Рішення № 45091169, 20.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2134/15 Головуючий у 1-й інстанції: Курач І.В.

Є.У. № 316/2930/14-ц Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в ході розгляду справи позивач збільшила розмір позовних вимог.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що 11.01.2013 року о 16 годині 50 хвилин в районі «Укрпошти» по пр. Будівельників в Енергодарі Запорізької області ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем DACІА, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (чоловіка позивача). Автомобіль належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.

Постановою судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.01.2013 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4031751 від 14.08.2012 року.

У січні 2013 року позивач разом із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, надіслала відповідачу всі необхідні документи для визначення випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування. Незважаючи на численні нагадування та звернення відповідач затримує виплату страхового відшкодування без пояснення причин.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з НАСК «Оранта» на свою користь: суму страхового відшкодування за полісом № АВ/4031751 від 14.08.2012 року в розмірі 7620,03 грн., пеню - 1 649,06 грн., три проценти річних - 383,29 грн., суму індексу інфляції в розмірі 3224,78 грн. та витрати на правову допомогу 2 600 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування за полісом № АВ/4031751 у розмірі 7 620,03 грн., пеню в сумі 1 436,52 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 218 грн., а всього - 10 274,55 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, інфляційних втрат та в частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду у вищевказаній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі ч. 1ст. 303 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, інфляційних втрат та в частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу, а тому апеляційний суд відповідно до ч. 1ст. 303 ЦПК Україниперевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

З копії постанови судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.01.2013 року вбачається, що 11.01.2013 року о 16.50 год. в районі «Укрпошти» по пр. Будівельників в Енергодарі Запорізької області водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем DACІА, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, чим порушив п. 10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено.

Цією постановою ОСОБА_4 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. (а.с. 6).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та майну (на одного потерпілого) при експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4031751 від 14.08.2012р. (а.с. 5, 23).

ОСОБА_5 звернувся до НАСК «Оранта» із повідомленням про ДТП 14.01.2013р., позивач звернулася із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування 15.02.2013р. (а.с. 21-22, 25).

Згідно страхового акту № ОЦВ-13-727/1 НАСК «Оранта» та відповідно до поданої ОСОБА_3 заяви про страхове відшкодування, страховик письмово листом від 18.06.2014р. повідомив позивача, що буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7 620,03 грн. (а.с. 8, 24).

З висновками суду про те, що відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши норми ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Крім того,стаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання певної події (страхового випадку) страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

За правилом п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, оскільки зобовязання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково не поклав на відповідача обов'язок сплатити позивачу три проценти річних за порушення строків виплати страхового відшкодування та інфляційні втрати, зазначивши, що дія ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.

З огляду на викладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню з одночасним ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 383 грн. 29 коп. та інфляційних втрат в сумі 3224 грн. 78 коп. відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи. Як пояснила представник НАСК «Оранта» у засіданні апеляційного суду, зазначений розрахунок відповідач не оспорює.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта про порушення судом норм процесуального права в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 статті 11 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач зазначив, що проситьстягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2 600 грн. Задовольняючи вимоги частково, суд виходив із того, що вважає достатнім і справедливим відшкодування в розмірі мінімальної заробітної плати в місяць, встановленої КМУ на день розгляду справи, в сумі 1 218 грн. Проте, такий висновок порушує вимоги ст.ст. 11 та 60 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання юридичної допомоги від 13.05.2013 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру, акту виконаний робіт позивачем адвокату ОСОБА_6 за вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням за 16 годин (а.с. 42, 43) та за участь у судових засіданнях 15.01.2015р. 44 хвил., 02.02.2015р. 39 хвил. (а.с. 32-33, 48-49) було сплачено 2 600 грн. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

З огляду на вищевикладене, а також з урахуванням розрахунку витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що ці витрати в сумі 2 600 грн. підлягають стягненню з відповідача. Отже, рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу необхідно змінити, збільшити суму стягнення до 2600 грн.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Також, з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанцій у розмірі 121,80 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року по цій справі в частині відмови у стягненні трьох процентів річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити, стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн. 29 коп., інфляційні втрати в сумі 3224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 78 коп.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року по цій справі в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, збільшити суму стягнення до 2600 (дві тисячі шістсот) грн.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: