Постанова № 45100275, 11.06.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 803/985/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Луцького району Масалова Сергія Миколайовича до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.03.2015 року № 132к про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Луцького району Масалов Сергій Миколайович, старший прокурор прокуратури Луцького району ОСОБА_2 звернулись з позовом до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу № 132 к від 04.03.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою суду 03.06.2015 року розєднано дану справу на два провадження: за позовом прокурора Луцького району Масалова Сергія Миколайовича до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.03.2015 року № 132к про притягнення до дисциплінарної відповідальності та за позовом старшого прокурора прокуратури Луцького району ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу № 132к від 04.03.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обовязків щодо контролю за здійсненням процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Позивач вважає, що даний наказ винесений з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, проведеною службовою перевіркою не було встановлено, в чому ж саме допущено незаконне притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, в чому полягало порушення її конституційних прав.

Зазначає, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_4 не скаржилася на порушення будь-яких її прав. Постановлення виправдувального вироку у справі не є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора, а є реалізацією гарантованого КПК України принципу змагальності.

Крім того, позивач вважає, що під час проведення службової перевірки всупереч Інструкції про проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 29.09.2014 року № 104, відповідачем не було повідомлено позивача про її проведення, не розяснено його прав під час її проведення, позбавлено права брати участь в її проведенні, давати пояснення, заявляти клопотання.

Всупереч ч.1 ст.147-1 КзПП України наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності винесено особою, яка немає на це повноважень, оскільки наказ про призначення прокурором Луцького району приймається Генеральним прокурором України якому і надано право на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а оскаржуваний наказ винесено в.о. прокурора області.

Зважаючи на вищезазначене просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. прокурора Волинської області Корецького О.П. № 132к від 04.03.2015 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позивач в судове засідання не зявився, ним подано заяву про розгляд даної справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обємі.

Відповідач в поданих суду письмових запереченнях позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити з наступних підстав. Відповідач посилається на те, що оскаржуваним наказом прокурора Луцького району Масалова С.М. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність належного контролю за здійсненням процесуального контролю у кримінальному провадженні.

Підставою для такого висновку та прийняття оскаржуваного наказу № 132 к від 04.03.2015 року стали висновки службової перевірки, в ході якої встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року, постановленому по кримінальному провадженню № 12014030130000259, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року ОСОБА_4, виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у звязку із недоведеністю її участі у вчиненні вказаного злочину.

За результатами службової перевірки 26.02.2015 року комісією складено висновок, відповідно до якого підтверджено факт порушення конституційних прав ОСОБА_4 при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та неналежної організації роботи зі здійснення процесуального керівництва ОСОБА_3 у звязку з чим у діях цих осіб наявний склад дисциплінарного проступку, порушення ст.ст.5, 6, 8, 9, 10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Зроблено висновок, що забезпечення якісного проведення досудового розслідування та процесуального керівництва, контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування дало б змогу вже на стадії досудового розслідування зробити висновок про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення.

Вказане стало можливим через відсутність належного контролю з боку прокурора Луцького району Масалова С.М. за якістю процесуального керівництва, який в порушення вимог п.п.31,7 наказу Генерального прокурора України № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 року не перевірив обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_4, не вказав на очевидні упущення досудового розслідування та процесуального керівництва, в подальшому скерував обвинувальний акт до суду.

Зазначені висновки перевірки повністю відповідають вимогам ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Крім того, звертає увагу на ту обставину, що під час проведення службової перевірки відповідачем було повністю дотримано вимоги Інструкції про проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 29.09.2014 року № 104. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани ОСОБА_3 прийнято уповноваженою на це особою. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача позов заперечила із підстав, викладених у письмових запереченнях, також суду пояснила, що підставою для проведення службової перевірки по даному факту стали неодноразові скарги ОСОБА_4 до прокуратури області про допущені на стадії досудового розслідування порушення її конституційних прав.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Наказом в.о. прокурора Волинської області Корецького О.П. № 132 к від 04.03.2015 року за неналежне виконання службових обовязків щодо контролю за здійсненням процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності прокурору Луцького району Масалову С.М. оголошено догану.

Підставою для притягнення прокурора Луцького району до дисциплінарної відповідальності став затверджений 26.02.2015 року в.о. прокурора Волинської області висновок по матеріалах службової перевірки за фактом порушення конституційних прав ОСОБА_4 при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12014030130000259.

Як слідує із вказаного висновку, 22.05.2014 року до ЄРДР внесено відомості за № 12014030130000259 за ч.1 ст.286 КК України з наступною фабулою «21.05.2014 року близько 22.10 год. На 98 км+ 815 м. автодороги Н-22 сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне» в с. Струмівка Луцького району відбулося зіткнення фургона малотоннажного марки «Опель Мовано» д.р.з АС8160ВН під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі із м. Луцька в напрямку с. Піддубці Луцького району, із легковим автомобілем «Фіат» д.р.з. М2847ВН під керуванням водія ОСОБА_6, який виконував маневр повороту ліворуч із другорядної дороги, що веде із с. Гараджа Луцького району. У результаті ДТП водій марки «Опель Мовано» ОСОБА_5 та його пасажир ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості».

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні доручено працівникам прокуратури Луцького району ОСОБА_2 та ОСОБА_8

У ході досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_4 заперечувала факт перебування її за кермом автомобіля та вказувала, що на момент ДТП керував автомобілем її чоловік ОСОБА_6 Аналогічні пояснення дав і ОСОБА_6, який підтвердив факт перебування за кермом автомобіля під час ДТП.

Слідчий Давидович Р.О. повідомив, що разом із ОСОБА_2 доповідав прокурору району про обставини вчинення кримінального провадження, на що останні дали йому однозначну вказівку підготувати підозру щодо ОСОБА_4, при цьому вказівки на проведення додаткових слідчих дій не було.

В наглядовому провадженні міститься довідка, складена процесуальним керівником ОСОБА_2 06.08.2014 року про результати вивчення матеріалів кримінального провадження, які стали підставою для винесення повідомлення про підозру, згідно якої зроблено висновок про відповідність повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст.ст. 277, 278 КПК України та щодо правильності обраної кваліфікації.

В основу обвинувачення ОСОБА_4 покладено показання свідків, які не відповідають вимогам ч.6 ст. 97 КПК України.

В порушення вимог ст.ст. 2, 9 КПК України слідчим і прокурором не забезпечено всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, всупереч ст.91 КПК України не встановлено всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Цього ж дня складено довідку, в якій зроблено висновок про те, що по кримінальному провадженню зібрано достатньо допустимих доказів для підтримання державного обвинувачення в суді, і обвинувальний акт підлягає затвердженню, а справа направленню до міськрайонного суду. Вказана позиція погоджена з прокурором району.

Разом з тим, в порушення вимог п.7 наказу Генерального прокурора України №4гн-2014, прокурором Луцького району не забезпечено належної обґрунтованості повідомлення ОСОБА_4 про підозру, дотримання прав і законних інтересів підозрюваної.

За результатами судового розгляду кримінального провадження, встановлено, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, як стороною обвинувачення, так і потерпілим та його представником не наведено достатніх доказів винуватості ОСОБА_4

Вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року, постановленому по кримінальному провадженню № 12014030130000259, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року ОСОБА_4 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у звязку із недоведеністю її участі у вчиненні вказаного злочину.

Зроблено висновок, що забезпечення якісного проведення досудового розслідування та процесуального керівництва дало б змогу ще на стадії досудового розслідування зробити висновок про неповноту розслідування та необхідність його подальшого провадження, в тому числі перевірки версії вчинення злочину ОСОБА_4, а також усіх передбачених ст. 91 КПК України обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх службових обовязків по здійсненню процесуального керівництва допущено незаконне притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення її конституційних прав.

Досудове розслідування у провадженні проведено упереджено та поверхово, без повного та всебічного зясування усіх обставин.

Вказане стало можливим через відсутність належного контролю з боку прокурора Луцького району Масалова С.М. за якістю здійснення процесуального керівництва, який в порушення вимог п.7 наказу ГПУ № 4гн-2014 при перевірці обґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_4 не вказав на очевидні упущення у досудовому розслідуванні та процесуальному керівництві, надав усну вказівку слідчому на підготовку необґрунтованої підозри, в подальшому скерував обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні до суду.

Комісією за результатами перевірки складено висновок, відповідно до якого підтверджено факт порушення конституційних прав ОСОБА_4 при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та неналежної організації роботи зі здійснення процесуального керівництва ОСОБА_3, у звязку з чим у діяннях вказаних осіб наявний склад дисциплінарного проступку, що полягає у недбалому і несумлінному ставленні до виконання своїх службових обовязків, прийнятті необґрунтованих процесуальних рішень та порушення норм ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 ст.6, ст.8, ч.1 ст.9, ч.33 ст.10, ст.14 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Від дачі пояснень з приводу обставин, що стали підставою для проведення службової перевірки позивач відмовився.

Аналізуючи зібрані по справі та досліджені в ході судового засідання докази суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани з дотриманням вимог Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України, 06.11.1991 року № 1796-ХІІ.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службової перевірки, якою встановлено, що прокурором Луцького району Масаловим С.М. всупереч наданим йому повноваженням не забезпечено належного контролю за якістю здійснення процесуального керівництва, у кримінальному провадженні № 12014030130000259 відносно ОСОБА_4, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.

На думку суду, вказаний висновок зроблено по зібраних матеріалах, а дисциплінарне стягнення застосовано уповноваженою на те особою із дотриманням вимог статті 48 Закону України «Про прокуратуру», статей 8, 9, 10, 11 Дисциплінарного статуту ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 ст.6, ст.8, ч.1 ст.9, ч.3 ст.10, ст.14 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 року № 123.

Зокрема, висновки службової перевірки ґрунтуються на матеріалах, які містяться в наглядовому провадженні по даному кримінальному провадженні, матеріалах кримінальної справи, вироку Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року, на основі пояснень слідчого, довідки про стан досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12014030130000259 від 22.05.2014 року за ч.1 ст.286 КК України від 06.01.2015 року, складеної 06.01.2015 року начальником відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення ОСОБА_9, інших документах.

Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Враховуючи наявні в справі докази та висновки службової перевірки прокуратури Волинської області суд вважає, що у даному випадку при виконанні своїх службових обовязків прокурором Луцького району було допущено несумлінне, недбале ставлення до своїх обовязків, що призвело до постановлення виправдувального вироку відносно ОСОБА_4 та порушення її конституційних прав, враховуючи наступне.

Наказом № 26 від 15 грудня 2014 року «Про розподіл обовязків між працівниками Луцького району» до повноважень прокурора Луцького району входить організація нагляду за додержанням законів Луцьким РВ УМВС України у Волинській області при провадженні досудового розслідування, в тому числі процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення оскарження судових рішень та виконання інших повноважень з цих питань.

Пунктом 3.1 наказу Генерального прокурора № 4гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» визначено, що контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснювати керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов'язків відповідають за відповідну ділянку роботи.

Пунктом 7 цього ж наказу встановлено, що керівникам органів прокуратури усіх рівнів за наявності підстав перевіряти обґрунтованість повідомлень про підозру, дотримання строків, прав і законних інтересів підозрюваних.

Повноваження прокурора визначено і нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема частинами 2, 5, 6 ст. 36 КПК України встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Статтями 4, ч.3 ст.5, ч.2 ст.6, ст.8, ч.1 ст.9, ч.3 ст.10,ст.14 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 року № 123 ( далі Кодекс) встановлено, що професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Працівник прокуратури у кримінальному провадженні має бути переконаний, що всі проведені слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії та зібрані докази дають достатні підстави для звинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення. У процесуальній діяльності він не може використовувати докази, одержані незаконним шляхом.

Працівник прокуратури повинен ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо та неупереджено згідно із загальнолюдськими принципами моралі.

Працівник прокуратури має дотримуватися принципів рівності всіх перед законом, не допускати жодних проявів дискримінації.

У процесі кримінального провадження він не повинен вчиняти дій, що можуть бути сприйняті як порушення принципу презумпції невинуватості, має враховувати всі обставини, незалежно від того, свідчать вони проти підозрюваного (обвинуваченого) чи на його користь, вживати заходів для гарантування права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд.

Працівник прокуратури зобов'язаний діяти справедливо, неухильно дотримуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації конституційних повноважень прокуратури, бути об'єктивним у своїх стосунках з органами влади, громадськістю та окремими особами. Він має усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством у забезпеченні захисту прав людини і громадянина та відстоюванні інтересів держави.

Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Працівник прокуратури повинен постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, вдосконалювати свої знання, передавати свій досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.

Тобто, на прокурора району покладено ряд обовязків, щодо здійснення процесуального контролю за дотриманням законодавства при здійсненні досудового розслідування в тому числі дотриманні прав і законних інтересів підозрюваних та надано для цього широкі повноваження.

Відповідно до п.1 ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року № 1796-ХІІ ( далі Дисциплінарний статут) дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Пунктом 2 статті 8 Дисциплінарного статуту визначено, що винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Проаналізувавши зібрані по справі докази та підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, суд вважає, що прокуратура Волинської області за результатами проведеної службової перевірки правомірно прийшла до висновку, що в діях позивача є неналежне, несумлінне ставлення до виконання своїх службових обовязків щодо здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що призвело до незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та порушення ст.ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 ст.6, ст.8, ч.1 ст.9, ч.3 ст.10, ст. 14 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Суд зазначає, що при належному виконанні своїх службових обовязків прокурором Масаловим С.М. та здійсненні належного процесуального контролю на стадії досудового розслідування можна було не допустити незаконне притягнення до кримінальної відповідальності даної особи та в повній мірі усунути наявні в кримінальному провадженні розбіжності.

Про вказане чітко зазначено у висновку службової перевірки (а.с. 30-38).

Будь-яких заходів, наданих йому чинним законодавством при здійсненні контролю на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні для належного його проведення ним вжито не було, що призвело до вище описаних наслідків.

Крім того, при дачі оцінки обставинам справи суд зазначає, що фактично підставою для проведення службової перевірки стали в тому числі і неодноразові звернення громадянки ОСОБА_4 та її захисника на порушення її конституційних прав при провадженні досудового розслідування (а.с. 91, 93).

Слід зазначити, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено не за те, що судом постановлено виправдувальний вирок відносно ОСОБА_4, а за нездійснення ним належним чином своїх службових обовязків та відсутністю належного контролю під час здійснення досудового розслідування.

Згідно із ст. 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 накладено у визначені законом строки, за результатами проведеної службової перевірки, уповноваженою на те особою та накладений вид дисциплінарного стягнення передбачений Дисциплінарним статутом є найменш суворим стягненням.

Що стосується твердженням позивача про те, що дисциплінарне стягнення на нього накладено не уповноваженою на те особою, чим порушено ч. 1 ст. 147-1 КзПП України судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Порядок притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності врегульовані спеціальним нормативним актом - Дисциплінарним статутом, який повинен в даному випадку застосовуватись, а не нормами КзПП України.

Відповідно до п.3 ст.10 Дисципілнарного статуту прокурори АР Крим, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.

Згідно наказу генерального прокурора України № 147к від 25.02.2015 року обовязки прокурора Волинської області покладено на ОСОБА_10, який виконував їх до 04.03.2015 року включно.

На позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке згідно ст. 10 Дисциплінарного статуту може бути накладено прокурором області, в тому числі на особу, яку призначає Генеральний прокурор України.

Прокурор району викликався для ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, від чого він відмовився (а.с. 103).

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення направлено для відома 05.03.2015 року (а.с. 98-99).

Що стосується тверджень позивача про порушення його прав при проведенні службової перевірки, то вони не були підтверджені в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами.

Статею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 104 від 24.09.2014 року, яка направлялась для відома в жовтні 2014 року всім прокурорам районів і міст Волинської області (далі - Інструкція, а.с.64).

Пунктом 1.2. Інструкції визначено, що службове розслідування (перевірка) це комплекс заходів, які проводяться у випадках в тому числі порушення Присяги працівника прокуратури та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури, а також за фактами порушення виконавської та трудової дисципліни тощо.

Враховуючи, що 18.12.2014 року в прокуратуру Волинської області надійшов рапорт заступника прокурора Парфелюка Г.І. щодо неналежного здійснення кримінального керівництва у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4, прокурором області на підставі даної Інструкції було видано розпорядження № 96 від 19.12.2014 року про призначення службової перевірки за цим фактом.

Тобто, підстави для її проведення визначені Інструкцією у прокурора області були наявні.

Що стосується не направлення повідомлення про проведення службового розслідування позивачу, то воно Інструкцією не передбачено.

В матеріалах справи наявні запити до позивача як прокурора району про витребування матеріалів наглядового провадження відносно ОСОБА_4,в яких зазначено, що прокуратурою Волинської області проводиться службова перевірка з приводу ухвалення виправдувального вироку відносно неї та відповіді на них, які надавались прокурором району (а.с. 84, 85).

З матеріалів службової перевірки вбачається, що позивач викликався для дачі пояснень з приводу обставин, що стали підставою для її призначення, однак від дачі пояснень відмовився, що зафіксовано відповідним актом від 20.02.2015 року (а.с. 79-80, 104).

Висновок службового розслідування відповідно до п.7.7 Інструкції було направлено ОСОБА_3 для ознайомлення та ним не оскаржувався (а.с. 97).

Права особи, стосовно якої проводиться службова перевірка визначено в розділі 7 Інструкції.

Що стосується дотримання прав позивача при її проведенні то судом зазначається, що прокурору району було відомо про її проведення, він викликався для дачі пояснень під час її проведення по обставинах її проведення, однак пояснити будь-що з даного приводу відмовився.

Відповідачем, на думку суду, в повній мірі дотримано права позивача, визначені розділом 7 даної Інструкцією при її проведенні.

Під час проведення службової перевірки позивачем будь-які клопотання не заявлялись, інформації щодо підстав для її проведення, про склад комісії не витребовувались, також не було ним використано інші права наданим цим розділом Інструкції. Вказане підтверджується матеріалами службової перевірки.

Процедура проведення службової перевірки щодо неналежного виконання службових обовязків позивачем, на думку суду, була дотримана.

Не можуть бути взяті до уваги судом доводи позивача про те, що деякі члени, які входять до складу комісії за фактом порушення конституційних прав ОСОБА_4 не знали, що вони входять до її складу та підписували документи заднім числом, оскільки вказане не було підтверджено позивачем жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, обовязок доказування того, що позивача правомірно було притягнуто до відповідальності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення доведено той факт, що своїми діями ОСОБА_3 допустив неналежне виконання своїх службових обовязків щодо здійснення процесуального контролю у кримінальному провадження, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Виходячи із вищенаведеного, наказ в.о. прокурора Волинської області Ковельського О.П. від 04.03.2015 року № 132к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», п.1 якого ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, повністю відповідає вимогам вищенаведених нормативних актів, та є законним.

Отже, враховуючи вищенаведене в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року № 1796-ХІІ, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову прокурора Луцького району Масалова Сергія Миколайовича до Прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу в.о. прокурора Волинської області Корецького О.П. № 132к від 04.03.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 16 червня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк