Ухвала суду № 45085296, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. КиївК/800/12659/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» до Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними постанов,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Калуський молокозавод» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними постанов.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» було задоволено. Скасовано постанови Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.11.2012 року № 454-ПР-1-Е, 455-ПР-1-Е, 456-ПР-1-Е.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року апеляційну скаргу Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку було задоволено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Калуський молокозавод» відмовлено.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Калуський молокозавод», не погоджуючись з рішенням апеляцйіного суду, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Калуський молокозавод» є емітентом цінних паперів, у якого зареєстрований випуск акцій.

В порушення вимог статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року № 1591, ним не було розкрито регулярну річну інформацію (річний звіт) за 2011 рік - неопубліковано в офіційному друкованому виданні, не розміщено у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та не подано до територіального управління.

У відношенні Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 09.11.2012 року винесено постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 454-ПР-1-Е за неопублікування, № 455-ПР-1-Е за неподання до територіального управління та № 456-ПР-1-Е за нерозміщення регулярної річної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних комісії.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання ринку цінних паперів це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку врегульовано Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», річна інформація про емітента є відкритою і підлягає оприлюдненню емітентом у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Пунктом 14 Розділу 1 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів передбачено, що при поданні Інформації до Комісії емітент зобов'язаний надавати (надсилати) таку Інформацію у паперовій та електронній формах. Електронна форма Інформації складається з файлів, встановлених окремими наказами Голови Комісії.

Згідно із пунктом 16 Розділу 1 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, інформація вважається розкритою своєчасно, якщо вона оприлюднена, опублікована та подана (надіслана) до Комісії у формі, порядку та строки, встановлені цим Положенням.

Пунктом 1 Глави 7 Розділу V 1 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, розкриття річної інформації має здійснюватись шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні та подання до Комісії.

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначено Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2007 року № 2272.

Відповідно до пункту 5 Розділу 1 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.

Згідно із пунктом 1 Розділу 7 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення за справою. Рішення уповноваженої особи за справою оформлюється у вигляді постанови.

Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачено, що рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Судом встановлено, що господарським судом Івано-Франківської області 29.05.2006 року порушено провадження про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

17.10.2006 року господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про введення процедури санації Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод». 20.03.2012 року процедуру санації продовжено.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», санація система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

-не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

-підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

-строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав;

-припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

-відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

-укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

-скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

-вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

-виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Аналіз вищенаведених норми свідчить про те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не заборонено застосовувати до підприємства санкції за невиконання Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а застосування будь-яких санкцій щодо невиконання певних зобовязань, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.11.2012 року № 454-ПР-1-Е, № 455-ПР-1-Е та № 456-ПР-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів прийняті на етапі санації підприємства до оголошення ліквідаційної процедури, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, отже відсутні підстави для їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод» до Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними постанов без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: