Рішення № 45109195, 09.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/8860/15За позовом приватного підприємства "Промбуд"

до публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Карповська Л.В.(дов. від 10.10.2014)

Від відповідача: Сологуб В.Л. (дов. №25/62 від 25.05.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов'язання відповідача виконати умови договору про банківського рахунку № 1D756957 від 26.07.2011.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі №910/8860/15-г та призначено до розгляду на 28.04.2015.

28.04.2015 через канцелярію суду представник відповідача подав письмові пояснення по справі, в яких заперечує проти позову, з тих підстав, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 128 від 24.02.2015 виконавчою дирекціє Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 39 від 24.02.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію стоком на три місяці з 25.02.2015 по 24.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду, тому відповідно до приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 28.04.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 21.05.2015.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2015 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.05.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 09.06.2015.

В судове засідання 09.06.2015 прибув, представник позивача, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих поясненнях, відповідно до яких повідомив суд, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2015 року № 102 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ» було продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації до 24.06.2015 року, стверджує, що оскільки між сторонами укладено банківський договір, позивач є кредитором банку, вимоги якого не можуть бути задоволені під час запровадження у Банку тимчасової адміністрації.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та Приватним підприємством "Промбуд" (клієнт) було укладено договір №ID1756957 банківського рахунку юридичної особи, згідно з п.1.1 якого для зберігання грошових коштів в національній валюті України, в іноземній валюті та здійснення всіх видів операцій банк відкриває клієнту поточні рахунки в національній та іноземних валютах: №2600.6.151686.001/980, №2600.6.151686.001/840, №2600.6.151686.001/978 та №2600.6.151686.001/643.

За умовами п.1.2. договору обслуговування рахунків клієнта здійснюється шляхом касового обслуговування - приймання та видачі готівкових грошових коштів на підставі касових документів та розрахункового обслуговування - зарахування на рахунок та списання з рахунку грошових коштів на підставі платіжних інструментів, а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти.

У п.9.1 укладеного між сторонами правочину контрагентами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до умов договору 16.01.2015 було надано відповідачу для виконання платіжні доручення № 3664 від 16.01.2015 на суму 12 845,00 грн., № 3665 від 16.05.2015 на суму 11 000,00 грн., № 3663 від 16.01.2015 на суму 30 087,64 грн.

Вказані розрахункові документи були зареєстровані банком в день їх подання, про що свідчить підпис представника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та печатка банку на копіях платіжних доручень, які представлено до матеріалів справи. Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідач не заперечив факт отримання перелічених вище розрахункових документів у листі №18.1.1/1477 від 11.03.2015р.

Господарський судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з переліченими вище платіжними дорученнями, на рахунку Приватного підприємства "Промбуд" було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Аналогічні положення закріплено стосовно виконання платіжних вимог в іноземній валюті в п.3.5 Постанови №216 від 28.07.2008р. Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України".

У відповідності до п.2.1. договору, банк зобов'язався здійснювати обслуговування рахунку клієнта в операційний час, списувати грошові кошти з рахунку на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку. Також за умовами спірного правочину банк прийняв на себе зобов'язання виконувати розрахункові доручення клієнта, які були представлені із застосуванням системи дистанційного обслуговування.

Розрахункові документи клієнта, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного дня, виконуються банком не пізніше наступного операційного дня (п.2.9.9. договору).

Пунктом 3.1.1.договору передбачено, що банк має право відмовити у здійсненні розрахункової операції при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом чинного законодавства щодо оформлення розрахункового документа, строків його подання банку.

Відповідно до п.3.1.9 договору визначено, що банк повертає розрахункові документи без виконання, в тому числі, у разі: якщо в них є підчищення, закреслені слова; якщо текст неможливо прочитати внаслідок їх пошкодження; якщо хоча б один з реквізитів не заповнений або заповнений не вірно; якщо при підписанні використано факсимільний підпис, тощо.

Суду не надано доказів вмотивованої відмови банку у прийнятті до виконання спірних розрахункових документів, доказів відсутності достатньої суми грошових коштів на рахунку ПП «Промбуд», що було б підставою для відмови у здійсненні розрахункових операцій по них.

При цьому, твердження відповідача щодо неможливості банку виконати платіжні доручення клієнта через тимчасові обмеження у господарський діяльності Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", які введено Національним банком України на підставі ст.75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд не приймає до уваги, виходячи з наступних підстав

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (п.1.12.) встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Позивач наголосив, що між сторонами по договору виникли зобов'язання щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта за допомогою платіжних інструментів у межах залишку коштів на рахунку клієнта, при цьому клієнт не є ні вкладником, ні кредитором банку.

Законодавство України розмежовує види договорів які укладаються з банками, і види рахунків, які відкриваються банками для клієнтів. Згідно п.7.1 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2).

Використання поточного рахунку позивачем повністю відповідає законодавству України, зокрема, ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якою для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Ст. 342 ГК України встановила, що суб'єкти господарювання відкривають рахунки для розрахунків у банках, а розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальновідомо, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена.

Ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч.3 цієї статті закріплено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У ст. 1089 ЦК України сказано, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно п.1.37 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність":

Розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Клієнт банку - будь-яка Фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження права Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження такого права за рішенням суду, випадках підозри у фінансуванні тероризму і "відмиванні грошей" та інших випадках, передбачених законодавством.

Ця стаття відсилає до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою обмеження юридичних осіб у користуванні коштами, що знаходяться на рахунках банків, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або накладення арешту, в порядку встановленому законом. Зупинення видаткових операцій клієнтів банку здійснюється виключно в разі накладення арешту.

У ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" міститься обмеження щодо здійснення діяльності банку під час тимчасової адміністрації. Але ці обмеження не поширюються на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням банком господарської діяльності суб'єктів господарювання, і тому посилання банків на таку підставу є незаконним. П.1 ч.6 цієї ж статті визначено, що обмеження не поширюються за договорами банківського рахунку.

У ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Таким чином, суд зазначає наступне:

Грошові кошти в сумі 53 932,64 грн. є власністю позивача, а не банку.

Позивач є саме Клієнтом банку, а не його вкладником чи іншим вигодонабувачем.

Правовий режим коштів на поточному рахунку має особливий статус на відміну від інших видів договорів та рахунків.

Клієнт не обмежений у праві розпоряджатись своїми коштами, крім випадків передбачених законодавством. Постанови державного виконавця чи рішення суду про арешт або про заборону користуватись позивачу коштами на своєму рахунку не існує, а тому Банк грубо порушує права свого Клієнта.

Грошові кошти на поточних рахунках банків не мають ознак строковості.

Це кошти, завдяки яким підприємство підтримує свою "життєдіяльність" і без яких може збанкрутувати. Знаючи про законність вимог позивача, відповідач неправомірно утримує ці кошти і повертати їх законному власнику не збирається.

Також суд наголошує, що аналіз ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказує на те, що цей Закон покликаний врегулювати відносини між вкладниками банку - виключно фізичними особами і органів, що представляють Державу, яка гарантує саме населенню повернення вкладів. З метою повернення вкладів людям був створений Фонд гарантування вкладів, який існує завдяки внескам банків. Адже найбільшим кредитором економіки є населення, яке за сприятливих умов "кредитує" банки. Разом з тим, визначення термінів у ст.2 Закону містить поняття, що за своїм змістом розраховані тільки на фізичних осіб.

Суд зазначає, що позивач ніякого вкладу у відповідача не мав.

Таким чином, Закон виключає з-під своєї дії тих клієнтів, яким банк надавав розрахунково-касове обслуговування.

Щодо природи договору банківського рахунку

Сам поточний (банківський) рахунок є законодавчо встановленим способом зберігання коштів клієнтів, а можливості такого рахунку є засобом розрахунків з підприємствами, бюджетом тощо.

Гроші, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому на підставі договору про банківського рахунку № 1D756957 від 26.07.2011 належать позивачу.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, то Основний Закон Держави має пріоритет у застосуванні перед ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ніхто і ніяким чином не має права позбавляти особу користуватись, розпоряджатись і володіти своєю власністю. Відтак, дії відповідача суперечать Конституції і є протиправними.

В ч.1 ст.321 ЦК України сказано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Крім того, надіслання розпорядження Клієнта на виконання платіжного доручення Банком є способом користування і володіння своїм майном.

За ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - ЗУ "Про банки і банківську діяльність"), клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Тобто, власники поточних (не депозитних, кредитних або інших) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового становища банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Зі змісту Глави 72 ЦК України, зокрема ст. 1066-1068 ЦК України, випливає, що за своєю суттю Договір банківського рахунку № 1549 від 03.06.2010 є договором про надання послуг. Відтак, зобов'язання Банку виконувати доручення Клієнта, включаючи розпорядження на переказ коштів, не є грошовим чи майновим зобов'язанням, бо клієнт доручає банку виконати операцію своїми коштами, а не коштами банку.

Тобто, предметом позову є зобов'язання відповідача надати послугу, а не сплатити гроші.

Таким чином, відповідач, як Банк, не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, а його зобов'язанням є лише послуга, надання якої відповідач взяв на себе.

За надання послуг відповідач отримував з позивача передбачену договором комісійну винагороду.

Також суд зазначає, що час розгляду справи в суді не впливає на обов'язок особи дотримуватись взятих на себе зобов'язань, які не були виконані вчасно, що підтверджується наступним.

Правовідносини, що виникли з договору, зобов'язують Банк здійснювати обслуговування Клієнта, а не передавати свої кошти чи майно. Встановлені ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження не поширюються щодо обслуговування поточних операцій. Ці обмеження стосуються виключно кредиторів банку, вкладників (депозити тощо), примусового стягнення майна і коштів, що належить банку, грошових зобов'язань, штрафних санкцій тощо.

В той же час ч.6 цієї статті, навпаки, вказує про відсутність будь-яких обтяжень щодо договорів банківського рахунку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання узв'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вимога позивача про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Акціонерий комерційний банк «Київ» перерахувати кошти Приватного підприємства «Промбуд» з поточного рахунку № 26006151686001 за платіжними дорученнями від 16.01.2015 № 3664 на перерахування податку з доходів найманих працівників за грудень 2014 року; від 16.01.2015 № 3665 на перерахування єдиного внеску за грудень 2014 року; від 16.01.2015 № 3663 на перерахування єдиного внеску за грудень 2014 року, підлягає задоволенню повністю.

Доводи відповідача щодо введення на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «КИЇВ», згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.02.2015 по 24.05.2015 включно та уповноваженою особою Фонду призначено Кічука О.І., судом не приймаються, так як позивачем направлено банку платіжні доручення до виконання в січні 2015 року, тобто до введення тимчасової адміністрації і в той час в банку не було правових і законних підстав відмовляти позивачу в перерахуванні його коштів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Промбуд» задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, 16-22, ЄДРПОУ 14371869) перерахувати грошові кошти з рахунку Приватного підприємства "Промбуд" (02121, м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.3, ЄДРПОУ 25586975) № 26006151686001 за платіжними дорученнями від 16.01.2015 № 3664 на перерахування податку з доходів найманих працівників за грудень 2014 року; від 16.01.2015 № 3665 на перерахування єдиного внеску за грудень 2014 року; від 16.01.2015 № 3663 на перерахування єдиного внеску за грудень 2014 року.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, 16-22, ЄДРПОУ 14371869) на користь Приватного підприємства "Промбуд" (02121, м.Київ, Дарницький район, вул.Колекторна, буд.3, ЄДРПОУ 25586975) судовий збір в сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 16.06.2015