Постанова № 45105431, 10.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.06.2015
Номер справи
820/4144/15
Номер документу
45105431
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2015 р. № 820/4144/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 ОСОБА_5, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_7, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_8, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20169267, видану 20.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №1, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10330641, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20186987, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №1а, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10331841, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20210073, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 Анатолієвною та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №16, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10332302, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20188108, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №2, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10332726, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20205584, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №2а, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10333146, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20204582, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №26, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10333728, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1);

-Скасувати відмову у проведенні державної реєстрації №20210086, видану 23.03.2015 Державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 та зобов'язати останню провести державну реєстрацію права власності на квартиру №2в, розташовану за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А на підставі заяви про проведення державної реєстрації №10334165, поданої 23.02.2015, за суб'єктом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 23.02.2015 року звернувся до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області із заявами про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - сім квартир готельного типу, створених внаслідок реконструкції основної квартири №1-2, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, будинок 79\42-А. Проте, за результатами розгляду заяв відповідачами були прийняті рішення № 20169267 від 20.03.2015 р., № 20186987 від 23.03.2015 р., № 20210073 від 23.03.2015 р., № 20188108 від 23.03.2015 р., № 20205584 від 23.03.2015 р., № 20204582 від 23.03.2015 р. та № 20210086 від 23.93.2015 р. про відмову у проведенні зазначених реєстраційних дій, у зв'язку з тим, що: позивачем не надано документа, який надасть можливість встановити підстави зменшення площі об'єкта реконструкції; не надано документа про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; неможливістю поділу об'єктів нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна; неможливістю одночасного застосування правових норм, якими передбачено державну реєстрацію прав на реконструйований об'єкт, та норм, якими передбачено державну реєстрацію прав на об'єкт, утворений внаслідок поділу. Позивач вважає, що вказані дії відповідачів є неправомірними, а рішення про відмову у державній реєстрації - безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідачів, заперечуючи проти позову, зазначив, що рішення № 20169267 від 20.03.2015 р., № 20186987 від 23.03.2015 р., № 20210073 від 23.03.2015 р., № 20188108 від 23.03.2015 р., № 20205584 від 23.03.2015 р., № 20204582 від 23.03.2015 р. та № 20210086 від 23.93.2015 р. про відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно - за ОСОБА_3, за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 79/42-А винесені на підставі чинного законодавства, розгляд заяв проведено у повній відповідності до правових норм, на виконання вимог ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 17.10.2004 р. розгляд заяв було зупинено та запропоновано надати документи про присвоєння поштової адреси обєкту нерухомого майна, довідку компетентного органу щодо зміни у загальній площі обєкту. Витребувані державним реєстратором документи своєчасно надані позивачем не були. Керуючись положеннями п. 5-4, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 17.10.2004 р., а саме у звязку з тим, що після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунені обставини, що були підставою для прийняття такого рішення, обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні державної реєстрації. На підставі чого позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Представники сторін у судовому засіданні 10.06.2015 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області із заявами № 10330641, № 19936396, № 10332302, № 10332726, № 10333146, № 10333728 та № 10334165 про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - сім квартир готельного типу № 1, № 1а, № 1б, № 2, №2а, № 2б, № 2в, створених внаслідок реконструкції основної квартири №1-2, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, будинок 79\42-А.

12.03.2015 року відповідачами на виконання вимог ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 17.10.2004 р. розгляд заяв було зупинено та запропоновано позивачу надати документи про присвоєння поштової адреси обєкту нерухомого майна, довідку компетентного органу щодо зміни у загальній площі обєкту. На що позивачем були долучені до матеріалів реєстраційних справ листи, у яких викладено пояснення про безпідставність вимог щодо надання зазначених документів.

За результатами розгляду вказаних вище заяв та листів ОСОБА_3, відповідачами керуючись положеннями п. 5-4, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 17.10.2004 р., мотивуючи тим, що після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунені обставини, що були підставою для прийняття такого рішення, прийнято рішення про відмову в проведенні державної реєстрації.

Перевіряючи правомірність дій відповідачів щодо відмови позивачу у проведенні державної реєстрації та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачами в основу оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що у своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції керується Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 17.10.2004 р. (далі - Закон), "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р. (далі - Порядок № 868).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Під час оформлення права власності на обєкт нерухомого майна шляхом видачі свідоцтва про право власності на підставі пунктів 49-50, 57-58 Порядку № 868 обовязковим документом є документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до рішення 8 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 06.07.2011 р. № 325/11, а саме п. 1.3 однозначно передбачено, що кожному обєкту нерухомого майна присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова. Розділ 2 вказаного рішення Харківської міської ради чітко зазначає, що обєкт адресації усі обєкти нерухомого майна; квартира елемент внутрішньої структури будівлі, є вторинним обєктом адресації, як просторова частина первинного обєкту адресації. Пункт 4.1 зазначає, що адреса містить наступні реквізити - номер частини первинного обєкта адресації, квартири (вторинний обєкт адресації). Згідно п. 5.1.3 підставами для зміни адреси є поділ обєктів нерухомості на самостійні частини, обєднання обєктів, тощо. Згідно пп.5.1.3.1 підставою внесення змін до адреси є документи, що засвідчують відповідність закінченого реконструкцією обєкту проектній документації (декларація, тощо). Пунктом 5.2 однозначно зазначено, що присвоєння, внесення змін або анулювання адреси вторинного обєкту адресації здійснюється за наявності адреси первинного обєкту адресації.

Згідно ст.ст. 179, 181 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільно-правові права та обовязки.

Відповідно до ст.. 382 ЦК України надано визначенні квартирі як обєкту права власності.

Законодавець у статті 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає обєкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав: земельні ділянки, обєкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, квартири, тощо.

Щодо документа, який обґрунтує зміни у загальній площі обєкту суд зазнвчає. Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор має повноваження на витребування додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивач помилково зазначає в позові, що Законом та Порядком № 868 передбачено вичерпний перелік документів, які необхідні для проведення державної реєстрації прав.

Насамперед, ст. 19 Закону визначає підстави для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в якій, поряд із чітко визначеними документами, зазначено "інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно…". Пункт 37 Порядку аналогічно визначає можливим подання "інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно відповідно до закону".

Позивач у позові не зазначає, що питання розбіжності площ обєкту та необґрунтоване її зменшення повязано із питанням місць загального користування. Згідно діючому законодавству України місця спільного користування є спільною власністю мешканців будинку та не можуть бути передані у одноособову приватну власність.

Щодо проведення реконструкції та застосування двох правових норм одночасно, суд зазначає наступне.

Заявником, позивачем у справі, до органу реєстрації прав подана декларація про реконструкцію квартири. Як зазначалося вище, процедура оформлення права власності на реконструйований обєкт нерухомого майна визначена пп. 49,50 Порядку № 868. Одночасно позивач посилається на розяснення Державної реєстраційної служби України від 23.06.2014 № 11942/05-15-14, які стосуються оформлення права власності із видачею свідоцтва про право власності на підставі п.п. 57, 58 Порядку № 868.

Суд наголошує, що згідно ст. 18 Закону визначені випадки оформлення права власності шляхом видачі свідоцтва про право власності. Видача свідоцтва фізичним та юридичним особам на новозбудовані (реконструйовані обєкти нерухомого майна) та оформлення свідоцтва у разі виділення окремого обєкта нерухомого майна зі складу первинного обєкта нерухомого майна є самостійними окремими випадками, які мають різне правове регулювання.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора, повязану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Щодо позовних вимог про зобов'язання провести державну реєстрацію на підставі раніше поданих заяви про державну реєстрацію права власності, суд зазначає, що вказана позовна вимога нормативно не обґрунтована заява, за якою прийнято відповідне рішення, не може вдруге бути використана.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що з метою проведення державної реєстрації до органу державної реєстрації прав подається заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Розгляд заяв проводиться в порядку черговості їх реєстрації в Державному реєстрі прав. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Порядок здійснення кількох реєстраційних дій по одній заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.п. 8,9) встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України. Заява подається окремо щодо кожного обєкта нерухомого майна.

Винятком є випадок, коли право власності на житловий будинок, будівлю або споруду набувається одночасно з набуттям у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані - заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові одну заяву щодо таких обєктів (п.8 Порядку № 868).

Вказаний виняток не поширюється на спірні правовідносини

Орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Орган державної реєстрації прав у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Пунктом 29 Порядку № 868 зазначено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Заява, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, долучаються ним до облікової справи відповідно до законодавства.

Отже всі оригінальні примірники документів повертаються заявнику, що унеможливлює повторний розгляд заяви позивача, а заява є підставою формування облікової справи у випадку прийняття по ній рішення про відмову в реєстрації прав. Для повторного розгляду документів заявника необхідно повторно звернутися до органу державної реєстрації прав в установленому законом порядку нова заява, новий комплект документів.

Абзацом 4 пункту 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень закріплено, що в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав орган державної реєстрації прав, нотаріус не повертає заявнику заяву, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, і документ про сплату державного мита.

Також суд звертає увагу, що процедура повторного розгляду заяви про реєстрацію речових прав на об'єкти нерухомого майна не передбачена чинним законодавством України з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зазначене вище підтверджує обєктивну неможливість проведення повторного розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень чинного законодавства України з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно однозначно визначено, що будь-які реєстраційні дії, повязані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, прийняття відповідних рішень в процедурі розгляду заяви про реєстрацію прав, про скасування запису про реєстрацію прав є виключною компетенцією державного реєстратора прав. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень п.28 Положення № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за наслідком розгляду заяв позивача № 10330641, № 19936396, № 10332302, № 10332726, № 10333146, № 10333728 та № 10334165 від 23.02.2015 р. державні реєстратори в межах повноважень та у строк визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийняли обґрунтовані рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20169267 від 20.03.2015 р., № 20186987 від 23.03.2015 р., № 20210073 від 23.03.2015 р., № 20188108 від 23.03.2015 р., № 20205584 від 23.03.2015 р., № 20204582 від 23.03.2015 р. та № 20210086 від 23.93.2015 р.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідним рішенням, дією або бездіяльністю відповідачів були порушені права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, суб'єктом владних повноважень було доведено під час судового розгляду відсутність факту порушення прав позивача.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не доведені у судовому засіданні, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 ОСОБА_5, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_7, Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_8, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування рішень відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 червня 2015 року.

СуддяТітов О.М.

Попередній документ : 45105422
Наступний документ : 45105437