Постанова № 4509282, 27.08.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-5020/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю:

представника  позивача - ОСОБА_1. (дов. від 21.08.2009 р.)

представника відповідача - ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1 від 13.05.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "РАДО" до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "РАДО" звернулося з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005781510/0/31481/10/15-118 від 26.12.2008 р, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40782,00 грн. (основний платіж - 38840,00 грн.; штрафна (фінансова) санкція - 1942,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не згідний з оскаржуваним рішенням, прийнятим ДПІ у Франківському районі м. Львова на підставі Акту № 4154/15-1/35009929 від 15.12.2008 року камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "РАДО" за 9 місяців 2008 року, яким встановлено заниження об'єкта оподаткування на суму 155361,00 грн., та занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року в сумі 38840,00 грн., внаслідок неправильного відображення балансової вартості запасів у табл. 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2008 року, що пов'язано з переходом підприємства у 2008 року з єдиного податку на загальну систему оподаткування, чим порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як підприємство не повинно було включати у перерахунок на початок звітного періоду вартість запасів, які були придбані до 2008 року, а на початок періоду вартість запасів повинна була дорівнювати нулю, тому що не понесено валові витрати на їх придбання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подавши заперечення на позовну заяву та пояснення аналогічні змісту заперечення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

15.12.2008 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток позивача за 9 місяців 2008 року. За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 4154/15-1/35009929 від 15.12.2008 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 року №0005781510/0/31481/10/15-118, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40782,00 грн. (основний платіж - 38840,00 грн.; штрафна (фінансова) санкція - 1942,00 грн.).

В акті перевірки зазначено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку; порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством у таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року в рядку А гр. 3 (балансова вартість запасів на початок звітного періоду) зазначено суму 155361 грн., хоча значення данного рядка мало б становити 0,00 грн., а оскільки позивач в 2007 році застосовував спрощену систему оподаткування, з 2008 р. перейшов на застосування загальної системи оподаткування, тому вартість запасів придбаних та оприбуткованих в період сплати єдиного податку не підлягає відображенню у таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Отже, позивачем занижено об'єкт оподаткування за 9 місяців 2008 року на суму 155361,00 грн., та занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року в сумі 38840,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням подав скаргу до ДПІ у Франківському районі м. Львова № 20/01 від 21.01.2009 року, на яку 16.02.2009 року було отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги №2779/10/25-010 від 11.02.2009 року, яким скаргу залишено без задоволення. У подальшому позивачем подано повторну скаргу до ДПІ у місті Львові № 24/02 від 24.02.2009 року, на яку 18.03.2009 року було отримано рішення про результати розгляду повторної скарги № 4261/10/25-005/49 від 16.03.2009 року, що залишило скаргу позивача без задоволення. 26.03.2009 року подано повторну скаргу до ДПА у Львівській області № 26/03 від, на яку 26.05.2009 року було отримано Рішення про результати розгляду повторної скарги №10389/10/25-005/437 від 18.05.2009 року, яким залишено скаргу підприємства без задоволення. 28.05.2009 року подано скаргу до ДПА України, на яку 27.07.2009 року отримано Рішення про результати розгляду скарги №7031/6/25-0115 і яким скаргу залишено без задоволення.

У пункті 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Представник відповідача надав суду Лист ДПА України від 06.02.2007 р. №2169/7/15-0217 "Про окремі питання застосування пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в абзаці 5 якого зазначено наступне: якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП), обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати ФСП або єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст. 5 Закону.

Згідно Листа ДПА України №7075/7/15-1117 від 24.05.2000 р. вартість товарів, матеріалів і сировини, по яких проведена оплата їх вартості постачальнику у період перебування платника на спрощеній системі оподаткування і при переході на загальну систему оподаткування вони не реалізовані, то такі запаси відображаються у балансовій вартості на момент переходу на загальну систему оподаткування. Щодо того, що позивач реалізував зазначені запаси до 01 січня 2008 року доказів не надано. Однак, зазначені листи ДПА не є нормативно - правовими актами, тому судом до уваги не беруться.

Таким чином, прямої вказівки закону чи іншого нормативно-правового акта, які б забороняли позивачу включати у розрахунок вартість запасів, які були у наявності на початок звітного періоду - момент переходу на загальну систему оподаткування немає, а в п. 5.9 ст. 5 Закону, мова йде про ті запаси, що були у наявності на кінець звітного періоду та витрати на їх придбання у цьому ж періоді були включені до валових витрат.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є не дохід, а прибуток, то витрати, здійснені платником податку у зв'язку з одержанням такого доходу, мають бути включено до складу валових витрат, що випливає з п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, у тому самому податковому періоді, в якому одержано валовий дохід на відповідну суму за умови їх документального підтвердження.

За таких обставин позивачем не порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо визначення реального об'єкта оподаткування, а донараховане відповідачем податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 38840,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1942,00 грн., є безпідставним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень та заперечує про адміністративного позову, на нього покладається обов'язок доказування факту порушення податкового законодавства позивачем.

В акті перевірки зазначено заниження валового доходу і внаслідок цього заниження об'єкта оподаткування, хоча валовий дохід не є об'єктом оподаткування, а отже у відповідача відсутні правові підстави для донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 38840,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1942,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 року №0005781510/0/31481/10/15-118, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40782,00 грн (основний платіж - 38840,00 грн; штрафна (фінансова) санкція - 1942,00 грн.) прийняте неправомірно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 105, 128, 158-163, 167 Кодеску адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  ДПІ у Франківському районі м. Львова №0005781510/0/31481/10/15-118 від 26.12.2008 р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "РАДО" 3,40 грн. державного мита.

Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 01.09.2009 р.