Постанова № 45101645, 16.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Житомир справа № 806/1905/15

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" про стягнення 7257,85 грн,-

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" 7257,85 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на відповідача у 2014 році складала 12 чоловік, а тому відповідач мав працевлаштувати 1 інваліда, тоді як працевлаштовано не було жодного, що свідчить про те, що ТОВ "ГНО" не виконало нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача подав заяву з проханням справу розглядати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини не явки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе, розгляд справи провести в порядку письмового провадження у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3, 5, 9, 10, 11 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю; порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені на повну суму недоїмки за весь її строк; адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються вищезазначеними суб"єктами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на ТОВ "ГНО" у 2014 році складала 12 чоловік (а.с.8).

За таких обставин, відповідач від числа середньоблікової кількості штатних працівників, що складає 12 осіб, повинен був працевлаштувати одного інваліда - штатного працівника.

Суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та від 16 квітня 2013 року у справі № 21-83а13.

При цьому, згідно з пунктом 4.4. Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду від 14 квітня 2008 року № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування", при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів. Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Згідно листа Житомирського міського центру зайнятості від 14.04.2015 за № 1654/02 та додатку №2 до нього, товариство з обмеженою відповідальністю "ГНО" протягом 2014 року згідно форми № 3-ПН "Інформація про порит на робочу силу (вакансії)" звіти до Житомирського міського центру зайнятості для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями не надходили.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інваліда відповідно до нормативів ст.19 Закону, у 2014 році не були виконані, оскільки протягом року на підприємстві не було створено робоче місце для одного інваліда

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підприємство, як роботодавець свій обов'язок зі створення робочого місця для інваліда у 2014 році не виконало.

З наведених вище підстав, позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягать задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -,

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ГУ ДКСУ у Житомирській області р/р 31218230700002 МФО 811039, ЄДРПОУ 38035726) заборгованість у сумі 7257,85 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко