Ухвала суду № 45107229, 16.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

при секретарі: Калініній Я.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року про виправлення описки, задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на майно ОСОБА_1 в межах суми заявлених вимог, а саме 271 034,72 грн.

Не погодившись з ухвалою суду від 28.04.2015, відповідач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами виник спір та дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Посилаючись на те, що ухвала є необґрунтованою та такою, що постановлена в результаті порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року про забезпечення позову скасувати.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається з позовної заяви вимогами позовної заяви є стягнення грошових коштів у сумі 271034,72 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним.

Згідно розяснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ухвала від 23 квітня 2015 року постановлена без врахування вказаних вище вимог до її змісту.

Ці доводи є безпідставними, оскільки оскаржувана ухвала відповідає вимогам ч.ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України. Спосіб забезпечення позову обрано судом відповідно до ст. 152 ЦПК України і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/1194/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8096/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.