Рішення № 45090868, 09.06.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/2430/15-ц

провадження № 2/336/1557/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

09 червня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

при секретарі Петрові С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що ОСОБА_2 є суб»єктом підприємницької діяльності та має торгівельну точку по комісійному продажу одягу. Торгівельна точка відповідача знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул..Авраменка, б.12-б та має назву «Одежда из Европы».

В липні 2013 р. вона передала ОСОБА_2 ряд особистих речей для комісійного продажу, про що було складено відповідну накладну.

Наприкінці січня 2015 р. вона завітала до магазину ОСОБА_2 з метою зробити переоцінку вартості її речей. Однак ОСОБА_2 повідомила їй що коштовні зимові речі на загальну суму 2500 грн., вже продані. Вона зажадала від відповідача повернення грошових коштів або безпосередньо самих речей. На що ОСОБА_2 зазначила, що гроші вона протягом поточного тижня перерахує на рахунок позивача. Але кошти перераховані не були. Після її чергового звернення з вимогою про повернення грошей, ОСОБА_2 склала розписки, в яких зазначила суму власного боргу. Але гроші так і не повернула. Відповідач користується її грошами у власних інтересах, починаючи з січня 2015 р. по сьогодення.

Посилаючись на ст.ст.387, 509, 536, 549, 562, 610, 611, 623, 625, 1021, 1166 ЦК України, за позовом ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за матеріальну шкоду за неповернуті їй кошти від реалізації її товару в розмірі 2500 грн.; стягнути з відповідача грошову компенсацію за відшкодування їй внесених нею коштів у розмірі судового збору по розгляду справи, що становить 243,60 грн.; врахувати години її перебування в суді для розгляду справи; зобов»язати ОСОБА_2 сплатити на її користь грошову компенсацію за її відрив від звичайних справ для явки до суду по розгляду справи у розмірі 7,25 грн. за кожну годину її перебування в суді до кінця розгляду справи; стягнути з відповідача пеню за прострочення на 32 дні повернення їй її коштів 2500 грн. за період з 28.02.2015 р. по 31.03.2015 р. 1% від суми за кожну прострочену добу, що становить 800 грн.; стягнути з відповідача пеню за прострочення на повернення їй її коштів з 01.04.2015 р. до повного розрахунку по боргу в розмірі 1% за кожну прострочену добу від розміру неповернутих коштів, що становить 25 грн. за кожну добу прострочки; стягнути з ОСОБА_2 на її користь процент за користування її 2500 грн. в лютому 2015 р. у розмірі 2% від суми, що становить 50 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь процент за користування її 2500 грн. у березні 2015 р. у розмірі 2% від суми, що становить 50 грн.; зобов»язати ОСОБА_2 сплатити на її користь процент за користування її 2500 грн. починаючи з квітня 2015 р. до повного розрахунку по боргу у розмірі 2% за кожний місяць від суми, що становить 50 грн. за кожен місяць користування; направити запит до правоохоронних органів з метою притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач до суду не з»явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому ЦПК України порядку, причини неявки суду не повідомила, заперечень не надала. Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ст.214 ЦПК України визначає питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, зокрема п.п.3,4 ч.1 зазначеної норми передбачають, що під час ухвалення рішення суд вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Позивач в обґрунтування позову послалась на ст.1021 ЦК України, якою визначено обов»язок комісіонера зберігати майно комітента, а ст.1011 ЦК України визначено поняття договору комісії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в 2013 р. передала ОСОБА_2 ряд речей, про що надано копії накладних (а.с.7), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

В січні позивач звернулась до ОСОБА_2 з метою зробити переоцінку вартості речей.

Відповідач повідомила ОСОБА_1 про те, що низка речей, які були передані для реалізації, вже продані та 14.02.2015 р. склала розписку (а.с.8), в якій зазначила, що вона ОСОБА_2 винна ОСОБА_1 за проданий товар 1480 грн.

28.02.2015 р. відповідач склала письмову розписку про те, що до 01 квітня зобов»язується відшкодувати ОСОБА_1 борг в сумі 2500 грн.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд не встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які урегульовані ст.ст.1011-1026 ЦК України.

Позивач не надав належних та переконливих доказів укладення між сторонами договору комісії, в наданих письмових доказах відсутня інформація про строк, територію виконання, умови щодо асортименту товарів, умови про майно та його ціну (ст.1012 ЦК України).

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За ст.1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи, що речі отримані ОСОБА_2 договором, який не є укладеним, повернути неможливо, суд на підставі ст..1212, 1213 ЦК України, стягує з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна в сумі 2500 грн.

Підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів, пені за користування грошовими коштами на підставі ст.ст.611, 625 ЦК України, та витрат, пов»язаних з перебуванням позивача в суді, судом не встановлено, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст..ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п»ятсот) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Дмитрюк