Рішення № 45109202, 12.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015Справа №910/1529/15-гЗа позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

До Публічного акціонерного товариства «Банк професійного

фінансування»

Про застосування наслідків нікчемного правочину та витребування майна

Колегія суддів у складі:

суддя Спичак О.М. - головуючий;

суддя Пукшин Л.Г.;

суддя Головіна К.І.

представники сторін:

від позивача: Ковтун Е.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Міський Комерційний Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Професійного фінансування» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 29.01.2015 року було порушено провадження у справі № 910/1529/15-г та призначено її розгляд на 13.02.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 13.02.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи на 16.03.2015 року.

У судовому засіданні 16.03.2015 року представник позивача подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2015 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у даному судовому засіданні проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 16.03.2015 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1529/15-г на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.03.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2015 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2015 року проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи до 14.04.2015 р

У судовому засіданні 14.04.2015 р. представник позивача подав письмове клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам Незалежного інституту судових експертиз.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалами суду від 14.04.2015 року судом було задоволено клопотання представника позивача та призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21) та зупинено провадження у справі.

14.05.2015 року матеріали справи № 910/1529/15-г були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання, у зв'язку з ненадходженням оплати за проведення експертного дослідження.

Враховуючи те, що матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва, ухвалою суду від 19.05.2015 року провадження у справі № 910/1529/15-г було поновлено.

У зв'язку з призначенням колегіального розгляду справи № 910/1529/15-г, дану справу було передано на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів, яким визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/1529/15-г у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), судді Пукшин Л.Г., Головіна К.І.

Ухвалою суду від 25.05.2015 року справа № 910/1529/15-г прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Пукшин Л.Г., суддя Головіна К.І., справа призначена до розгляду на 12.06.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2015 року подав додаткові письмові пояснення по справі, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк професійного фінансування» (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №02/14 відповідно до п. 2.1 якого продавець продає, а покупець купує транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САТ ;442380 від 25.10.2013 року, видане - 8008.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість транспортного засобу становить 235 681,28 грн., які покупець повинен перерахувати продавцю протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення цього договору.

Разом з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу (п.4.3), право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього.

Відповідно до умов договору продавець 19.09.2014 року передав, а покупець прийняв транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САТ ;442380 від 25.10.2013 року, видане - 8008, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 19.09.2014 року.

На підставі постанови правління Національного банку України №732 від 20.11.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 року прийнято рішення №124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року включно у ПАТ «Міський комерційний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» Рязанцева Андрія Вікторовича.

Судом встановлено, що в подальшому, постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 187 у позивача - ПАТ «Міський комерційний банк» було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації позивача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20.03.2015 року № 64 про початок здійснення процедури ліквідації банку, та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.

22.12.2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» Рязанцевим Андрієм Вікторовичем на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» видано наказ №58/9Р яким визнано нікчемним договір купівлі-продажу транспортного засобу №02/14 від 16.09.2014 року.

06.01.2015 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про нікчемність договору купівлі-продажу транспортного засобу №02/14 від 16.09.2014 року в якому просив відповідача повернути позивачу, отримане за цим договором майно.

Проте, як зазначав позивач, його вимога залишена відповідачем без задоволення, переданий за договором купівлі-продажу №02/14 від 16.09.2014 року транспортний засіб відповідач не повернув.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Професійного фінансування» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що відповідачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним і настанням відповідних наслідків.

Крім того, як стверджував відповідач згідно звіту про незалежну оцінку автомобіля від 17.07.2014 року, проведеного на замовлення позивача, ринкова вартість транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО станом на 14.07.2014 року становить 232 900,00 грн., тобто вартість транспортного засобу, передбачена договором, відповідає ринковій вартості (звичайним цінам) у допустимих межах.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач зазначає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу №02/14 від 16.09.2014 року підпадає під критерії, визначені ч. 3 п. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а, отже є нікчемним.

Пунктом 3 частини 3 статті 38 вказаного Закону України передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

З аналізу вказаної норми випливає те, що нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду, ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20 %.

Так, згідно з пунктом 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п. 14.1.219 Податкового кодексу України).

Як вже було встановлено судом, пунктом 3.1 договору № № 02/14 від 16.09.2014 року визначено, що вартість транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО становить 235 681,28 грн. При цьому позивач не надав суду доказів, що майно за договором купівлі-продажу було відчужене за ціною нижчою або вищою від звичайних відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, у в матеріалах справи міститься звіт про незалежну оцінку автомобіля TOYOTA CAMRY, 2011 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) JTNBFK103002616, тип СЕДАН-В, реєстраційний номер АА 3232 СО, складений суб'єктом оціночної діяльності Базаркіним О.Ю. на замовлення саме позивача, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля станом на 14.07.2014 року складає 232 900,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Проаналізувавши показники вартості автомобіля TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер АА 3232 СО відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу із ринковою вартістю такого автомобіля та звітом про незалежну оцінку даного автомобіля, суд встановив, що вартість об'єкту купівлі-продажу за спірним договором є більшою на 1,19 % від ринкової вартості встановленої суб'єктом оціночної діяльності (звіт станом на 14.07.2014 року).

Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 року №35/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.01.2015 року № 11 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Профін банк», згідно з яким з 20.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Профін банк» запроваджено строком на три місяця з 20.01.2015 року по 19.04.2015 року включно.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.04.2015 року №258 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.04.2015 року №78 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Профін банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Таким чином, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація ПАТ «Профін банк».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 4 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не дає визначення поняття «кредитор банку», проте визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання відповідача повернути транспортний засіб є вимогами майнового характеру, а відтак, позивач є кредитором банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, так статтею 52 Закону встановлено, порядок черговості задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Отже, в зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію ПАТ «Профін Банк», задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону і задоволення вимог окремого кредитора позачергово цим Законом не передбачено.

З огляду на викладене та враховуючи те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у спорі між позивачем та відповідачем, відносно якого, на момент виникнення спору прийнято рішення про його ліквідацію, передбачено, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку черговості, передбаченої цим законом, господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом витребування майна та зобов'язання повернути майно відсутні.

За правилами ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується та відноситься за рахунок держави.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Колегія суддів у складі:

Суддя Спичак О.М. (головуючий)

Суддя Пукшин Л.Г.

Суддя Головіна К.І.

Дата підписання рішення

15.06.2015 року