Ухвала суду № 45085274, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. КиївК/800/19342/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року у справі №815/57/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправною бездіяльність митниці щодо неналежного контролю митної вартості під час митного оформлення МД 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 р., у неповерненні надмірно сплачених позивачем до бюджету коштів, у сумі 3563,81 грн., та стягнути дані кошти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подані на розмитнення товару документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Південна митниця Міндоходів просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2014 р., позивачем до Південної митниці Міндоходів подана електронна митна декларація №500060804/2014/001524, у якій задекларований товар мішки паперові з плівкою (з білим верхом і поліетиленовим вкладишем) для будівельних сипучих сумішей.

При цьому митна вартість товару самостійно визначена декларантом не за основним методом (за ціною контракту, у розмірі 29347,78 Євро), а за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів, у розмірі 30439,58 Євро), що призвело до збільшення митної вартості товарів та відповідно до збільшення розміру митних платежів, на суму 3563,81 грн.

За результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Південною митницею визнана самостійна заявлена декларантом митна вартість не за основним методом та імпортовані товари випущені у вільний обіг на митній території України. Разом з тим, 04.12.2014 р. позивач звернувся до Південної митниці із заявою №3154/1524 про повернення надмірно сплачених коштів, на суму 3563,81грн.

Листом Південної митниці №17530/15-70-52 від 09.12.14 р. - у задоволенні заяви позивача про повернення митних платежів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що підприємством самостійно визначена митна вартість імпортованих товарів, а субєктом владних повноважень не прийняті жодні рішення щодо збільшення визначеної митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст.260 Митного Кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.

Згідно із ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 249 МК України передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно ч.8 ст.264 МК - декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Відповідно до абз.1,2 п.1, п.2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами - платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Частиною 1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судами встановлено, що при оформленні електронної митної декларації №500060804/2014/001524 від 03.10.2014 р., позивачем самостійно визначена митна вартість імпортованих товарів не за основним методом (за ціною контракту, у розмірі 29347,78 Євро), а за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів, у розмірі 30439,58 Євро), що призвело до збільшення митної вартості товарів та відповідно до збільшення розміру митних платежів, на суму 3563,81 грн., та вказані обставини не заперечені сторонами.

При цьому відповідачем визнана самостійно заявлена декларантом митна вартість товарів та вони випущені у вільний обіг на митній території України, проте 04.12.2014 р. позивач звернувся до Південної митниці із заявою №3154/1524 про повернення надмірно сплачених коштів, на суму 3563,81 грн., у задоволені якої відмовлено.

Декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного Кодексу України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.

Оскільки у даних правовідносинах жодного рішення з приводу коригування митної вартості товарів контролюючим органом не прийнято, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Південної Митниці та про повернення надмірно сплачених коштів с Державного бюджету України.

Такої правової позиції додержується Верховний Суд України у своїх рішеннях від 15.04.2014 р. по справі №21-21а14, від 25.11.2014 року, від 09.12.2014 р.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: