму 365 000,00 грн.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно з ч. ст. 22. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Аналогічні положення закріплено стосовно виконання платіжних вимог в іноземній валюті в п.п. 3.7.-3.8. Постанови №216 від 28.07.2008р. Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, з метою досудового врегулювання спору та з'ясування причин невиконання вищезазначених платіжних доручень, неодноразово звертався до Відповідача з листами №0402-15 від 04.02.2015, №98/3 від 11.02.2015, проте, як указує Позивач, Відповідач у своєму листі №11-021500/2702 від 25.02.2015 лише повідомляв, що «Банк завжди намагався та намагається швидше та в повному обсязі здійснювати всі платежі клієнтів».

Пунктом 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 за №2121-III, встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з особового рахунку від 23.03.2015 залишок грошових коштів складає 506 054,92 грн., а відповідно до виписок з цього ж рахунку та рахунку №26000003277802 станом на 09.04.2015 залишок грошових коштів складає 258 702,44 Євро та 250 000,00 Євро відповідно.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. (ст. 1074 ЦК України).

Як зазначалося раніше, згідно з приписами положень п. 3.2.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, відповідно до наявних у справі виписок з особових рахунків №26001003277801 та №26000003277802 у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 506 054,92 грн., 258 702,44 Євро та 250 000,00 Євро.

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 ЦК України), а Банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України), Позивач має законне право стягнути з Банку залишком коштів з Рахунків, що станом на 09.04.2015 становлять 506 054,92 грн., 258 702,44 Євро та 250 000,00 Євро.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання Відповідачем поданих Позивачем платіжних доручень, останнього було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні Договору банківського рахунку, та оскільки внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за договором досягнення мети Договору для Позивача стає неможливим, це дає підстави вважати порушення договору, допущені відповідачем, істотними.

За таких підстав, позовні вимоги про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування №3860 від 16.10.2012 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 18.03.2015, від 11.02.2015, від 30.07.2014 Вищого господарського суду України у справах №910/11224/14, №910/15222/14 та 927/537/13 відповідно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування №3860 від 16.10.2012 та стягнення заборгованості у розмірі 506 054,92 грн. та 508 702,44 Євро є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування №3860 від 16.10.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР» (39605, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 6; код ЄДРПОУ 30484951) залишок коштів на рахунках №26001003277801 та №26000003277802 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР», відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», що станом на 09.04.2015 становлять 506 054,92 грн. та 508 702,44 Євро.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «АМПЕР» (39605, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 6; код ЄДРПОУ 30484951) витрати зі сплати судового збору у розмірі 74 298,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 15.06.2015.

Cуддя А.В.Яковенко