Ухвала суду № 45100129, 09.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/7556/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

№ провадження 22-ц/774/1163/К/15 ОСОБА_1

Категорія 53 (1) Доповідач Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А..

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.

при секретарі: Булах К.А.

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

представника третьої особи Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу про визнання незаконним наказу та скасування заходів дисциплінарного стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПАТ «Північний ГЗК») про визнання незаконним наказу та скасування заходів дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позову зазначила, що працює в ПАТ «Північний ГЗК» дозувальником цеху по виробництву обкотишів № 2 ( надалі ЦВО №2). На підставі наказу генерального директора ПАТ «Північний ГЗК» № 1229 від 09 жовтня 2014 року її було піддано дисциплінарному стягненню у вигляді оголошення догани за порушення вимог п.п. 1.8.5., 1.8.6. «Інструкції з охорони праці для дозувальника цеху», що вона працюючи в зміну з 20.00 год. 22.09.2014 року до 08.00 год. 23.09.2014 року без попередження керівництва зміни залишила своє робоче місце дозувальника та перебувала в кімнаті короткочасного відпочинку. З даним наказом не згодна, вважає його незаконним, оскільки робоче місце не залишала, кімната відпочинку є частиною її робочого місця, крім того в кімнаті відпочинку вона знаходилася декілька хвилин, щоб зігрітися в холодний, нічний час зміни. Вважає що вона не порушила трудову дисципліну, як підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно ст.147 КЗпП. Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ПАТ «Північний ГЗК» № 1229 від 09 жовтня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ЦВО-2» в частині оголошення їй догани.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» № 1229 від 09 жовтня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності оголошення догани ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Північний ГЗК» просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Так, суд не врахував, що сутність дисциплінарного проступку позивача полягає не втому, що вона залишила своє робоче місце з метою короткочасного відпочинку та обігріву, а в тому, що вона зробила це без дозволу керівника робіт, чим створила потенційно небезпечну ситуацію для себе самої. Вважає, що суд, встановивши факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, не обґрунтував висновок щодо необхідності визнання незаконним та скасування наказу. Посилаючись в мотивувальній частині на ст. 31 КЗпП України, як на підставу, що роботодавець не мав права надавати позивачу додатковий наряд суд вийшов за межі позову, оскільки це не є предметом позову. Також вважає, що судом неправильно визнано, що проступок позивача є малозначним, не завдає жодної шкоди роботодавцю і тому не підлягає дисциплінарному стягненню, оскільки вказаний висновок руйнує створену на підприємстві систему забезпечення охорони праці.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 27 січня 2005 року працює на підприємстві відповідача, з 19 березня 2012 року її переведено до цеху по виробництву обкотишів № 2 дозувальником 3 розряду виробничої дільниці, подрібнення сировини, шихтування та огрудкування обкотишів, а з 30 серпня 2013 року присвоєно 4 розряд дозувальника (а.с. 4-5).

Наказом № 1229 від 09.10.2014 року за порушення п.п. 1.8.5, 1.8.6 «Інструкції з охорони праці № 07.03-14 для дозувальника цеху по виробництву обкотишів № 2», дозувальникам ОСОБА_7 та ОСОБА_2 оголошені догани із зазначенням того, що протягом дії дисциплінарного стягнення заходів заохочення до ОСОБА_8, ОСОБА_2 не застосовувати (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про дисциплінарне стягнення не відповідає суті порушення, є неконкретним, розслідування проступку проведено власником поверхнево та не встановлено, чи був вчинений дисциплінарний проступок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.ст. 148, 149 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Зі змісту ст. 147 КЗпП України вбачається, що єдиною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, є порушення ним трудової дисципліни, тобто виконання або неналежне виконання з його вини покладених на нього трудових обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй роботі позивач користується «Інструкції з охорони праці № 07.03-14 для дозувальника цеху по виробництву обкотишів № 2» (надалі Інструкція) від 2014 року (а.с. 7-14).

Ухвалюючи наказ № 1229 від 09.10.2014 року, відповідач посилався на порушення ОСОБА_2 вказаної Інструкції, а саме: пп. 1.8.5, 1.8.6, які зазначають, що дозувальнику забороняється покидати робоче місце без дозволу відповідального керівника робіт; знаходитись в місцях (відвідувати їх), не повязаних з виконанням своїх обовязків дорученої роботи (в інших цехах, обєктах, дільницях тощо) (а.с. 9 зворот).

В основній частині наказу № 1229 від 09.10.2014 року зазначено, що в зміну з 20.00 годин 22.09.2014 року до 08.00 годин 23.09.2014 року старшим майстром виробничої дільниці ОСОБА_9 при перевірці стану охорони праці на дільницях цеху було встановлено, що на робочих місцях відсутні дозувальники ОСОБА_8 та ОСОБА_2, які без попередження керівництва зміни залишили свої робочі місця та знаходились в кімнаті короткочасного відпочинку машиністів конвеєрів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний наказ не є конкретним, не містить часу вчинення дисциплінарного проступку, не враховано суть та тяжкість проступку та не встановлено, чи був проступок як таковий, розслідування проступку проведено поверхнево.

Так, в наказі зазначено, що ОСОБА_2 без попередження керівництва залишила своє робоче місце та знаходилась в кімнаті короткочасного відпочинку машиністів конвеєрів.

Разом з тим, як вбачається з Книги видачі нарядів на роботи технологічної зміни № 1 (дільниця 01) в зміну з 20.00 годин 22.09.2014 року до 08.00 годин 23.09.2014 року ОСОБА_2 отримала додатковий наряд на прибирання присипів на конвеєрі, при цьому розпочала роботу о 22 год. 22.09.2014 року, а закінчила о 04 год. 23.09.2014 року (а.с. 70-75)

Таким чином, на думку колегії, суд дійшов вірного висновку, що позивач в зміну з 22.00 год. до 04.00 год. була обумовлена виконувала іншу роботу по прибиранню присипів на конвеєрі, що при відсутності в наказі № 229 від 09.10.2014 рокуконкретного часу вчинення проступку, унеможливлює накладення дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з тексту наказу, він не підкріплений ані актами, ані доповідними щодо наявності дісциплінарного проступку ОСОБА_2

Також, суд вірно послався в своєму рішенні на наказ № 30 від 30.01.2013 року начальника ЦВО-2 ПАТ «Північний ГЗК», відповідно до якого, у звязку з обваленням даху корпусу випалу та грудкування і щоб уникнути захворювань внаслідок попадання опадів на працівників, які обслуговують обладнання в даній зоні, зобовязано старших майстрів, електриків дільниць не допускати постійне знаходження робітників в зоні попадання опадів. При знижених температурах, через кожні 30 хвил. направляти робітників в місця короткочасного відпочинку для обігріву (а.с. 63).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сутність дисциплінарного проступку позивача полягає не в тому, що вона залишила своє робоче місце з метою короткочасного відпочинку та обігріву, а в тому, що вона зробила це без дозволу керівника робіт, чим створила потенційно небезпечну ситуацію для себе самої, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у звязку у відсутність в наказі зазначення конкретного часу вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, неможливо встановити, чи був взагалі вчинений даний проступок.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: