Рішення № 45090937, 17.06.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 336-9140-14ц

пр. № 2-336-256-2015

м. Запоріжжя 17 червня 2015 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» (надалі - банк) звернулося до суду із вище вказаним позовом, за яким зазначило, що відповідач згідно кредитного договору від 27 травня 2008 року отримав від банку кредит в розмірі 40 000, строком по 25 травня 2018 року.

Через порушення виконання грошових зобовязань за укладеним договором відповідач має заборгованість, яка складає 19 930,74 доларів США.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ «БАНК ФОРУМ», за яким зазначив, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним кредитний договір № 0151/08/07-ZNv від 27.05.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

Крім того, заперечуючи на позов банку представник ОСОБА_1 зазначив, що банком не надано доказу наявності у нього ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Також, банк неправомірно обчислив пеню, оскільки остання підлягає нарахуванню за кожний місяць прострочення і переводитися у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені.

На вказаних підставах представник ОСОБА_1 просить суд відмовити банку в позові.

В свою чергу представник банка наполіг на предявленому до ОСОБА_1 позові за вищевказаними підставами, а на позов відповідача заперечив, зазначаючи на безпідставність заявлених вимог.

В чергове судове засідання сторони не явилися, проте поданими заявами просили суд розглядати справу без їх участі.

В порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно зясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений банком позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1, як позичальник, згідно кредитного договору № 0151/08/07-ZNv від 27 травня 2008 року (далі по тексту кредитний договір), що був укладений ним з АКБ Форум, отримав від останнього кредит у розмірі 40000 доларів США, строком по 25 травня 2018 року.

Акціонерний комерційний банк «Форум» змінив з 19 квітня 2010 року назву на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК ФОРУМ», яке є правонаступником усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Форум», що підтверджується документами, наданими до матеріалів справи, зокрема, статутом банку.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту щомісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами. Повернення позичальником коштів здійснюється на відкритий йому позичковий рахунок.

Сплату процентів в розмірі 16 % річних за користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобовязався проводити щомісячно згідно з п. 2.7 Кредитного договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.7 Кредитного договору, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, процентів за їх користування та сплати неустойки (пункт 2.5. Кредитного договору).

Позичальник зобовязався у разі несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів та несплати процентів, сплатити на вимогу банку штрафні санкції, передбачені розділом 4 Кредитного договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав: відкрив необхідні рахунки обліку на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності здійснив видачу кредитних коштів через касу банку.

При цьому судом також встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо укладав та підписував спірний договір.

В ході розгляду справи не встановлено будь-якого примусу з боку надавача послуг «Банка «Форум» щодо споживача ОСОБА_1 під час оформлення замовленої клієнтом послуги.

Спірний договір містить необхідну інформацію з урахуванням всіх вимог Правил та вимог чинного законодавства України.

Отже, до укладення спірного кредитного договору співробітниками банку була надана позивачу повна, необхідна, доступна, достовірна інформація щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту з урахуванням: процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем, про валютні ризики згідно з вимогами законодавства України та кредитного договору про надання споживчого кредиту згідно Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

З умовами кредитного договору перед його підписанням позичальник ознайомився у повному обсязі, доказів, що при цьому йому створювались перешкоди не надано.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів про введення його в оману представниками банку, не заявляв клопотань про витребовування таких доказів у випадку неможливості самостійного їх представлення суду.

При цьому, факти нечесної підприємницької діяльності банку спростовуються і тією обставиною, що після укладення спірного договору, відповідач продовжував користуватися послугами саме позивача, використовуючи наданий рахунок, в той час, як цей суб'єкт господарювання не є монополістом у сфері фінансових послуг, тобто позивач не сумнівався в добросовісності цього банку, довіряючи останньому зберігання та перерахування своїх коштів. Вказані обставини не спростовані під час судового розгляду справи.

Відповідно до преамбули та ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачем та продавцем товарів та визначає права споживачів, а також механізм захисту таких прав.

Згідно приписів Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позивачів" від 12 квітня 1996р. №5 суд при вирішенні питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем має виходити як із норм Закону «Про захист прав споживачів» і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України та іншого законодавства, що не суперечить Закону «Про захист прав споживачів».

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено коло несправедливих умов у договорах із споживачами. При цьому перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ст. 18 ч. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Частина 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Крім того, за ч.6 ст. 19 названого Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Натомість, щодо посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно права споживача на інформацію про продукцію, то суд вважає такі обґрунтування позовних вимог безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність в діях банку прихованого змісту, чи-то введення в оману споживача ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність з боку банка порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому на правильність такого висновку суду не впливають і посилання представника ОСОБА_1 на відсутність у банка ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки стороною позивача були надані відповідні докази видачі банку вказаної ліцензії ще у 1994 році.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що 27.05.2008 року позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав банківські послуги, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору, а підстави для визнання договору недійсним, на які посилався позивач, є безпідставними.

Як було встановлено судом, банк зобовязання за вказаним вище договором перед відповідачем виконав в повному обсязі, а саме, надав ОСОБА_1 вказані кредитні кошти та фінансові послуги у визначеному договором обсязі та строках.

Наполягаючи на позові, позивач зазначав, що у звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 17.03.2015 року має заборгованість 19930,74 [Долар США], яка складається з наступного:

- 16 286,00 [Долар США] - заборгованість за кредитом;

- 2064,41 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1580,33 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Розрахунок суми заборгованості додав.

Згідно зістаттею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд установивши наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, має стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, яка в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

За таких обставин доводи позивача про необхідність стягнення загальної суми заборгованості в іноземній валюті не відповідають закону та умовам узгодженого сторонами договору.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо обчислення пені, суд звертає увагу на ч. 3ст. 559 ЦК України,відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто відповідальність за прострочення. При цьому у валюті пеня повинна обчислюватись за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.

З наданого банком розрахунку вбачається, що пеня була нарахована в іноземній валюті 1580,33 [Долар США].

Зокрема, на кінцевий строк нарахування (21.03.2014 року) її розмір становить 0,36 [Долар США]. Офіційний курс НБУ:

USD100Долар США1010.9200

На кінцевий строк нарахування (19.05.2014 року) її сукупний розмір становить 20,33 [Долар США]. Офіційний курс НБУ:

USD100Долар США1175.2057

На кінцевий строк нарахування (16.03.2015 року) її сукупний розмір становить 1559,64 [Долар США]. Офіційний курс НБУ:

USD100Долар США2177.0381

Зважаючи на викладене, з відповідача підлягають стягненню:

- 16 286,00 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 2064,41 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 34196,52 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Також, у відповідності до ст.88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 512, 526, 530, 543, 553, 554, 555, 611, 612, 625, 629, 655, 656, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1086 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованість за кредитним договором № 0151/08/07-ZNv від 27 травня 2008 року, яку складають: 16 286,00 доларів США - заборгованості за кредитом; 2064,41 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 34196,52 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя судовий збір у розмірі судовий збір у сумі 3654 гривень.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про визнання кредитного договору недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційногосуду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.В Зарютін