Постанова № 45105958, 09.06.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1317/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар'єр" до Відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача п- ублічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" , Публічне акціонерне товариство "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2015 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 26 лютого 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області в ході виконання зведеного виконавчого провадження №9 від 24.05.2013 року про стягнення боргу з ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь юридичних та фізичних осіб було складено акт опису й арешту майна та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зокрема, було описано продукції - щебінь фр. 5-20 в кількості 5000 тон, при цьому зазначено, що дане майно належить ПАТ "Полонський гірничий комбінат". Також було внесено відповідний запис до реєстру обтяжень рухомого майна від 26.02.2015 року.

Вважає такі дії протизаконними, оскільки майно, на яке було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, належить не ПАТ "Полонський гірничий комбінат", а ТОВ "Полонський щебеневий кар'єр". Дане майно було придбано у ПАТ "Полонський гірничий комбінат" 11.02.2015 року та перебувало на зберіганні в останнього відповідно до договору відповідального зберігання №01.08/14-З від 01.08.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити. При цьому відмітив, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а тому підстави для оскарження постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у нього відсутні.

Представник публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" в задоволенні позову просив відмовити. Відмітив, що державний виконавець при винесенні спірної постанови діяв на підставі чинного законодавства. При цьому позивач, звертаючись із позовом до суду, обрав невірний спосіб захисту, оскільки лише сторони та інші учасники виконавчого провадження вправі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця до суду.

Також зазначив про наявність рішень Господарського суду Хмельницької області, відповідно до яких ПАТ "Полонський гірничий комбінат" зобовязаний повернути публічному акціонерному товариству "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" зі зберігання майно, а саме: щебеневу продукцію (в т.ч. щебінь різної фракції)

Представник ПАТ "Полонський гірничий комбінат" в судове засідання не зявився, однак до суду ним було подано заяву, згідно якої щодо задоволення позову не заперечує та просить провести розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у відповідача на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження №9 від 24.05.2013 року про стягнення боргу із ПАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь фізичних та юридичних осіб.

26 лютого 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції проведено опис та арешт майна, що належить боржнику щебінь фракції 5-20 в розмірі 5000 тон, про що складено відповідний акт.

Того ж дня, 26 лютого 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №38639507).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Згідно з ч.1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1-2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, державним виконавцем було правомірно прийнято оскаржувану постанову, оскільки він діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Перелік учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначений ст. 7 Закону. Згідно даної статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки й піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом.

Позивач оскаржує постанову в рамках виконавчого провадження, в якому він не є ні учасником, ні особою, яка залучається до проведення виконавчих дій.

Згідно позовної заяви позивач фактично просить скасувати постанову державного виконавця, щоб зняти арешт з майна у зв'язку з тим, що він є власником щебеню, а тому арешт майна порушує його права та інтереси.

При цьому, відповідно до ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Згідно п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року №3 (із змінами) судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 №14 вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Таким чином, позивач вибрав для себе спосіб захисту, який хоча й передбачає можливість розгляду у порядку адміністративного судочинства, однак за змістом унеможливлює визначити та захистити, можливо, порушене право позивача у даному колі правовідносин.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом в порядку ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" та захистити свої майнові права у передбачений законом спосіб.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.02.2015 року.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2015 року

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1