Ухвала суду № 45107141, 11.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Головачова Я.В., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за договором строкового банківського вкладу,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/7417/2015Головуючий у суді першої інстанції: Середа К.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту ПАТ «Дельта Банк») про стягнення заборгованості за договором строкового банківського вкладу

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до п. 9 постанови Правління Національного банку України № 540 від 29 серпня 2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», вилучення суми коштів з поточного рахунку в іноземній валюті в один операційний день можливе в межах еквіваленту 15 000,00 грн. за курсом Національного банку України на день отримання коштів. Також зазначає, що банк та ОСОБА_2 дійшли згоди відносно того, що сторони не несуть відповідальності за неналежне виконання зобовязань, якщо таке невиконання спричинено вступом у дію актів нормативного характеру Національного банку України, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобовязань. Крім того, примусове виконання оскаржуваного рішення призведе до того, що банк в рамках виконавчого провадження повинен буде сплатити свої кошти, при цьому залишиться зобовязаним повернути кошти, які зберігаються на рахунку клієнта, що призведе до подвійного стягнення. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Таким чином, вимоги щодо повернення коштів ОСОБА_2 будуть задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому підстави для задоволення позову відсутні. Також, вимоги позивача в частині стягнення пені відповідно до п. 3 ст. 5 вказаного закону не підлягають задоволенню.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання представник ПАТ «Дельта Банк» не зявився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в суд апеляційної інстанції, зясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 001-28603-280813 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, за умовами якого, ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок № 26354109437037, відкритий в установі ПАТ «Дельта Банк», грошові кошти в сумі 10 000,00 доларів США, строком розміщення по 02 вересня 2014 року включно зі сплатою 8,75 % річних (а.с.5).

Згідно з умовами укладеного договору, ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок, відкритий у ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 10 000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією № 25839977 від 28 серпня 213 року (а.с.6).

05 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з заявою про виплату йому суми вкладу та нарахованих процентів (а.с.7). Проте, банк вказану заяву залишив без відповіді та виконання.

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на його користь суму боргу за договором № 001-28603-280813 від 28 серпня 2013 року у розмірі 10 903,93 доларів США, з яких: сума основного боргу 10 000,00 доларів США, сума нарахованих процентів 903,93 доларів США, пеня у розмірі 773,90 доларів США за період з 03 вересня 2014 року по 13 листопада 2014 року, а також судові витрати.

Зясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1 та 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

29 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову №540 від 29 серпня 2014 року «Про врегулювання діяльності фінансових установ і проведення валютних операцій», відповідно до пп. 9 п. 1 якої уповноважені банки зобовязані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути повязані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу укладеного депозитного договору є цивільно-правовими за своїм змістом. У розумінні норм ЦК України спір стосовно невиконання зобовязань за угодою (договором) вирішується судом відповідно до вимог чинного законодавства України.

Тобто, саме відповідач як сторона за договорами банківського вкладу (депозиту), всупереч положенням цивільного законодавства не виконує свої договірні зобовязання, чим порушує субєктивне право позивача на розпорядження належними йому коштами.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний Кодекс України. Згадані норми встановлюють ієрархічність системи цивільного законодавства, відповідно до якої норми Постанови НБУ не можуть мати пріоритету перед Конституцією України, статтею 41 якої закріплено право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод(зі змінами, внесеними Протоколом №11 (994-536) гарантує кожній фізичній особі право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дії ж відповідача, спрямовані на обмеження вільного розпорядження належними позивачу коштами, порушують основні принципи цивільного законодавства, а саме: свобода договору, обовязковість його виконання та належним чином.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, врахувавши положення ст. ст. 1058, 1060, 1074 ЦК України.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що згідно укладеного договору вони з позивачем дійшли згоди відносно того, що сторони не несуть відповідальності за неналежне виконання зобовязань, якщо таке невиконання спричинено вступом у дію актів нормативного характеру Національного банку України, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобовязань, оскільки в даному випадку постанова Національного банку України № 540 від 29 серпня 2014 року не обмежує можливість належного виконання банком своїх зобовязань за договором.

Також, безпідставними є посилання апелянта на положення постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Так, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також зобовязань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобовязаннями банку перед кредиторами.

Разом з тим, ч. 6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини пятої цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Я.В. Головачов

О.Ф.Лапчевська