Рішення № 45089544, 23.04.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.04.2015

Справа № 334/555/15-ц

Провадження № 2/334/812/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Нікітенко Н.П., при секретарі Сагайдак Г.В., за участю прокурора Красулі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягненні аліментів в якій зазначив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та має неповнолітню доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Неповнолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуває на обліку у відділі по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради як така, що опинилася в складних життєвих обставинах з 11.06.2013 року.

Згідно листу Запорізького колегіуму «Елінт» від 03.11.2014 № 653, під час рейду «Урок» було виявлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з вересня 2014 року не приступила до навчання.

11.09.2014 на час відвідування вдома педагогами колегіуму дівчина повідомила, що вона закінчила в минулому навчальному році девять класів в Запорізькому навчально-виховному комплексі № 109 з довідкою, так як за період навчання мала багато пропусків і низьку успішність. Дівчині було надано консультацію щодо варіантів продовження навчання за денною або вечірньою формами.

07.10.2014 під час телефонної розмови з матірю неповнолітньої - ОСОБА_2, було зясовано, що донька знаходиться вдома, продовження освіти її не цікавить, і мати ніяк не може вплинути на дитину. Відповідачці ОСОБА_2 було надано рекомендації щодо подальших дій означеної проблеми, але під час повторного відвідування родини з метою організації навчання неповнолітньої на екстернаті в ЗНЗ № 100 ОСОБА_2С називалися різні причини невиконання прохань.

Відповідачка ОСОБА_2 не має належного впливу на доньку, відкрито говорить про те, що нічого вдіяти з дитиною не може.

Неповнолітня має схильність до бродяжництва та аморального способу життя, вживає алкоголь, палить, виявляє інтерес до спілкування з чоловіками старшими за віком.

Спеціалісти відділу по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неодноразово прикладали зусилля повернення неповнолітньої до навчання, відвідували її за місцем проживання, проводили з матірю профілактичні бесіди, попереджали про адміністративну та кримінальну відповідальність за утримання і виховання доньки.

Неповнолітня ОСОБА_1 неодноразово обіцяла приступити до навчання та не тікати з дому, але жодні профілактичні заходи на ОСОБА_1 не діють.

Неповнолітня тижнями не живе вдома, мати не знає про місцеперебування доньки. У звязку з втратою контролю над дитиною з боку матері неповнолітня ОСОБА_1 скоїла крадіжку (06.12.2013 ЄО № 151130 згідно інформації міліції). Неодноразово неповнолітня ОСОБА_1 затримувалась співробітниками міліції в складі груп при скоєнні злочинів.

Згідно акту від 14.11.2014 органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоровя про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, неповнолітню ОСОБА_1 співробітниками СКМСД Ленінського РВ ЗМУ було доставлено до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

Згідно листу Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області від 18.11.2014 № 28/12, співробітники СКМСД Ленінського РВ ЗМУ одразу після визначення місця знаходження неповнолітньої зателефонували ОСОБА_2 та запросили до Ленінського РВ ЗМУ для передачі неповнолітньої, однак ОСОБА_2 відмовилася їхати до Ленінського РВ ЗМУ та забирати свою доньку додому пояснивши, що вона хоче від неї відмовитися.

З відповідачкою ОСОБА_2 неодноразово проводилися індивідуальні бесіди спеціалістами відділу, але коли остання дізнавалась про відповідальність за невиконання батьківських обовязків, намагалась виправдати доньку, обіцяла відстежувати відвідування донькою навчального закладу, але повністю втратила контроль над дитиною.

15.01.2015 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району було розглянуто лист прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та одноголосно вирішено за можливе позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітньої доньки.

23.01.2014 Ленінський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області листом № 28/12-906 повідомив службу, що ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, за невиконання своїх батьківських обовязків.

29.01.2014 Ленінський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області звернувся в орган опіки з проханням з метою запобігання злочинних проявів у майбутньому з боку неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та неодноразового підтвердження факту невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обовязків відносно дитини, позбавити матір батьківських прав.

На підставі викладеного, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 15.01.2015 позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути на користь особи чи установи, на утриманні якої буде знаходитись неповнолітня, аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на дитину, затвердженого для дітей відповідного віку.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, просила його задовольнити повністю з наведених вище підстав.

Прокурор підтримав позов в повному обсязі, вважає, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обовязки відносно неповнолітньої доньки. Неодноразово в прокуратурі з ОСОБА_2 проводились бесіди, вона пояснювала, що донька не слухає її, повністю самостійна, тікає з дому, вживає спиртні напої, веде аморальний образ життя. Вона не в змозі впливати на доньку, бо постійно працює, і донька її не слухається. Неодноразово служба у справах дітей намагалась залучити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до соціальної програми, але відповідачка відмовилась від допомоги. Дівчина схильна до бродяжництва, не бажає навчатись, останній раз дитину знайшли співробітники міліції з подругою в квартирі пятдесятирічного чоловіка у якого вони мешкали тривалий час, але мати навіть не звернулась в міліцію з заявою про притягнення невідомого чоловіка до кримінальної відповідальності.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що донька дійсно вийшла з під її контролю, не бажає навчатися, тікає з дому, спілкується в чоловіками, але не вважає, що винна в такій поведінці дочки, бо постійно працює. Вважає, що в цьому винна подруга ОСОБА_3, яка втягнула її в таке вільне життя. Додала суду, що неодноразово зверталась за допомогою і в міліцію, і в службу у справах дітей , щоб якимось чином ці інстанції вплинули на доньку, але крім образ, принижень та обвинувачень, що вона винна в такому способі життя доньки більше нічого не отримала. Підтвердила суду, що в березні 2015 року писала заяву, про направлення доньки ОСОБА_1 до центру реабілітації, бо не може вже впливати на неї, донька спілкується з негативною компанією і є загроза її здоровю та життю. На теперішній час, після звернення служби у справах дітей до суду з заявою про позбавлення батьківських прав , відношення доньки змінилось, вона ночує вдома, допомагає, відсутні підстави позбавляти її батьківських прав.

Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року і ратифікованої 27.02.1991 року закріплено, що «У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, чи адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави - сторони зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, чи опікунів інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих й адміністративних заходів».

У ст. 150 СК України зазначені обов'язки батьків по вихованню і розвитку дитини «Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину».

Згідно ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року і ратифікованої 27.02.1991 року «Держави-сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Батько(и) чи інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

Згідно зі ст. 164 Сімейного Кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічним алкоголіком або наркоманом, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджена за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Шлюб між батьками дитини було розірвано 18.08.2005 року.

28.02.2007 року відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5.

Відповідно довідки КП «Основаніє» родина відповідачки, яка складається з 5 чоловік , мешкає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 «а».

Крім неповнолітньої ОСОБА_1 , відповідачка має ще двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8.

З 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почались конфлікти.

Дівчина перестала ходити до школи та опинилась в тяжких життєвих умовах.

Так, на а.с. 62 знаходиться лист Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06.02.2013 року директору ЗНВК №109 про те, що ОСОБА_1, учениця 8 класу, без поважних причин систематично пропускає заняття. Мати намагається контролювати дитину, але ОСОБА_1 залишає заняття після першого уроку і йде гуляти.

До матеріалів справи надано наказ служби у справах дітей Запорізької міської ради від 11.06.2013 року про взяття на облік ОСОБА_1, як дитини, яка опинилась в тяжких життєвих обставинах ( а.с. 63)

На а.с. 62 (оборот) перебуває подання служби у справах дітей по Ленінському району м. Запоріжжя від 13.06.2013 року до Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про взяття на облік ОСОБА_1, бо мати ОСОБА_2 не виконує батьківські обовязки по відношенню до дитини.

Запорізьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ( ЗМЦСССДМ) 19.06.2013 року було проведено інспектування родини ОСОБА_2 Під час інспектування фахівцями було зясовано, що ОСОБА_1 конфліктує з матірю , періодично тікає з дому.

Позивачем до матеріалів справи надана побутова характеристика на ОСОБА_2 (а.с. 64 та 64 оборот) з якої вбачається, що сім'я ОСОБА_2, в якій проживає дитина, неблагополучна: зловживання спиртними напоями, сварки, виклики міліції, порушення громадського порядку, крики та плач дітей. Діти до школи не ходять. ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, часто тікає з дому.

Таке відношення матері до дитини спонукало службу у справах дітей по Ленінському району м. Запоріжжя 15.10.2013 року звернутись до Ленінського РВ м. Запоріжжя з поданням про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.. 184 КУпАП.(а.с. 65)

Поки Ленінським РВ м. Запоріжжя розглядалось подання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.. 184 КУпАП , 06.12.2013 року неповнолітня ОСОБА_1 скоїла крадіжку, і 17.12.2013 року їй було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 185 КК України. (а.с. 21,23,66, 69).

29.07.2011 та 06.05.2013 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.. 184 КУпАП за невиконання батьківських обовязків (а.с. 21 оборот), але як свідчать матеріали цивільної справи, висновків для себе не зробила.

Протягом 2014 року неповнолітня ОСОБА_1 не відвідувала навчальні заклади , займалась бродяжництвом, не мешкала вдома, притягувалась до адміністративної відповідальності за куріння та вживання спиртних напоїв у громадському місті і лише два рази протягом всього року ОСОБА_2 звернулась за розшуком дитини, а коли дитину розшукали, відмовилась її забирати з Ленінського РВ м. Запоріжжя.

Так, на а.с. 23 знаходиться довідка Ленінського РВ м. Запоріжжя від 23.01.2014 року про те, що з вересня 2013 по 23.01.2014 року ОСОБА_2 звернулась до РВ з заявою про розшук дитини один раз. 27.09.2013 року дитина була розшукана та повернута матері, але в листопаді 2014 року ОСОБА_1 знов зникла з дому на декілька тижнів , і після оперативних дій була розшукана. Але ОСОБА_2 відмовилась забирати доньку з РВ, пояснивши, що відмовляється від неї, і дитина була розміщена в КЗ «ЗОЦСПРД» на підставі акту розшуканих дітей , (а.с. 16,25).

У відношенні ОСОБА_1 в листопаді 2014 року було складено два адмінпротоколи за ч.1 ст. 178 (вживання спиртних напоїв в громадських місцях) та ч.1 ст. 175-1 ( куріння у невстановленому місці) КУпАП. (а.с. 26)

14.11.2014 року ОСОБА_1 надавала пояснення в Ленінському РВ м. Запоріжжя з яких вбачається, що між нею та матірю регулярно виникають конфлікти, і мати виганяє її з дому. За таких обставин вона вимушена перебувати у подружок, а мати замість примирення дзвонила, висловлювалась нецензурною лайкою (а.с.76).

В матеріалах справи наявні довідки учбових закладів про те, що ОСОБА_1 не ходить до школи, після навчання з 2005 по 2013 рік закінчила ЗОШ № 109 з довідкою, бо постійно пропускала заняття. В 2014 році дитина жодного разу не зявилась до школи.

Так, на а.с. 13 знаходиться довідка ЗОШ № 109 від 08.09.2014 року про те, що учениця ОСОБА_1 навчальний заклад не відвідує, батьки не мають впливу на дитину, дівчина не бажає навчатись, пропускає уроки, схильна до бродяжництва. Мати дівчини притягувалась до відповідальності за ст.. 184 КУпАП.( а.с. 13). Адміністрація закладу підтвердила, що дитина не отримала атестат, а лише довідку (а.с.14).

Поданням від 03.11.2014 року колегіум «Елінт» підтвердив, що ОСОБА_1 не мала і не має бажання навчатися, а мати - ОСОБА_2 не може вплинути на думку доньки і не цікавиться її подальшим навчанням (а.с. 15).

Дійсно, після звернення 03.11.2014 року колегіуму «Елінт» з поданням про застосування до батьків ОСОБА_1 мір впливу (а.с. 15), відповідачка ОСОБА_2 19.01.2015 року звернулась до ЗОШ №86 про зарахування дитини до навчального закладу та проходження річного оцінювання за 9 клас. Але ОСОБА_1, після зарахування до навчального закладу, відвідала школу лише один раз в січні 2015 року, жодної контрольної роботи не виконала і більше в школі не зявлялась (а.с. 44,45,49). Контроль матері з приладу відвідування дитиною навчального закладу закінчився.

На а.с. 50 та 51 містяться пояснення ОСОБА_1 від 26.02.2015 та 10.03.2015 року з яких вбачається, що після появи в суді позову про позбавлення матері батьківських прав, вона постійно перебуває вдома, до школи не ходить бо проблеми з домашнім завданням і у неї немає книжок. Матері відомо, що вона не навчається, бо виконує всю домашню роботу, коли мати працює. Поки мати на роботі, вона з 22 до 00 годин гуляє та спілкується з друзями.

19.03.2015 року (справа вже перебувала в провадженні суду), коли ОСОБА_2 перебувала на роботі, о 02 годині 20 хвилин ОСОБА_1 була затримана співробітниками міліції під час куріння біля магазину «АТБ» з пляшкою «Рево».(а.с. 77)

На а.с. 80-83 містяться протоколи адміністративної комісії Ленінської рай адміністрації м. Запоріжжя від 08.04.2015 року у відношенні ОСОБА_8 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 180 КУпАП за доведення 23.03.2015 року , о 09 годині 00 хвилин, неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_9 до спяніння.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10»ятенко Л.О., ОСОБА_11, ОСОБА_12- співробітники Ленінського РВ у справах дітей , які підтвердили, що ОСОБА_2 не займається вихованням дітей, бо постійно працює і головна мета ОСОБА_2 їх нагодувати. Діти надані самі собі, не отримують уваги, материнської ласки та тепла. Із-за сварок в сім'ї ОСОБА_1 не бажає залишатись вдома, бо мати її виганяє. Між матірю та донькою немає родинного звязку. Дитина втрачена для матері. Мати постійно намагається перекласти всю відповідальність на всякі органи та установи , але не бажає визнати, що сама винна в тому, що дитина стала некерованою.

Доказом того, що ОСОБА_2 не може в подальшому виховати з ОСОБА_1 повноцінну , розвинуту людину є її заява на а.с. 52 від 26.03.2015 року з якою ОСОБА_2 звернулась до служби у справах дітей по Ленінському району м. Запоріжжя про приміщення ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи по суті в реабілітаційний центр , бо вона не має можливості впливати на доньку , ОСОБА_1 знов звязалась з негативною компанією і є загроза її життю та здоровю.

Дані обставини підтверджують, що ОСОБА_2 не контролює дитину, не впливає на неї, не є для неї взірцем, не користується у дитини авторитетом, не цікавиться її внутрішнім світом, не розвиває культурні та духовні цінності, а навпаки, тому суд вважає, що таке ігнорування інтересів дитини, є вагомою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно ОСОБА_1

Заперечення ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав, на думку суду, носять суто формальний характер.

Позов в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів обґрунтований і підлягає задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 30, 60, 209, 214-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відношенні неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська , буд. 64 «а», кв. 37, на користь установи чи фізичної особи на утриманні якої буде перебувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 26.01.2015 року і до досягнення донькою ОСОБА_1 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_9, , мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська , буд. 64 «а», кв. 37 на користь держави (№ розрахункового рахунку щодо сплати судового збору: 31211206700006, банк: УДКСУ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО: 813015, ЄДРПОУ: 38025423, отримувач: Державний бюджет Ленінського району м. Запоріжжя, 22030001, призначення платежу: судовий збір, 37408421, пункт з таблиці ставок судового збору - п. 1.1.) судовий збір в розмірі 243,60 гривень (двісті сорок три грн. 60 коп.)

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя: Нікітенко Н. П.