Рішення № 45092209, 25.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7917/13 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1106/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Шумської Н.Л.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» - Миська Т.Г.; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2014 року, у якому ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року виправлено описку, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

19 листопада 2010 року ПАТ «Кредобанк» звернулося в суд з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалось на те, що між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 20 травня 2008 року укладено Кредитний договір № 8214/Р, з наступними змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором від 31 серпня 2009 року, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачці кредит у сумі 60 000 дол. США на ремонт житлової нерухомості зі сплатою за користування кредитними коштами 9,5% річних, а з 01.09.2009 року на 10,0% річних. Банк свої зобов'язання виконав та надав кредитні кошти в сумі 60 000,00 дол. США відповідачці, що в гривневому еквіваленті станом на 20.05.2008 року становило 303000,00 грн. 20.05.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 8214/Р, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, між позивачем і відповідачкою - ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 8214/Р/S-1, та 31.08.2009 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 8214/Р/S-3, відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язались відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, штрафів, пень, неустойок) за Кредитним договором № 8214/Р. Однак, в порушення вимог Кредитного договору та Договорів поруки відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання не сплачують відсотки за користування кредитними коштами та не повертають чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку погашення, внаслідок чого, станом на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в сумі 60108,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.10.2010 року становить 475 519,85 грн., з них: 52 070 дол. США - строкова заборгованість по кредиту, 2 830,50 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 4419,40 дол. США - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 262,46 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 526,31 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом. 03.02.2012 року Франківським районним судом м. Львова було задоволено клопотання представника позивача ПАТ «Кредобанк» про заміну сторони згідно ст. 37 ЦПК України, оскільки відповідно до договору факторингу від 29.11.2011 року ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набула прав кредитора до ОСОБА_4, а тому замінено сторону: позивача - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»». Ухвалою Франківського районного суду 20.01.2014 року задоволено заяву про заміну сторони у позовному провадженні по справі за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Замінено позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ТзОВ «Факторингова компанія «Омега». У зв'язку з вищенаведеним, просить позов задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно 475 519,85 грн. боргу за Кредитним договором та судові витрати.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_6, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 02.07.2004 р. ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_7, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 08.02.2002 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_8, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 10.04.2001 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (місце знаходження 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7, ЄДРПОУ 38103811) заборгованість за Кредитним договором № 8214/Р від 20.05.2008 р. в розмірі 475 519,85 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_9, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 02.07.2004 р. ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_7, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 08.02.2002 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_10, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 10.04.2001 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (місце знаходження 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7, ЄДРПОУ 38103811) сплачені судові витрати: 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року виправлено допущену в резолютивній частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2014 року описку, а саме постановлено: «правильно вказати найменування позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8, вважає, що таке не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, оскільки є необґрунтованим. Зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджено та не враховано різницю заборгованості станом на дату її продажу. Звертає увагу на те, що згідно додатку до договору факторингу відступлення прав за кредитним договором відбулось тільки по тілу кредиту та по заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, але не відбулось відступлення прав по нарахованих штрафних санкціях. Тому стягнення нарахованої пені в сумі 262,46 дол. США по тілу кредиту та в сумі 526,31 дол. США по відсотках на користь ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» - є безпідставними. Крім цього, суд при заміні сторони не перевірив чи було проведено оплату за відступлення заборгованостей ТзОВ «Факторингова компанія «Приватні інвестиції» на користь ПАТ «Кредобанк», оскільки відповідно до умов договору факторингу він вступає в силу після проведення повної оплати вартості відступлених заборгованостей. Також судом не перевірено, чи здійснив клієнт або фактор письмове повідомлення боржників про відступлення права грошової вимоги з визначенням її розміру та названим фактором на користь якого має бути така виконана і чи отримали таке повідомлення боржники, оскільки в іншому випадку в них не виникає обовязку сплачувати грошову суму факторові і вони мають право здійснити платіж на користь клієнта. Звертає увагу на те, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.01.2014 року задоволено заяву про заміну сторони замінено позивача з ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» на ТзОВ «ФК «Омега». При цьому судом взагалі не перевірено суму, яка була переуступлена та чи повідомлялись про це відповідачі. Також оспорює стягнення заборгованості з поручителів, зазначаючи, що прострочена заборгованість за кредитним договором виникла в червні 2009 року та позивачем не було предявлено позов до поручителів протягом шести місяців, відтак договори поруки, за якими поручителі зобовязались відповідати перед банком за виконання ОСОБА_4 зобовязань в повному обсязі припинили свою дію. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2014 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» - Миська Т.Г.; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега»підлягають до часткового задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належним чином не виконують зобов'язання, передбачені укладеними в установленому законом порядку Кредитним договором № 8214/Р та Договорами поруки № 8214/Р/S-1 та № 8214/Р/S-3, і оскільки такі дії відповідачів є неправомірними то позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат по справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається наступне.

20 травня 2008 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 8214/Р, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачці кредит у сумі 60 000 дол. США на ремонт житлової нерухомості (а.с. 3).

Позивач свої зобов'язання виконав та надав кредитні кошти в сумі 60 000,00 дол. США відповідачці, що в гривневому еквіваленті станом на 20.05.2008 року становило 303000,00 грн., що підтверджується Меморіальним ордером № 7897666 від 20.05.2008 року (а.с. 6).

За п. 3.2. даного Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти річні у розмірі що визначаються за ставкою LIBOR 3 м збільшена на маржу 9.5%. LIBOR змінна лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США. Ця ставка використовується як базова для визначення процентної ставки для позичальника. Для розрахунку обирається 3-місячний LIBOR. Сторони домовились, що зміна процентної ставки за цим договором у звязку із зміною розміру ставки LIBOR 3м здійснюється без внесення змін до цього договору.

20.05.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 8214/Р, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, між ВАТ «Кредобанк» і ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 8214/Р/S-1 (а.с. 11).

31.08.2009 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до Кредитного договору № 8214/Р від 20 травня 2008 року (а.с. 4-5).

Згідно п. 3.2. даного додаткового договору до Кредитного договору № 8214/Р від 20 травня 2008 року за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти річні у розмірі, що визначаються за ставкою LIBOR 3 м збільшена на маржу 10 (десять) %. LIBOR змінна лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США. Ця ставка використовується як базова для визначення процентної ставки для позичальника. Для розрахунку обирається 3-місячний LIBOR. Сторони домовились що зміна процентної ставки за цим договором у звязку із зміною розміру ставки LIBOR 3м здійснюється без внесення змін до цього договору.

31.08.2009 року між ВАТ «Кредобанк» і ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 8214/Р/S-3, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, штрафів, пень, неустойок) за Кредитним договором № 8214/Р від 20 травня 2008 року (а.с. 12).

Згідно з п. 4.9 Кредитного договору (зі змінами) при настанні випадків, передбачених п. 2.9 цього Договору, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 4.10 Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 4.3 Договору поруки № 8214/Р/S-1 від 20 травня 2008 року, укладеногоміж ВАТ «Кредобанк» і ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 8214/Р, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, всі зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін і складаються у письмовій формі.

Проте з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Кредобанк» і ОСОБА_4, уклавши 31.08.2009 року додаткову угоду до Кредитного договору № 8214/Р від 20 травня 2008 року, встановили нові умови договору, в тому числі і щодо збільшення розміру процентної ставки, а саме збільшення маржі з 9,5% до 10%, що відповідно стало причиною збільшення обсягу відповідальності і поручителя ОСОБА_5, згоду на які остання не давала у будь-якій формі, зокрема і шляхом укладення додаткової угоди до укладеного договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Оскільки, додатковою угодою до Кредитного договору, яка укладена без згоди поручителя ОСОБА_5, встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки, а саме збільшення маржі з 9,5% до 10%, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання поруки ОСОБА_5, якою забезпечувалось виконання зобов'язань за Кредитним договором № 8214/Р, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, такою, що припинена в порядку частини першої статті 559 ЦК України.

З матеріалів справи, а саме Розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 7, 8) в той же час вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору виникла заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по кредиту, відсотках та пені, позивач представив апеляційному суду розрахунки їх нарахування, які повністю відповідають умовам кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору вбачається, що станом на 26 жовтня 2010 року заборгованість по кредитному договору № 8214/Р від 20.05.2008 рокустановить 60108,69 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.10.2010 року становить 475 519,85 грн. З них: заборгованість по кредиту - 52 070,00 дол. США (411925,77 грн.), прострочена заборгованість за кредитом - 2830,52 дол. США (22392,24 грн.), прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами - 4419,40 дол. США (34961,87 грн.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 262,46 дол. США (2075,85 грн.), пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 526,31 дол. США (4164,12 грн.).

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_4 графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за Кредитним договором, кредитор - банк використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.9. Кредитного договору право на односторонню зміну умов даного Кредитного договору, надіславши 13 жовтня 2010 року вимоги ОСОБА_4 (а.с. 13, 15), у тому числі поручителю ОСОБА_6, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів протягом 7 календарних днів з моменту невиконання зобовязань за Кредитним договором, які боржник та поручитель отримали 19 жовтня 2010 року (а.с. 16).

З позовом до боржника та поручителя банк звернувся зразу ж - в листопаді 2010 року.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що ОСОБА_4 заборгованість по кредиту сплачувалась частково, а саме проценти - до 23 вересня 2010 року.

Що стосується поруки ОСОБА_6, відповідно до якої останній зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань в повному обсязі за Кредитним договором № 8214/Р від 20 травня 2008 року, то необхідно вказати наступне.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахуваннявстановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншійчастині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Проте, стягуючи заборгованість із боржника та поручителів солідарно, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, про те, що вимога до поручителя пред'являється протягом визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку та перебіг такого строку починається з моменту порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що порука ОСОБА_6 припинена в частині невиконання боржником окремих щомісячних зобовязань за кредитним договором, які виникли до 30 квітня 2010 року.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_4 необхідно стягнути заборгованість в сумі 2825,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 22348,58 грн. (2825,00 х 7,911), яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1100,52 дол. США (60000,00 5099,48 52070,00 1730,00 = 1100,52),простроченої заборгованості по відсотках в сумі 1478,55 дол. США (за період до травня 2010 року /а.с. 7/) та пені в сумі 245,94 дол. США (170,35 + 75,59 = 245,94 - за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року /а.с. 7/).

Решту заборгованості в сумі 57 283,69 дол. США, що за курсом НБУ становить 453171,27 грн. (57 283,69 х 7,911), а саме: заборгованість по тілу кредиту в сумі 53 800,00 дол. США (яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 730,00 дол. США за період з 30.04.2010 року по 30.09.2010 року /а.с. 8/ та 52 070,00 дол. США строкової заборгованості); заборгованість по відсотках в сумі 2 940,85 дол. США(за період з травня 2010 року /а.с. 7/) та пеня в сумі 542,85 дол. США (335,97 + 186,87 = 542,85 - за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року /а.с. 7/), - необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Також з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до договору факторингу від 29.11.2011 року ПАТ «Кредобанк» відступив право вимоги за Кредитним договором № 8214/Р від 20.05.2008 року ТзОВ «Фінансовій компанії «Приватні інвестиції».

03.02.2012 року Франківським районним судом м. Львова задоволено клопотання представника ПАТ «Кредобанк» та замінено сторону позивача - ПАТ «Кредобанк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

10.10.2013 року між ТзОВ «Фінансовій компанії «Приватні інвестиції» та ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» укладено договір факторингу.

20.01.2014 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова замінено позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» (а.с. 126-127).

Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

На підстав викладеного необхідно зазначити, що посилання апелянта в скарзі, як на підставу незаконності прийнятого рішення та підставу у відмові в задоволенні заявленого позову, на те, що відсутні докази письмового повідомлення боржників про відступлення права грошової вимоги, у звязку з чим у них не виникає обовязку сплачувати грошові суми факторові і вони мають право здійснювати платіж на користь клієнта, спростовується наступним.

За змістом наведених вище положень закону вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

При цьому слід вказати, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких належних доказів на спростування розміру заборгованості, в тому числі і на підтвердження погашення відповідачами заборгованості за кредитним договором в сумі 456,09 дол. США, як на користь первинного кредитора ПАТ «Кредобанк», так і ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», відповідачами не представлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факторингове фінансування, а саме чи було проведено оплату за відступлення заборгованостей ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на користь ПАТ «Кредобанк», також спростовуються матеріалами справи та наявними в ній доказами, в тому числі і Актом приймання-передачі портфеля заборгованостей та не оспорено і самим клієнтом - ПАТ «Кредобанк», яке отримало кошти.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що стягнення пені є безпідставним, оскільки не відбулось відступлення прав по нарахуванню штрафних санкцій, спростовується, як договором факторингу, що укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яким встановлено, що заборгованість це - «невиконані /несплачені/ позичальником грошові зобовязання перед банком розраховані відповідно до умов Кредитного договору…», так і договором факторингу, укладеним між ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ТзОВ «Факторингова компанія «Омега», за яким ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відступило ТзОВ «Факторингова компанія «Омега» право вимоги до ОСОБА_10 за невиконаними нею зобовязаннями відповідно до умов Кредитного договору № 8214/Р, укладеного 20.05.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Кредобанк», у розмірі 471572,64 грн. та права вимоги до ОСОБА_4, які виникнуть в майбутньому відповідно до умов Кредитного договору, а також усі права вимоги за всіма зобовязаннями, що забезпечують належне виконання ОСОБА_4 умов Кредитного договору, у тому числі і Договором поруки.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.512, ст. 514, ч. 1 ст.516 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514,516,517,651,1077,1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а сам факт відступлення права грошової вимоги факторові підтверджується копіями договорів та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Проте, суд першої інстанції помилково стягнув солідарно з відповідачів у користь позивача судовий збір, оскільки відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України передбачена солідарна відповідальність лише за виконання обовязку, який встановлений законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання, а тому з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 слід стягнути в користь позивача понесені ним судові витрати - порівну з кожного.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2014 року, у якомуухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2014 року виправлено описку, - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_9, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 02.07.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (місцезнаходження - 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7, ЄДРПОУ 38103811) заборгованість за Кредитним договором № 8214/Р від 20.05.2008 року в сумі 22348, 58 грн. (двадцять дві тисячі триста сорок вісім гривень 58 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_9, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 02.07.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_10, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 10.04.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5), в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (місцезнаходження - 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7, ЄДРПОУ 38103811) заборгованість за Кредитним договором № 8214/Р від 20.05.2008 року в сумі 453171,27 грн. (чотириста п?ятдесят три тисячі сто сімдесят одну гривню 27 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_9, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 02.07.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_10, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 10.04.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5), в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (місцезнаходження - 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7, ЄДРПОУ 38103811) сплачені судові витрати в рівних частках по 910,00 грн. (дев?ятсот десять гривень) з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Шумська Н.Л.